Рішення № 57867296, 19.05.2016, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
19.05.2016
Номер справи
910/4298/16
Номер документу
57867296
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016Справа №910/4298/16За позовом: Коцюбинської селищної ради Київської області

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд"

про визнання договору недійсним

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Ополонський А.О. (за дов.)

від відповідача Габрик О.І. (за дов.); Кур'ян А.М. (за дов.)

В судовому засіданні 19.05.2016, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" про визнання договору № 195 від 20.12.2012 недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки договір сторонами не виконувався, а акт здачі-приймання виконаних робіт № 8 від 24.12.2012 складений безпідставно. Згідно існуючих документів роботи по реконструкції каналізаційних мереж були виконані до підписання договору № 195 від 20.12.2012. Отже проект на реконструкцію не міг бути виконаний після проведення вказаної реконструкції.

Ухвалою суду від 16.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4298/16, розгляд справи призначено на 04.04.2016.

Одночасно з поданням позову, Коцюбинською селищною радою Київської області заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ірпінський відділ Києво-Святошинської прокуратури.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора

За приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відтак, прокурор є самостійним учасником судового процесу та у разі необхідності представництва інтересів держави може вступити у справу на підставі відповідної заяви, адресованої суду, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання Коцюбинської селищної ради Київської області про залучення прокуратури до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 01.04.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач проти позову заперечував з огляду на наступні обставини. Відповідач виконав свої зобов'язання за договором № 195 від 20.12.2012, що підтверджується актом виконаних робіт. Крім акту відповідач посилається на інші первинні документи, складені на виконання договору. Щодо передування дати виконання робіт, даті підписання договору, то відповідач зазначає, що позивач самостійно зазначав дати на вказаних документах і міг зазначити будь-яку дату, що вказане не підтверджує факт не виконання робіт за договором. Відповідач просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 04.04.2016 від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, в якому відповідач зазначив, що строк позовної давності минув 19.12.2015, відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 04.04.2016 від позивача надійшло клопотання про фіксування судового процесу та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 04.04.2016 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, розгляд справи відкладено на 20.04.2016.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 20.04.2016 від відповідача надійшли клопотання про залучення документів.

В судовому засіданні 20.04.2016 оголошено перерву до 27.04.2016.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 26.04.2016 від відповідача надійшло клопотання про залучення документів.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 27.04.2016 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких заперечував проти доводів відповідача про скасування довіреностей, виданих головою Коцюбинської селищної ради О.В.Матюшиної.

В судовому засіданні відповідач подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 27.04.2016 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 19.05.2016.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 19.05.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 19.05.2016 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012 між Коцюбинською селищною радою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" (виконавець) було укладено договір № 195 на розроблення проектної документації по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала (№ 38-51, 2-8 з підключенням до існуючої КНС "Шевченко") в смт Коцюбинське Київської області, за умовами якого виконавець зобов'язався у 2012 виконати геолого-розвідувальні роботи для розробки проектної документації, проектні роботи, отримання позитивного експертного звіту кошторисної частини робочого проекту в ДП "Укрдержбудексертиза" по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала № 38-51, 2-8 в смт Коцюбинське Київської області", а замовник - зобов'язується прийняти та оплатити попередньо зазначені роботи. Приймання і оцінка виконаних робіт здійснюється згідно з вимогами державних будівельних норм і правил та інших нормативних документів (п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п. п. 3.1., 5.1. договору загальна вартість робіт становить 52873,06 грн. Строк виконання робіт - з моменту підписання договору до 31.12.2012.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012.

У подальшому сторони вносили зміни до договору № 195 від 20.12.2012 та відповідно до додаткової угоди № 2 до від 31.12.2013 строк його дії встановлено до 31.12.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 сторонами підписано акт № 8 здачі-приймання робіт за договором № 195 від 20.12.2012.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що договір № 195 від 20.12.2012 не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки фактично проектна документація була розроблена у вересні 2012 року, а експертний звіт отриманий у жовтні 2012 року, в той час як відповідно до наявних у справі документів роботи по об'єкту "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області" виконувались у період з 26.11.2012 р. до 20.12.2012 р., тобто до укладення оспорюваного договору та, відповідно акт здачі-приймання робіт від 24.12.2012 р. за договором № 195 від 20.12.2012 складений безпідставно, тобто роботи взагалі не виконувались.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми ст. 203 Цивільного кодексу України, які передбачають, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Оспорюваний договір № 195 від 20.12.2012 підписаний уповноваженими особами Коцюбинської селищної радою та Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" та скріплений печатками юридичних осіб, а відтак - позивач визнав для себе прийнятними умови вказаного договору та погодився їх дотримуватись.

Стосовно доводів позивача, що оспорюваний договір № 195 від 20.12.2012 не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки роботи на об'єкті "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області" фактично виконувались до укладення вказаного договору, суд відзначає наступне.

Умовами оспорюваного договору визначений строк (термін) виконання робіт по об'єкту реконструкції: з моменту підписання Договору і до 31.12.2012 року. Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки встановлені договором, передати замовнику закінчені роботи за актом прийому робіт та довідки про вартість виконаних робіт, усунути дефекти в разі їх наявності (п.5.1., 6.3, договору).

Додатком до договору є графік виконання робіт: з моменту підписання до 31.12.2012 року.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За змістом ст. 235 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Тобто вчинення фіктивного правочину характеризується тим, що сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені таким правочином та відсутністю його правової мети.

За приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Тобто, обов'язок щодо прийняття робіт та виявлення недоліків чинним законодавством покладено саме на замовника.

Водночас, у матеріалах справи міститься акт № 8 здачі-приймання робіт за договором № 195 від 20.12.2012, підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, у якому, зокрема, вказується, що проектні роботи задовольняють умовам договору, технічним умовам, завданню на проектування та в належному порядку оформлені.

Доказів щодо наявності у Коцюбинської селищної ради претензій до виконаних робіт матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи наявні рішення Коцюбинської селищної ради Київської області "Про селищний бюджет смт. Коцюбинське на 2012 рік" (зі змінами) відповідно до яких реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київські області віднесено до об'єктів, видатки на які у 2012 році проводяться за рахунок бюджету розвитку.

Наявними у справі документами підтверджується факт розроблення Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-Буд" проектної документації по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, № 38-51, 2-8 в смт. Коцюбинське в Київській області", що є предметом оспорюваного договору № 195 від 20.12.2012. До матеріалів справи надано кошторис на геолого-розвідувальні роботи для розробки проектно-кошторисної документації по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, № 38-51, 2-8 в смт. Коцюбинське в Київській області", робочий проект висновки з інженерно-геологічних вишукувань.

При цьому, виконання робіт позивачем за спірним договором підтверджується також і розпорядженнями Коцюбинської селищної ради № 117 та 118 від 19.11.2012 про затвердження проектно-кошторисної документації на реконструкцію каналізаційних мереж по вул. Бакала, 2-8, 8-38, 38-51 в смт.Коцюбинське в сумі 1620890,00 грн., технічними умовами №5 від 17.04.2012 на підключення об'єкту (реконструкція каналізаційного самопливного колектору по вул. Бакала смт. Коцюбинське, технічним завданням, погодженим Головою Коцюбинської селищної ради та затверджене начальником УЖКГ "Біличі", на реконструкцію каналізаційного колектора по вул. Бакала смт. Коцюбинське, ордером №84/12 на розриття ґрунту для прокладки каналізації по вул. Бакала, 2-8 на дільниці №8-51, експертним звітом № 10-110409-12/П/КД, затвердженим 02.10.2012 директором філії ДП "Укрдержбудекспертиза", щодо розгляду кошторисної документації (позитивний) по реконструкції каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 смт. Коцюбинське (стадія проектування - "робоча документація"), декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітекрутно-будівельного контролю у Київській області 26.12.2012, реєстром кредиторської заборгованості відповідача. Крім того актом встановлення та погодження фактичних робіт від 25.12.2012, підписаним сторонами у справі, встановлено належне виконання ТОВ "Край-Буд" своїх договірних зобов'язань та обов'язок позивача оплатити виконані роботи.

Окрім вказаних доказів, на підтвердження виконання робіт за спірним договором відповідачем також подано до суду у справі № 910/4298/16 акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Коцюбинської селищної ради № 22-31/267 від 29.09.2014, договір між Управлінням житлово-комунального господарства "Біличі" та мешканцями смт Коцюбинське на надання послуг з водовідведення в каналізаційну мережу по вул. Бакала, 8-38 смт. Коцюбинське.

Стверджуючи про порушення відповідачем черговості виконання робіт за договором, позивач посилався на дати спірного договору, дати експертного звіту, декларації про початок робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Позивач наполягає на недотриманні сторонами ст.26 до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на дату укладання оспорюваного договору) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Замовником щодо проектування за оспорюваним договором є саме позивач. Відповідач є проектувальником.

Виготовлення кошторисної документації (в поточних цінах на 17.07.2012 та на 02.10.2012) та отримання експертного звіту щодо кошторисної вартості реконструкції не є звітом, обов'язковість наявності якого визначена ст.ст.26 та 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Звіт від 02.10.2012 року лише підтверджує відповідність заявленої замовником кошторисної вартості вимогам ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», при цьому технічна та технологічна частина проектної документації не розглядалась, про що зазначено в самому звіті.

Проте, судом встановлено, що декларація про початок виконання спірних робіт по спірному Договору за адресою вул. Бакала, 2-81, 38-51 смт Коцюбинське зареєстрована 26.11.2012 Інспекцією ДАБК у Київській області, декларація про готовність об'єкта до експлуатації подана самим позивачем 24.12.2012, а зареєстрована декларація Інспекцією ДАБК у Київській області 26.12.2012, обидві декларації зареєстровані ІДАКБ у Київській області та визначають, що проектна документації розроблена саме відповідачем по справі.

Дата початку будівництва (26.11.2012) і дата закінчення будівництва (18.12.2012), зазначені самим позивачем, як замовником будівництва в п.11 вищевказаної декларації, що не співпадає з датою укладення договору між сторонами у справі, однак не спростовує, а навпаки підтверджує факт виконання робіт обумовлених оспорюваним договором саме відповідачем, та, враховуючи ст. 631 ЦК України не свідчить про невиконання позивачем спірних робіт саме по укладеному з позивачем договору №195 від 20.12.2012, та не є підставою для визнання договору недійсним як такого, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилання на порушення позивачем порядку проведення будівельних робіт по спірному Договору не свідчить про їх невиконання відповідачем у визначені строки, тим більше, що позивач прийняв роботи без жодних зауважень.

При цьому, доказів здійснення вищевказаних робіт будь-якою іншою особою на відповідній правовій підставі позивачем суду не надано, а відтак - у даному випадку суд вважає досягнутою мету договору № 195 від 20.12.2012, що, в свою чергу, спростовує доводи позивача про його фіктивність.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Відтак, про фіктивність правочину свідчить відсутність у його сторін волі щодо настання правових наслідків, які породжуються відповідним правочином.

В той же час, як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується фактичне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 195 від 20.12.2012, тобто укладений між сторонами договір фактично виконується та, відповідно, створює для сторін правові наслідки, обумовлені вказаним договором, що свідчить про відсутність ознак фіктивності правочину у розумінні ст. 234 Цивільного кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Тож, здійснивши оцінку наведених позивачем обґрунтувань та наявних у справі доказів з правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а матеріалами справи спростовуються доводи позивача про відсутність у сторін намірів щодо настання відповідних правових наслідків у зв'язку з укладенням договору № 195 від 20.12.2012.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, у зв'язку з чим вимоги Коцюбинської селищної ради Київської області не підлягають задоволенню судом.

Щодо застосування позовної давності, суд відзначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13.).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові повністю, позовна давність застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.05.2016

Суддя І.В.Усатенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 57867296 ?

Документ № 57867296 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 57867296 ?

Дата ухвалення - 19.05.2016

Яка форма судочинства по судовому документу № 57867296 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 57867296 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 57867294
Наступний документ : 57867299