Постанова № 57866192, 16.05.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року справа № 823/428/16

16 год. 48 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Коваленко О.П. (згідно з довіреністю);

представника третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Драбівське відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаської області про скасування наказів та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) з адміністративним позовом про:

скасування наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 01.04.2016 №46о/с та поновлення його на посаді слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

скасування наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 01.04.2016 №557 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Позов мотивований тим, що відповідач звільнив позивача зі служби в органах поліції, застосувавши Дисциплінарний статут поліцейського, що на час виникнення спірних відносин не є діючим нормативно-правовим актом, і за відсутності доказів вчинення дисциплінарного проступку. Тому просив задовольнити позов та поновити його на службі.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскаржувані рішення прийняті за вчинення грубого порушення службової дисципліни, що виразилось у скоєнні дисциплінарного проступку, який дискредитує звання працівника міліції і є несумісним з перебуванням на службі в поліції. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Залучена судом третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору письмових заперечень суду не надавала, прибуття свого представника у судові засідання не забезпечила.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку та логічній послідовності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач з 07.11.2015 проходив службу в органах Національної поліції на посаді слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

01.04.2016 відповідач прийняв оскаржуваний наказ №557 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області", яким за грубе порушення службової дисципліни і законності, порушення вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту ОВС України позивача звільнив зі служби в поліції.

Вказаною датою відповідач прийняв також наказ №46о/с про звільнення позивача зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п.6 ст.77 Закону №580-VIII (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Суд звернув увагу, що підставою прийняття цих наказів став висновок службового розслідування (складений, погоджений та затверджений 01.04.2016) відповідача, в якому зазначено, що під час вчинення слідчих дій щодо кримінального провадження стосовно ОСОБА_4, маючи на меті отримання неправомірної вигоди за звільнення останнього від кримінальної відповідальності, позивач отримав у нього кошти на загальну суму 4000 грн., після чого був затриманий працівниками УСБУ в Черкаській області. Ці дії відповідачем розцінені як вчинення дисциплінарного проступку, не сумісного з проходженням служби.

Передумовою для заходів зі службового розслідування стало внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про відкриття кримінального провадження №42016250000000034 за ознаками кримінального правопорушення щодо факту вимагання неправомірної вигоди службовою особою, що передбачене ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України від 05.03.2001 №2341-ІІІ (далі - КК України), та факт затримання позивача працівниками УСБУ в Черкаській області та прокуратури Черкаської області, про що заступником начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області Хоміком М.В. складений протокол від 04.03.2016 затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину.

Надаючи оцінку вказаним обставинам з точки зору дотримання законодавчих підстав та встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності суд врахував таке.

Спірні відносини регулюються Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 №230 (далі - Інструкція №230) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, частиною першою ст.3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У разі вчинення протиправних діянь згідно з ч.1 ст.19 Закону №580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Ч.2 вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не прийнятий в установленому порядку як нормативно-правовий акт, суд погоджується з твердженням позивача, що він, як вказана підстава в оскаржуваних наказах, не є діючим нормативно-правовим актом.

Однак, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тому суд дійшов висновку, що діючий станом на момент прийняття оскаржуваних наказів та судового розгляду спору Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ регулює питання дисципліни поліцейських. Згідно з його преамбулою він визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Порядок накладення дисциплінарного стягнення передбачений ст.14 Дисциплінарного статуту, яка визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

З метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин відповідно до п.1.2. Інструкції №230 призначається службове розслідування.

Суд звернув увагу, що службове розслідування відносно вищевказаних фактів проведено комісією, до складу якої згідно з наказом від 04.03.2016 №399 відповідача ввійшли: голова комісії - заступник начальника відділу УКЗ - начальник відділу ГУНП підполковник поліції Приз А.І., члени комісії: старший інспектор УКЗ ГУНП майор поліції Макаренко А.О. та слідчий СУ ГУНП майор поліції Ганич Р.Ю.

Отже відповідач не дотримався вимог п.3.4 розділу ІІІ та п.4.1 розділу ІV Інструкції №230, згідно з якими розслідування фактів порушень службової дисципліни проводиться за участю безпосереднього начальника порушника та здійснюється працівниками тих підрозділів, у яких ці порушення було виявлено.

Реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення відповідно до підп.2.2.2. п.2.1. розділу ІІ Інструкції №230 є підставою для службового розслідування, яке проводиться уповноваженим на те начальником.

Разом з тим, відповідно до п.2.4. Інструкції №230 службове розслідування не проводиться в разі отримання інформації про повідомлення особі рядового та начальницького складу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, якщо його було проведено на підставі підпункту 2.2.2 цього пункту.

З подання заступника прокурора Черкаської області В. Павленка від 14.03.2016 (№32-105 вих16) щодо вирішення питання про призначення та проведення службового розслідування, встановлення причин та умов, які сприяли вчиненню ОСОБА_3 корупційного кримінального правопорушення, та матеріалів службового розслідування вбачається, що 05.03.2016 позивачу оголошено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального (корупційного) правопорушення.

Всупереч вимогам подання прокуратури та підп.8.3 Інструкції №230 висновок службового розслідування не містить даних про: наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; конкретні вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи рядового та начальницького складу; обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Суд з'ясував, що висновок службового розслідування складений на підставі даних вищевказаного подання заступника прокурора Черкаської області, пояснень майора поліції Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області Бережної І.О. (а.с.42), майора поліції начальника вищевказаного відділу поліції Гунька В.М. (а.с.43) та його заступника Кулінського А.В. (а.с.44). Позивач у справі від давання пояснень комісії відмовився.

Суд звернув увагу, що вищезгадане письмове пояснення Бережної І.О. містить інформацію про те, що робочого дня 04.03.2016 близько 12 години від працівників СБУ їй стало відомо, що позивач отримав неправомірну вигоду від однієї із сторін кримінального провадження, яке він розслідував. Іншої інформації стосовно вчинення позивачем корупційного правопорушення ці пояснення не містить.

Згідно з поясненням Гунька В.М., який згідно з даними розстановки нарядів Драбівського ВП на час відібрання пояснення (04.03.2016) був відсутній на робочому місці, 04 березня 2016 року близько 12год. 00 хв. до Драбівського ВП приїхали працівники прокуратури області та СБУ і повідомили що затримують позивача, оскільки останній взяв хабар.

Кулінський А.В. у своїх поясненнях повідомив, що 04.03.2016 близько 11год. 00хв. дізнався від чергового Драбівського ВП про те, що працівники СБУ задокументували факт отримання позивачем грошей в сумі 2000грн., а інформацією про намір позивача отримати кошти та за які дії він не володіє.

Отже, всі вищевказані особи не були очевидцями подій, які комісія зі службового розслідування вважала доведеними, не бачили фактів вимагання (пропозиції) чи отримання коштів позивачем.

Матеріали службового розслідування не містять жодного належного доказу вчинення дій (дисциплінарного проступку) безпосередньо позивачем, у тому числі матеріалів досудового розслідування (дозволів на використання відомостей, що становлять таємницю слідства).

Суд акцентує на безпідставності врахування відповідачем даних подання прокуратури про вчинення ОСОБА_3 дій, що за ознаками містить склад кримінального правопорушення, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені виключно обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Зазначені в поданні факти мали бути перевірені, як зазначено в поданні, з точки зору з'ясування причин та умов, які могли сприяти такому вчиненню. Однак відповідач їх не встановив, у т.ч. фактів щодо дій або бездіяльності позивача, які би містили саме склад дисциплінарного проступку (питання дотримання посадових обов'язків слідчого, поліцейського).

Службовим розслідуванням не встановлено дійсність факту неправомірного вимагання або отримання коштів позивачем. Відібрані письмові пояснення працівників не містять жодних даних про ці обставини, їх не підтверджують, а позивач заперечує такий факт.

Крім того, згідно з даними протоколу затримання позивача від 04.03.2016 заступник начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області Хомік М.В. у присутності понятих здійснив особистий обшук затриманої особи (позивача), під час якого нічого не виявив та не вилучив.

Згідно з абзацом першим з п.5.4 розділу V Інструкції №230 начальник приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, якщо вину особи рядового та начальницького складу повністю доведено.

На підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Разом з тим, висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, причини та умови вчинення якого не встановлені. Жодного факту порушення позивачем службової дисципліни під час проведення відповідачем службового розслідування не встановлено.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ч.1 ст. 2 Дисциплінарного статуту ОВС).

Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Суд звернув увагу, що вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII.

Тому суд врахував, що жодного іншого діяння, яке не створює склад кримінального правопорушення та підпадає під визначення дисциплінарного проступку, висновок службового розслідування не містить та суд не встановив.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач не повністю дотримався законодавчо встановленої процедури службового розслідування вчинення дисциплінарних проступків, а оскаржувані рішення прийняв за відсутності належних доказів факту його вчинення позивачем і без доведення його вини.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Оскільки висновки службового розслідування не містять посилання на належні докази отримання позивачем хабара, суд дійшов висновку, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, обставинах і фактах, що мають бути з'ясовані досудовим розслідуванням під час кримінального провадження.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України відповідач не довів доказів, які би спростовували доводи позивача, суду не надав, правомірності прийнятих рішень не довів.

З огляду на з'ясовані обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про звільнення позивача з посади до часу прийняття та набрання законної сили обвинувальним вироком суду прийняті за відсутності доведеного факту. Тому позовні вимоги про скасування наказів про звільнення позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у постанові від 04.11.2014, задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково, скасувати акт індивідуальної дії та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

З огляду на дату протиправного звільнення позивача суд дійшов висновку його поновити на посаді, з якої його було звільнено, днем, наступним за датою звільнення.

Керуючись ст.ст.2, 11, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 01.04.2016 №46о/с і №557 про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_3 на посаді слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 02.04.2016.

2. Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді, але набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич