Постанова № 57865462, 18.05.2016, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/346/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Михальченко Д.С.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 43355,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Позивач) до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 (далі Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 43355,95 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році Відповідачу нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 43265,08 грн, яку Відповідач повинен був сплатити до 15.04.2015. Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення сплати адміністративно-господарської санкції з 16.04.2016 по 18.04.2016 у розмірі 90,87 грн. На підставі викладеного, Позивач просив суд стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 43355,95 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення (а.с. 43-45), в яких зазначив, що з 01.01.2015 на підприємстві Відповідача було працевлаштовано 3 інваліди, але 14.07.2015 один інвалід ОСОБА_3 звільнився за власним бажанням. У звязку з тим, що інвалід ОСОБА_3М, не надав нової довідки про продовження строку інвалідності до 01.06.2015 з 08.06.2015 Відповідач надав форму № 3-ПН. Таким чином, до 14.07.2015 у відповідача працювало 3 інваліди. На підставі викладеного, Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В доповненнях до заперечень на адміністративний позов зазначив, що з 08.06.2015 Відповідачем подавалась до Лисичанського міського центру зайнятості інформація стосовно наявної відкритої вакансії для інваліда, однак жодного інваліда на підприємство не направлено (а.с. 124-125).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в запереченнях та доповненнях до заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає, що позов задоволенню не належить з таких підстав.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний номер 13396264) зареєстроване юридичною особою 24.12.1991, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 6-12).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійсню є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-12 XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України № 875-XII).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач Лисичанське комунальне автотранспортне підприємство 032806 (ідентифікаційний код 03328008, місцезнаходження: Ісаєва балка, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120), зареєстроване як юридична особа 05.05.1999, що підтверджується інформацією, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особа ОСОБА_4 А00 № 19108 (а.с. 47-52, 54).

На виконання пункту 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, Відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 18.09.2009, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці від 24.09.2009 № 88 (а.с. 13).

Судом встановлено, що Відповідач є роботодавцем, який відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

22.02.2016 до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від Відповідача надійшов звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ від 18.02.2016 (а.с. 14).

У звязку із виявленням у звіті некоректної інформації, в зазначенні показників середньооблікової заробітної плати штатного працівника (рядок 05 звіту 10-ПІ) та суми адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (рядок 06 звіту 10-ПІ), Позивачем направлено до Відповідача лист від 04.03.2016 за № 370 про усунення недоліків шляхом надання звітної форми № 10-ПІ за 2015 рік із зазначенням правильних показників по всім рядкам (а.с. 17).

У відповідь на лист від 04.03.2016 № 371 Відповідачем надано відкоригований Звіт форми 10-ПІ за 2015 рік в частині фонду оплати праці та середньорічної заробітної плати штатного працівника (рядок 05 звіту 10-ПІ) (а.с. 19).

Згідно відкоригованого звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 63 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 3 особи, фонд оплати праці штатних працівників складає 2726 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 43270 грн, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає «-» грн (а.с. 14).

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Позивачем зроблено висновок про незабезпечення Відповідачем працевлаштування 1 інваліда у 2015 році, оскільки на його підприємстві повинно бути створено 3 робочих місця, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працювало лише 2 особи.

Відтак, Позивач вважає, що Відповідач повинен був самостійно обрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 43265,08 грн, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2015 році та 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда і не зайнятого ними.

У зв'язку з порушенням Відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, Позивачем на підставі приписів частини 2 статті 20 Закону № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 90,87 грн.

Відповідно до частини другої, частини третьої статті 18-1 Закону України № 875-XII рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною другою Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На підприємстві Відповідача в 2015 році працювало 3 особи, яким встановлено інвалідність: ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 55).

Згідно із інформацією, зазначеною у довідці МСЕК інвалідність ОСОБА_3 була встановлена строком до 01.06.2015 (а.с. 66).

14.07.2015 наказом № 127/К працівника Відповідача ОСОБА_3 звільнено за власним бажанням, що підтверджується також відповідними записами в трудовій книжці (а.с. 63, 67).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного Порядку форма звітності № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто станом на 01.06.2015 на підприємстві Відповідача залишилось 2 штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

08.06.2015 на виконання вимог та у строк, встановлений Порядком, Відповідачем проінформовано Лисичанський міський центр зайнятості про наявність вакансії для інваліда шляхом подання звіту про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН (а.с. 34).

Після звільнення ОСОБА_3 з посади Відповідач протягом липня - грудня 2015 року подавав до Лисичанського міського центру зайнятості про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН для працевлаштування інвалідів (а.с. 35-40, 57-62).

Листом від 27.04.2016 № 8/05-723 Лисичанський міський центр зайнятості повідомив про надання Відповідачем протягом червня грудня 2015 року звітів за формою № 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів, протягом 2015 року інваліди для працевлаштування до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 не направлялись (а.с. 33).

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН) інформував центр зайнятості про створене робоче місце та вакансії для працевлаштування інвалідів та не заняте ним.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд виходить з недоведеності Позивачем своєї позиції належними доказами та не спростування ним обставин, які свідчать про відсутність правопорушення з боку Відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи Позивача стосовно наявності у Відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному Позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У звязку із відмовою в задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору Позивачу не відшкодовуються.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18 травня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 17, 69, 70, 71, 87, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лисичанського комунального автотранспортного підприємства 032806 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 43355,95 грн відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 23 травня 2016 року.

Суддя ОСОБА_4