Постанова № 57865431, 05.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 року № 813/3936/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства «Дуатекс» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до дочірнього підприємства «Дуатекс», у якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 19333,96 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 135,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, за які відділення Фонду застосувало до відповідача штрафні санкції в розмірі 19333,96 грн. Оскільки відповідач добровільно не сплатив штрафні санкції, то має також сплатити пеню в розмірі 135,24 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в його задоволенні відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у звіті дочірнього підприємства «Дуатекс» про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства за рік становила 106 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 3 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 4 особи.

Дочірнє підприємство «Дуатекс» подавало до центру зайнятості звіти (форма № 3-ПН) про потребу в інвалідах станом на 17 лютого, 27 квітня, 6 і 28 серпня, 18 вересня, 4 жовтня, 7 і 29 листопада 2012 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-ХІІ із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Згідно з ч. 3 ст. 18 цього ж Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18-1 цього ж Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюючих від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у вказаній кількості вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу статті 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, що застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

До матеріалів справи долучено лист Миколаївського районного центру зайнятості від 25.04.2016 № 654/05, яким інформовано, що для працевлаштування інвалідів 3 гр. дочірнім підприємством «Дуатекс» інформація за Ф-3ПН упродовж 2012 року подано 17.02.2012 за професією «швачка». Дана вакансія в актуальному стані перебувала до 20.09.2012. Повторно подано Ф-ЗПН «Звіт про наявність вакансії» за професією «швачка» для працевлаштування інвалідів 07.11.2012, дана вакансія перебувала в стані «актуальна» до 23.01.2013. Враховуючи індивідуальні можливості кожної особи, заходи та рекомендації індивідуальної програми реабілітації, рівень освіти, стан здоровя, місце проживання інваліда, упродовж 2012 року, особи з числа інвалідів, за професією «швачка», в Миколаївському РЦЗ не перебували на обліку. Таким чином подана потреба в кадрах по ДП «Дуатекс» упродовж 2012 року була незадоволена.

Суд зазначає, що чинним законодавством встановлено обов'язок щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.

Про необхідність такого застосування вказаних норм матеріального права йдеться у постанові Верховного Суду України від 19.11.2013 у справі № 21-397а13.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2013 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 19333,96 грн, що підтверджується розрахунком суми позову, предявленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, та звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік.

За несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу було нараховано пеню в сумі 135,24 грн.

Несвоєчасна сплата відповідачем коштів до Державного бюджету України за нестворені у 2012 році робочі місця для працевлаштування інвалідів перешкоджає належному та своєчасному повному фінансуванню заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-спортивній та професійній реабілітації інвалідів та надання цільової позики на створення робочих місць для інвалідів, завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє повною мірою створити інвалідам необхідні умови, які дають змогу вести повноцінний спосіб життя.

Згідно з ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору із сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства Дуатекс (81600, Львівська область, м. Миколаїв вул. Львівське шосе, 3 код ЄДРПОУ 32604274) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79000, м. Львів, вул. Маланюка, 6, ЄДРПОУ 38008294) господарські санкції в розмірі 19333,96 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 135,24 грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.