Постанова № 57865043, 18.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 р. Справа № 804/1660/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: позивача представника позивача представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, Борисенка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади інспектора слідчого відділення Тернівського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області, згідно наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.15р. №485 о/с в зв'язку з скороченням штатів;

- поновити ОСОБА_3 на роботі з 06.11.15р. у Тернівському відділенні поліції Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.11.2015 незаконно та безпідставно винесено наказ №485 о/с про звільнення позивача за пунктом «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі). Крім того, зазначив, що звільнення працівників під час перебування у відпустці по догляду за дитиною не допускається.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів, в судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили, що враховуючи відсутність рапорту на звільнення у зв`язку із переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації були відсутні підстави застосовувати до позивача пункт 64 «З» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх і саме тому його було звільнено у зв`язку із скороченням штатів. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 25.02.2006р. Наказом УМВС в Дніпропетровській області від 27.02.2006 №27 о/с прийнята на службу в органи внутрішніх справ України, на посаду інженер-програміст групи обліково-реєстраційної статистичної роботи та оперативної інформації Тернівського міського відділу УМВС України в Дніпропетровській області, що підтверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_1.

З 19.02.13р. по 10.06.2013р. на підставі наказу ГУ МВС в Дніпропетровській області №40 о/с дск від 19.02.13р. ОСОБА_3 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора слідчого відділення Тернівського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області. В подальшому службу позивача на зазначеній вище посаді продовжено на підставі наказу ГУ МВС в Дніпропетровській області від 10.06.13р. №136 о/с дск.

Відповідно до витягу з Наказу від 19.05.2015 №201 о/с ОСОБА_3 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, починаючи з 28.05.2015р. по 28.05.2018р.

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №485 о/с від 06.11.2015 року згідно з пунктами 10 та 11 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року у запас збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, інспектора слідчого відділення Тернівського міського відділу.

Як встановлено з пояснень позивача, під час вирішення питання стосовно звільнення позивачки, ОСОБА_3 до Тернівського міського відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області не викликали, будь-яка посада в Національній поліції України позивачці запропонована не була.

Також, позивачка, звертала увагу суду на те, що її не було персонально попереджено за два місяці про її вивільнення, а про звільнення остання дізналась під час її виклику відповідачем для отримання трудової книжки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIІI (далі - Закон України №580-VIІI) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Верховний Суд України в своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнення з неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон України № 565-ХІІ).

Статтею 18 Закону України №565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На час розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Закон України Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІІ втратив чинність та набрав законної сили Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIІI.

Відповідно до ст. 1 Закону України №580-VIІI: «Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом».

Згідно з п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VIІI вказаний Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України №580-VIІI опублікований в газеті «Голос України», 06 серпня 2015 року № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року. Проте, враховуючи п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VIІI, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07 серпня 2015 року.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VIІI передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пунктів 9, 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України №580-VIІI.

Отже, Законом України №580-VIІI передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб визначений п.9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач попереджена про звільнення через скорочення штатів в силу Закону України №580-VIІI.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

З матеріалів справи судом встановлено, ОСОБА_3 не виявила бажання проходити службу в поліції, рапортів, або заяв про прийняття на службу до органів поліції до УМВС в Дніпропетровській області не подавала.

Згідно з поясненнями ГУ МВС України в Дніпропетровській області рапорт ОСОБА_3 до УМВС про звільнення з ОВС у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України не надходив і в журналі вхідної кореспонденції не реєструвався.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виявила бажання на прийняття її на службу до поліції з 06 серпня 2015 року до 06 листопада 2015 року. Позивач не скористалася наданим їй Законом України №580-VIІI правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, а отже не підтвердила свою згоду проходити подальшу службу в поліції.

Щодо доводів ОСОБА_3 стосовно поновлення її на попередній посаді, суд зазначає таке.

Згідно пунктом 64 «з» Положення про проходження служби, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.

Нормами Кодексу законів про працю України передбачено, що для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для переведення працівника на інше підприємство необхідним є наявність певних фактів: згода працівника (заява) та відповідний наказ, в якому як підстави зазначаються реквізити заяви працівника про звільнення та реквізити листа-запиту.

Однак, як вже було встановлено з матеріалів справи, позивачка відповідної заяви не подавала, відповідний наказ не видавався.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що оскаржений наказ в частині звільнення позивача із займаної посади є правомірним. Крім того, слід зазначити, що невикористання позивачем законодавчо встановленого права на звернення із відповідною заявою до відповідача про прийняття на службу не є підставою для скасування оскарженого позивачем наказу.

З огляду на викладене, підстав для визнання незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади інспектора слідчого відділення Тернівського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області, згідно наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.15р. №485 о/с в зв'язку з скороченням штатів та поновлення ОСОБА_3на роботі з 06.11.15р. у Тернівському відділенні поліції Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 травня 2016 року

Суддя О.Б. Ляшко