Постанова № 57864880, 17.05.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Луцьк Справа № 803/505/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача Шептицької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області, відповідач 1), атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі відповідач 2) про визнання незаконними та скасування рішення атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області від 18 лютого 2016 року, наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09 березня 2016 року № 46 о/с в частині звільнення з посади командира взводу роти дорожньо-патрульної служби, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу від 09 березня 2016 року № 46 о/с капітан поліції ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). Підставою звільнення послугував висновок атестаційної комісії № 4 ГУ НП у Волинській області від 18 лютого 2016 року, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю. Відповідно до рішення апеляційної атестаційної комісії № 2 Західного регіону від 19 лютого 2016 року скарга позивача до розгляду не підлягає.

Позивач вважає звільнення зі служби в поліції протиправним, оскільки атестаційною комісією не наведено обов'язкових критеріїв, зазначених у пункті 16 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, які б свідчили про його службову невідповідність. Вказує, що рішення атестаційної комісії є суб'єктивним, атестацію проведено з незрозумілим підходом до оцінювання його особистих, ділових та професійних якостей, без жодної мотивації прийнятого рішення. Крім того, просили суд звернути увагу на ту обставину, що відповідачами не надано суду інформацію з відкритих джерел відносно ОСОБА_1, яка свідчила про його причетність до незаконної діяльності. Вказують на незаконне звільнення позивача як особи, яка тривалий час віддала себе службі в органах внутрішніх справ, та на суб'єктивний підхід членів атестаційної комісії до особи позивача.

Зазначає, що в період з 02 березня 2016 року по 18 березня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні з діагнозом «Гіпертонічна хвороба». Про дану обставину було повідомлено безпосереднього керівника для подальшого повідомлення кадрової служби ГУНП у Волинській області. Проте, в порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП наказ про його звільнення виданий в період тимчасової непрацездатності, що є грубим порушенням законодавства.

Крім того, вважає, що звільненням йому заподіяна моральна шкода в розмірі 20 000 грн., яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. На його утриманні перебуває дружина та двоє неповнолітніх дітей. Сам факт незаконного звільнення з займаної посади свідчить про порушення його трудових прав, що підтверджує доводи про душевні страждання і про перенесені хвилювання, відшукання додаткових можливостей для пошуку нової роботи.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові та просили його задовольнити. Додатково наголошували на тому, що позивача звільнено під час тимчасової непрацездатності, що є грубим порушенням відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП. Атестаційна комісія не врахувала, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, двічі перебував у відрядженнях ГУ МВС України, де приймав участь у проведенні антитерористичної операції, визначеної Законом України «Про боротьбу з тероризмом», чотири рази приймав безпосередню участь у бойових зіткненнях з проросійськими бойовиками-сепаратистами та російськими найманцями, будучи при виконанні службових обов'язків ОСОБА_1 врятував людські життя, що підтверджується письмовими доказами, які є в матеріалах справи (а.с. 30-31, 34-39), неодноразово заохочувався: нагороджено Подяками УМВС України у Волинській області (наказ УМВС від 11 квітня 2008 року № 328, наказ УМВС від 16 січня 2013 року № 11 о/с). Підвищував кваліфікацію у 2013 році, за результатами якого здав комплексний екзамен та отримав оцінку 4 «добре». Надав суду характеристику, де безпосередній керівник характеризує командира взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 як високопрофесійного, відповідального, ініціативного, працьовитого, грамотного працівника, здатного вчасно, вміло та кваліфіковано вирішувати службові питання, є надійним товаришем з високим почуттям відповідальності, абсолютно безстрашним, організованим захисником Вітчизни та справжнім патріотом України. Заслуговує призначення на вищу посаду. Надали додаткові пояснення та письмові докази (а.с.134-146).

Крім того, просили суд звернути увагу на протокол атестаційної комісії №4 від 18 лютого 2016 року за результатами голосування якого, три члени атестаційної комісії були «за» звільнення, а два «проти» звільнення (а.с.114).

Представник відповідача 1 в письмових запереченнях від 11 травня 2016 року № 992/26/01-2016 та в судовому засіданні 11 травня 2016 року, проти позову заперечувала. Вважає, що позивача на законних підставах звільнено зі служби в поліції, оскільки згідно з висновком атестаційної комісії, який прийнято більшістю голосів, присутніх на засіданні членів атестаційної комісії, позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Позивача було взято на службу за окремим порядком та призначено на посаду тимчасового штату територіального підрозділу Національної поліції України. Стверджує, що атестування позивача проведено комісією у межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений наказом МВС України № 1465 від 17 листопада 2015 року. Вказує на те, що позивачем у своїй позовній заяві не зазначено, які норми чинного законодавства було порушено ГУ НП у Волинській області під час проведення атестування та видання наказу про його звільнення з поліції через службову невідповідність. Оскільки оскаржуваний наказ узгоджується з вимогами законодавства і прийнятий відповідно до обставин справи, тому він є правомірним (а. с. 93-96).

В судове засідання 17 травня 2016 року представник ГУ НП у Волинській області не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с.130).

Відповідач 2 в судове засідання свого представника не направив, хоча відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття представника відповідача 1 та представника відповідача 2 в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 14 червня 1996 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується копією послужного списку (а. с. 107-110 а).

Згідно із наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, призначено командиром взводу роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області з присвоєнням йому спеціального звання «капітан поліції» (а. с. 97).

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області від 22 січня 2016 року № 85 «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Волинській області» з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465, наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Волинській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями, починаючи з 22 січня 2016 року (пункт 1), створити атестаційні комісії № № 1-7 (пункт 2), погодити з керівництвом Національної поліції України їх персональний склад та подати на затвердження (пункт 3), а керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих підрозділів Головного управління Національної поліції у Волинській області наказано скласти списки поліцейських області, які підлягають атестуванню, підготувати атестаційні листи на поліцейських, які підлягають атестуванню, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, довести до відома поліцейських інформацію про час та місце проведення засідань атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття у разі необхідності (а. с. 99).

Підпунктом 1.1 наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області від 25 січня 2016 року № 95 наказано керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих підрозділів Головного управління Національної поліції у Волинській області до 30 січня поточного року забезпечити реєстрацію поліцейських, які підлягають атестуванню, у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі (а. с. 100).

Разом з тим суд зазначає, що позивач був ознайомлений з наказами Головного управління Національної поліції у Волинській області №№85,95, добровільно зареєструвався та пішов на атестування. Дані накази не оскаржував оскільки не вважав їх протиправними.

Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 03 лютого 2016 року № 145 «Про затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у Волинській області», погодженим головою Національної поліції України Х. Деканоідзе, (із змінами, внесеними наказом ГУ НП у Волинській області від 15 лютого 2016 року № 162), затверджено персональні склади атестаційних комісій, в тому числі, атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області у такому складі: голова комісії - підполковник поліції ОСОБА_5, головний інспектор Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення оперативного реагування Національної поліції України; секретар комісії - ОСОБА_6, працівник Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; члени комісії - майор поліції ОСОБА_7, головний інспектор Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення оперативного реагувння Національної поліції України; ОСОБА_8, представник Волинської обласної ГО «Центр правової допомоги» (за згодою); ОСОБА_9, представник ГО «Чисте довкілля» (за згодою); ОСОБА_10, представник ГО «Об'єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу» (за згодою) (а. с. 101 зворот, 105).

Персональний склад апеляційної атестаційної комісії Західного регіону № 2 було затверджено Наказом Національної поліції України № 124 від 12 лютого 2016 року (із змінами, внесеними наказами від 18 лютого 2016 року № 145, від 20 лютого 2016 року № 155, від 26 лютого 2016 року № 156, від 23 лютого 2016 року № 163) у такому складі: голова - майор поліції ОСОБА_11, заступник начальника управління - начальник відділу Головного слідчого управління Національної поліції України; секретар - лейтенант поліції ОСОБА_12, інспектор роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві; члени комісії - майор поліції ОСОБА_13, головний інспектор Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України; ОСОБА_14, представник ГО «Асоціація народних волонтерів України» (за згодою); ОСОБА_15, представник ГО «ВО «Автомайдан» (за згодою); ОСОБА_16, представник «Громадське радіо» (за згодою); ОСОБА_17, представник ГО «Спілка воїнів АТО»; ОСОБА_18, представник Волинської обласної ГО «Центр правової допомоги» (за згодою) (а. с. 115-119).

Відтак, у склад комісій увійшли як фахові спеціалісти так і представники громадськості. Списки персонального складу усіх атестаційних комісій були опубліковані на сайті ГУ НП у Волинській області.

Як встановлено у судовому засіданні та слідує із розділів І - ІІІ атестаційного листа на ОСОБА_1 позивач за період проходження служби характеризується виключно із позитивної сторони, згідно із висновком прямого керівника - заступником начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області «займаній посаді відповідає», пройшов тестування на застосування загальних навичок (набравши 20 балів із 60 можливих) та професійне тестування (набравши 27 балів із 60 можливих) (а. с. 106 зворот).

З рішення атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформленого протоколом ОП № 15.00003352.0018808 від 18 лютого 2016 року, вбачається, що членами атестаційної комісії було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларація про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел, та особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке підтримано за результатами головування: за - 3, проти - 2 (а. с. 114). Висновок атестаційної комісії було внесено до розділу IV атестаційного листа позивача 18 лютого 2016 року та ознайомлено із ним ОСОБА_1 19 лютого 2016 року (а. с. 106 зворот).

Як вказано у рішенні апеляційної атестаційної комісії Західного регіону № 2, оформленого протоколом ОП № 15.00003898.0018808 від 24 лютого 2016 року, членами комісії вивчено скаргу і матеріали поліцейського та встановлено, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим подана скарга: розгляду не підлягає (а. с. 120).

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09 березня 2016 року № 46 о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1, командира взводу роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області з 09 березня 2016 року звільнено зі служби в поліції, за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), на підставі висновку атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Волинській області від 18 лютого 2016 року (а. с. 121).

Надаючи правову оцінку правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин першої, шостої статті 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачі у даній справі не довели правомірності оскаржуваних рішень атестаційних комісій та наказу про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, з огляду на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію», який набув чинності 07 листопада 2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки.

Згідно із пунктами 9, 13 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівникам міліції, які перейшли на службу до поліції, стаж вислуги в спеціальних званнях міліції зараховується до стажу вислуги для присвоєння чергових спеціальних звань поліції.

За приписами частини першої статті 47, частини першої статті 58 вказаного Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Враховуючи, що в наказі про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського від 07 листопада 2015 року № 1 о/с було відсутнє посилання на підстави, визначені частиною другою статті 58 Закону України «Про Національну поліцію»,останній вважається таким, що був прийнятий на службу до Національної поліції України безстроково із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського.

Отже, позивач був прийнятий на службу в поліцію на постійній основі, за його згодою.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 77 цього ж Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Частиною першою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

При цьому, згідно із частиною другою статті 57 цього ж Закону атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Як передбачено частинами четвертою, п'ятою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465), ця Інструкція, розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд вважає, що такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби. Водночас метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі № 21-13а14.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, згідно із наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с «По особовому складу», відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», призначено командиром взводу роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області з присвоєнням йому спеціального звання «капітан поліції» (а. с. 97).

Разом з тим, пунктом 1 наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області від 22 січня 2016 року № 85 «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Волинській області», керуючись статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції № 1465, наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Волинській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями, починаючи з 22 січня 2016 року.

Згідно із пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цієї ж Інструкції у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії: атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України. До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

Пунктами 3, 4 розділу ІІ Інструкції № 1465 визначено, що до складу атестаційних комісій входять: в атестаційних комісіях органів поліції: голова комісії та секретар комісії визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України. У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. До зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації. Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

Крім того, згідно із пунктом 1 розділу VI вказаної Інструкції у Національній поліції України створюються такі апеляційні атестаційні комісії: апеляційні атестаційні комісії західного регіону. До повноважень апеляційних атестаційних комісій західного регіону входить розгляд скарг поліцейських на висновки атестаційних комісій, які були створені в головних управліннях Національної поліції у Львівській, Хмельницькій, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській, Тернопільській, Волинській, Рівненській областях.

Як слідує із пункту 1 розділу IV цієї ж Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: 1) створення атестаційних комісій; 2) складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню; 3) визначення дати, часу і місця проведення засідання комісії; 4) розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії; 5) доведення до поліцейських інформації про проведення атестування, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції інформації про час та місце проведення атестування.

Пунктами 3, 8 розділу IV вказаної Інструкції передбачено, що атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці. В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

За приписами пункту 9 розділу IV Інструкції № 1465 прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

З матеріалів справи слідує, що на поліцейського ОСОБА_1 його безпосереднім керівником було складено атестаційний лист, у якому відображені відомості, передбачені пунктом 8 розділу IV Інструкції № 1465, та зроблено висновок прямого керівника про те, що позивач займаній посаді відповідає (а. с. 106 зворот).

Пунктом 10 розділу IV Інструкції № 1465 передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Як вбачається із атестаційного листа, капітан поліції ОСОБА_1 пройшов тестування на застосування загальних навичок (набравши 20 балів із 60 можливих) та професійне тестування (набравши 27 балів із 60 можливих), проте сам факт не набрання позивачем мінімальної кількості балів за результатами проходження тесту на загальні здібності та навички, на думку суду, не може бути самостійною підставою для визнання поліцейського таким, що не відповідає займаній посаді, за умови наявності інших позитивних показників згідно критеріїв, визначених пунктом 16 розділу IV Інструкції № 1465.

За приписами пунктів 11, 12 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктами 15, 16 розділу IV цієї ж Інструкції визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно із пунктами 20, 21 цього ж розділу вказаної Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

Як слідує із рішення атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформленого протоколом ОП № 15.00003352.0018808 від 18 лютого 2016 року, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення «4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке підтримано за результатами головування: за - 3, проти - 2.

На думку суду, висновок атестаційної комісії № 4 ГУНП у Волинській області про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та, як наслідок, про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність не відповідає фактичним обставинам справи, є необґрунтованим та безпідставним з огляду на таке.

Атестаційна комісія поверхнево, не в повній мірі з'ясувала обставини відповідно до вимог Інструкції, без належного врахування всіх критеріїв прийшла до такого висновку, не взяла до уваги професійні, ділові, особисті якості позивача.

Разом з тим, у зазначеному протоколі взагалі не зазначено мотивів прийняття саме такого рішення. Зокрема, не відображено хід проведення співбесіди, зміст питань, які ставилися позивачу, та відповіді на них, відсутні посилання на конкретні матеріали, на підставі яких прийнято зазначене рішення. З пояснень позивача технічний запис не здійснювався.

Водночас судом встановлено, що позивач більше 20-ти років прослужив в органах внутрішніх справ, має задовільні показники в роботі, характеризується виключно з позитивної сторони, підвищує свій кваліфікаційний рівень.

Разом з тим, сам факт не набрання ОСОБА_1 мінімальної кількості балів за результатами проходження тесту на загальні здібності та навички, не може бути самостійною підставою для визнання поліцейського таким, що не відповідає займаній посаді, за умови наявності інших позитивних показників згідно критеріїв, визначених пунктом 16 розділу IV Інструкції №1465.

У судовому засіданні 17 травня 2016 року позивач пояснив, що під час проходження атестації члени атестаційної комісії задавали запитання, які не стосуються оцінки його ділових та професійних якостей, кваліфікаційного рівня, були однобокими. Зокрема, ставились запитання щодо отримання ним хабарів та чи виконував злочинні накази, скільки випито спиртного при перебуванні у зоні АТО, що, на думку суду, є неприпустимим та недоречним. Зворотнього чи будь-яких письмових доказів, які свідчили б про протиправні дії позивача представники відповідачів суду не надали.

В порушення вимог пунктів 8, 9, 10, 16 розділу IV Інструкції № 1465, у зазначеному рішенні атестаційної комісії не вказано, яким критеріям, визначеним пунктом 16 розділу IV зазначеної Інструкції, не відповідає поліцейський ОСОБА_1

Позивач у судовому засіданні пояснив, що надавав членам атестаційної комісії письмові докази, що брав безпосередню участь у бойових зіткненнях при перебуванні на сході України, однак, не пояснюючи причин, таким доказам оцінка надана не була, більше того, вони не були взяті до відома.

Всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачі не подали суду доказів, на підставі яких атестаційна комісія № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області прийняла рішення відносно поліцейського про невідповідність його займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, суд враховує, що наявними у справі матеріалами вказаний висновок атестаційної комісії об'єктивно не підтверджений. Так, в атестаційному листі на ОСОБА_1 відображені позитивні відомості про нього (зокрема, ініціативний, працьовитий, грамотний працівник, знає та правильно застосовує в повсякденній роботі нормативні документи, володіє організаторськими здібностями, у стосунках з громадянами ввічливий і тактовний, порушень дисципліни не допускає, в стройовому відношенні підтягнутий, правил носіння форменого одягу дотримується, матеріальну частину табельної вогнепальної зброї та правила її застосування знає і вміло нею володіє) із висновком прямого керівника про відповідність займаній посаді. За період служби в органах внутрішніх справ та поліції позивач мав 15 заохочень та 8 стягнень, пройшов навчання в системі службової підготовки та за підсумками 2014 - 2015 начального року отримав загальну оцінку з професійної підготовки «добре»; вогнева підготовка - «добре», фізична підготовка - «задовільно», функціональна підготовка - «добре», загальна оцінка - «добре», що підтверджується довідками УКЗ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 27 січня 2016 року та від 02 лютого 2016 року (а. с. 112-113).

За результатами перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», до позивача заборони, передбачені частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, не застосовуються (а. с. 111).

Додатково суду була надана характеристика на поліцейського, підписана заступником начальника управління - начальником відділу управління превентивної діяльності ГУНП у Волинській області, полковником поліції, від 12 травня 2016 року, яка характеризує його виключно з позитивної сторони та у якій зазначено, що ОСОБА_1 чотири рази безпосередньо брав участь у бойових зіткненнях з проросійськими бойовиками, проявивши себе надійним товаришем з високим почуттям відповідальності, абсолютно безстрашним, професійним, організованим захисником Вітчизни. Був нагороджений відзнакою «За оборону рідної держави» та отримав статус учасника бойових дій (а. с. 71). Постійно контролював та аналізував службову діяльність підлеглих, надавав їм практичну та методичну допомогу в роботі, вміло націлював їх на виконання оперативно-службових завдань, особисто приймав участь у розкритті тяжких злочинів. При вирішенні службових питань ніколи не рахувався з особистим часом. Користується авторитетом і повагою у колективі, серед колег і громадян. Займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду (а. с. 145-146).

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 березня 2013 року по 23 березня 2013 року підвищував кваліфікацію в Донецькому юридичному інституті МВС України за програмою підготовки працівників відділів, секторів організації роботи дорожньо-патрульної служби У(В)ДАІ ГУ МВС, УМВС України в областях та отримав оцінку «4 (добре)», що підтверджується Свідоцтвом про підвищення кваліфікації від 23 березня 2013 року № 26/ПК (а. с. 71).

Як передбачено пунктом 5 розділу VI Інструкції № 1465, поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії. Скарга подається безпосередньо до апеляційної атестаційної комісії відповідно до компетенції, яка визначена пунктом 1 цього розділу, чи шляхом надсилання на адресу відповідної апеляційної атестаційної комісії рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою).

Згідно із пунктами 10, 12 - 14 цього ж розділу зазначеної Інструкції з метою повного всебічного та об'єктивного розгляду скарги апеляційна атестаційна комісія може прийняти рішення щодо виклику поліцейського, який подав скаргу, на співбесіду. Запрошення на співбесіду проводиться шляхом персонального запрошення та/або розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції. Якщо поліцейський, який атестувався, не з'явився на співбесіду з апеляційною атестаційною комісією, то комісією приймається висновок без проведення співбесіди за наявними матеріалами, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання комісії. Апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок. Рішення апеляційної атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів апеляційної атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови апеляційної атестаційної комісії. Рішення апеляційної атестаційної комісії оформляються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, мотиви прийнятого рішення. Протокол підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення. Висновки апеляційної атестаційної комісії заносяться до атестаційного листа, який підписують голова та секретар комісії, та протягом 5 робочих днів надсилаються для обов'язкового негайного виконання керівнику, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

З матеріалів справи слідує, що позивач подав скаргу на рішення атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області від 18 лютого 2016 року. Членами комісії вивчено скаргу і матеріали поліцейського та встановлено, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності і навички, у зв'язку з чим подана скарга: розгляду не підлягає (а. с. 120).

Окремо суд зазначає, що на пропозицію атестаційної комісії позивач надав письмову згоду на проходження поліграфа, з висновками якого він не знайомився і йому не відомо про обставини, які там зазначено.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України для повного об'єктивного встановлення обставин справи суд витребовував у відповідача 1 результати його проходження. Однак всупереч статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень його не надав і в судове засідання не прибув чим, на думку суду, ігнорує свої процесуальні права та не виконує обов'язок з доказування правомірності своїх рішень.

Разом з тим, у своїх усних поясненнях у судовому засіданні позивач повідомив суду, що особа, яка здійснювала дане опитування йому не відома, чи є ця особа фахівцем у даній галузі та чи має сертифікат, юридичну освіту та стаж роботи йому також не відомо. Перед проходженням поліграфу ніхто не пропонував пройти огляд у лікаря.

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції метою атестування поліцейських є оцінка їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Отже, при атестуванні поліцейського повинні повно і всебічно враховуватись усі його ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційний рівні, а також можливість перебування поліцейського на службі в поліції , що зроблено в повній мірі не було.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у ході розгляду справи не встановлено фактів, які б слугували підставою для звільнення позивача з займаної посади за пунктом 5 частини першої статті 77 (через службову невідповідність), крім результатів його тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності і навички, за якими позивач набрав 47 балів, тобто нижче мінімального - 50 балів. Навпаки знайшли своє підтвердження факти, які відображають ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційний рівні ОСОБА_1, зокрема, в січні 2013 року врятував від пожежі життя двух людей похилого віку, які спали у власному будинку про що надає письмові докази, ризикував особистим життям у бойових зіткненнях з сепаратистами та самостійно вивіз з-під обстрілу трьох поранених військовослужбовців у зоні АТО, у травні 2014 року особисто організував однодумців та свідомо без наказу прийняв рішення взяти участь в антитерористичній операції. За період служби особисто приймав участь у розкритті тяжких злочинів, діючих стягнень немає , останнє у вигляді «зауваження» було знято 15 грудня 2011 року, має хороші показники службової підготовки та за підсумками 2014-2015 навчального року отримав загальну оцінку «добре», з оцінювання професійної і фізичної підготовки капітана поліції ОСОБА_1 2014-2015 навчального року функціональна підготовка «добре», вогнева підготовка «добре», фізична підготовка «задовільно», загальна оцінка «добре». Має вищу технічну освіту, підвищував кваліфікацію за програмою підготовки працівників відділу організації роботи дорожньо-патрульної служби, здав комплексний екзамен за оцінкою «добре», суду надана характеристика безпосереднього керівника з висновком, що позивач заслуговує підвищення по службі. Суд враховує ту обставину, що за результатами голосування членів атестаційної комісії не було прийнято одноголосного рішення щодо звільнення: «за» - три, «проти» - два. Також враховує суд, що на утриманні позивача перебуває двоє неповнолітніх дітей, дружина не працює. Все це в сукупності характеризує ОСОБА_1 з позитивної сторони.

Критично суд розцінює поведінку суб'єкта владних повноважень, який на вимогу суду не надав письмових доказів - результатів поліграфу, які суд дослідити та яким надати належну оцінку не може.

Окремо слід зазначити, що нормами спеціального Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року не врегульовано питання щодо звільнення осіб, прийнятих на службу до поліції, у період їх тимчасової непрацездатності.

Таким чином, до спірних правовідносин щодо правомірності звільнення позивача у період його перебування у стані тимчасової непрацездатності підлягають застосуванню норми законодавства про працю.

Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Отже, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Відтак, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосуються як передбачених статтями 40, 41 Кодексу законів про працю України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як убачається з графіку роботи особового складу взводу роти ДПС ДАІ на березень 2016 року, затвердженим командиром роти ОСОБА_19 29 лютого 2016 року, ОСОБА_1 з 02 березня 2016 року перебуває на лікарняному у зв'язку з хворобою (а. с. 137).

Крім того, у постових відомостях розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби, позивач значиться у графі «хворі» з 02 березня 2016 року по день звільнення, тобто по 09 березня 2016 року (а. с. 139-144).

Також було надано листок звільнення, у якому зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 02 березня 2016 року по 18 березня 2016 року із діагнозом «Гіпертонічна хвороба» (а. с. 78). Для огляду суду представником позивача надавалася медична карточка хворого, де зазначені дані, які свідчать про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні.

Даний факт також підтверджується показами свідка ОСОБА_19- командира роти та безпосереднього керівника позивача, який повідомив суду, що ОСОБА_1 02 березня 2016 року зателефонував йому та повідомив про те, що перебуває на лікарняному, змоги самостійно повідомити відділ кадрів не має, тому попросив зробити це командира роти. На підтвердження даної обставини, ОСОБА_19 повідомив про це у своєму рапорті (а.с.79).

Другий свідок, ОСОБА_20 повідомив суду, що за усним наказом командира роти - ОСОБА_19, зателефонував у відділ кадрів до ОСОБА_21, інспектора відділу кадрів ГУНП у Волинській області та зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, відтак, відповідач 1 знав про тимчасову непрацездатність позивача. Повідомив суду, що знає позивача з 1998 року як відповідального працівника, надійного товариша, скромного в побуті, який чітко знає свої обов'язки і дотримується їх.

Суд протокольною ухвалою витребовував у представника ГУНП у Волинській області табель робочого часу, однак всупереч частині другій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень його також не надав.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 13 Конвенції пр. захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2.4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини - справа «Красношапка проти України» від 30 листопада 2006 року, «Єфименко проти України» від 18 липня 2006 року, які згідно до положень статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є обов'язковими для виконання Україною, суд неодноразово наголошував, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує ефективний засіб юридичного захисту.

Згідно статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Отже, гарантування кожному права на захист від незаконного звільнення є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародному пакту про громадські та політичні права.

Правова позиція щодо безумовного поновлення працівника у разі звільнення його в період тимчасової непрацездатності викладена у постанові Верховного суду України від 21 травня 2014 року № 6-33цс14, яка в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися судами.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії №4 ГУ НП у Волинській області про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді є необгрунтованим та безпідставним, оскільки відповідачем-1 не доведено суду відсутність у позивача належного рівня професійних, ділових та особистих якостей для виконання покладених обов'язків по службі, неможливості залишення позивача на службі в поліції та необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення,а позивачем, на думку суду. доведено факт звільнення в період тимчасової непрацездатності.

За вказаних обставин рішення Атестаційної комісії №4 ГУ НП у Волинській області, оформлене протоколом ОП № 15.00003352.0018808 від 18 лютого 2016 року, підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з пунктом 28 розділу IV Інструкції №1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність висновку Атестаційної комісії №4 ГУ НП у Волинській області про невідповідність позивача займаній посаді, тому наказ ГУ НП у Волинській області "По особовому складу" від 09 березня 2016 року № 46 о/с, яким реалізовано висновки атестації в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посаді зі служби в поліції, слід скасувати як протиправний, поновити позивача на посаді командира взводу роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області з 09 березня 2016 року та стягнути на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд бере до уваги довідку Головного управління Національної поліції у Волинській області від 04 лютого 2016 року № 170, відповідно до якої позивачу було нараховане грошове забезпечення за січень 2016 року - 6 020 грн., лютий 2016 року - 6 020 грн., тобто загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становить 12 040 грн. (а. с. 77). При цьому середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 200, 67 грн. Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу становить 13 645, 56 грн. (200, 67 грн. х 68 календарних днів вимушеного прогулу), яке слід стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 020, 10 грн. слід звернути до негайного виконання.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, суд зауважує наступне.

Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 9 цієї ж Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач стверджує, що завдана йому моральна шкода полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір заподіяної шкоди визначає, виходячи з глибини душевних страждань, пов'язаних не тільки із незаконним звільненням, але і у приниженні честі та гідності бойового офіцера процедурою атестації і формулюванням підстави звільнення, зверхністю та упередженістю до нього деяких членів атестаційної комісії, тривалістю процесу щодо відновлення порушених прав, необхідність пошуку роботи та заробітків для матеріального забезпечення сім'ї, значним погіршенням мого стану здоров'я.

Проте, на думку суду, позивачем не надані належні докази, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди, не надані суду пояснення з яких він виходив при оцінці завданої моральної шкоди та які підтверджують її розмір.

Оскільки під час судового розгляду ОСОБА_1 не в повній мірі навів суду у чому саме проявилися моральні чи фізичні страждання через незаконне звільнення, не довів суду, у який спосіб та яким чином була принижена його честь і гідність, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. слід відмовити.

Керуючись статями 3, 11, 17, 71, 158, частиною третьою статті 160, 162-163, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 1465 від 17 листопада 2015 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у Волинській області відносно ОСОБА_1, оформлене протоколом ОП № 15.00003352.0018808 від 18 лютого 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області № 46 о/с від 09 березня 2016 року «По особовому складу» в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади командира взводи роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді командира взводи роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції у Волинській області з 09 березня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, ідентифікаційний код 40108604) на користь ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 13 645, 56 (тринадцять тисяч шістсот сорок п'ять гривень п'ятдесят шість копійок) грн.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 6 020, 10 (шість тисяч двадцять гривень десять копійок) грн. підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 22 травня 2016 року.