Рішення № 57864716, 18.05.2016, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1199/16-ц

Провадження № 2/740/453/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої-судді Пантелієнко В.Г.,

при секретарі Філоненко О.В.,

з участю позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 з тих підстав, що остання з 2011 року без поважних причин в зазначеному житлі не проживає.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він є власником 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Співвласниками будинку є його мати ОСОБА_4, якій належить 1/2 частина будинку та покійний батько ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадщину після якого він оформляє, та якому належить 1/3 частина будинку. Його рідна племінниця - ОСОБА_3, з дня реєстрації, тобто з лютого 2011 року в будинку не проживає, хоча залишається зареєстрованою в ньому. Реєстрація відповідачки в будинку порушує його право власника, так як остання часто відвідує свою бабу, яка є його матір'ю, ОСОБА_4, вчиняє сварки, а в майбутньому може спровадити його в психічну лікарню і це його непокоїть. Відповідачка має житло і є співвласницею будинку по АДРЕСА_2, де вона фактично проживає. Просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - будинку АДРЕСА_1.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що проживала у спірному будинку з народження до 11 років. Потім разом з матір'ю виїхала з м. Ніжина, а після смерті матері у 2011 році повернулась у м. Ніжин і бабуся зареєструвала її в будинку. Так як позивач не бажав щоб вона жила в будинку і чинив їй перешкоди. Вона почала проживати по провулку Березневий у своєї другої бабусі. На даний час вона часто приходить в спірний будинок провідує ОСОБА_4, допомагає їй, так як позивач, який є її дядьком, вчиняє сварки з своєю матір'ю, про що остання скаржиться, ображає свою матір. Вона не живе з ОСОБА_4 щоб не створювати конфліктну обстановку, так як позивач та його цивільна дружина заперечують цьому. Просила в позові відмовити.

Третя особа що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача задоволення позову заперечила, пояснивши, що позивач який є її сином, разом із своєю цивільною дружиною проживають в будинку разом з нею. Вони створили умови неможливі для сумісного проживання, вона постійно потерпає від їх образ та сварок. Відповідачка приходить її відвідувати попередньо з'ясувавши щоб вдома не було відповідача, так як останній має неприязнь до своєї племінниці. Хоч він є її сином однак про неї не піклується, а відповідачка яка є її онукою їй допомагає.

Заслухавши позивача, відповідача, третю особу, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2015 року підтверджується, що ОСОБА_2 є власником 1/6 частини будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Як встановлено судом співвласниками спірного будинку є батьки позивача, ОСОБА_4, яка є третьою особою у справі та ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадщину після якого ніхто не оформив.

Згідно довідки Ніжинського міського відділу управління державної міграційної служби України в Чернігівській області від 05.04.2016 року ОСОБА_3 з 24.02.2011 року зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз вказаних норм цивільного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Підстави втрати права на користування житловим приміщенням регулюються ст. 71,72 ЖК України в разі користування житловим приміщенням в будинках державного і громадського фонду та ст. 405 ЦК України в разі користування майном (житлом) власника.

Житловий будинок № АДРЕСА_1 є майном (житлом) позивача, тому правовідносини між сторонами мають регулюватися відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності в житлі понад один рік без поважних причин, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідач не є членом сім'ї власника житла в силу ст. 64 Житлового кодексу України, дані про укладення з нею договору найму житлового будинку також відсутні.

Норма закону яка б регулювала порядок визнання особи, яка не є членом сім'ї власника (чи наймачем), такою, що втратила право користування жилим приміщенням в діючому законодавстві, зокрема, ЖК України та ЦК України не передбачена, з огляду на це, слід застосувати аналогію закону, зокрема, ст.405 ЦК України.

В судовому засіданні позивач не заперечував ту обставину що він не бажає щоб відповідачка приходила і тим паче проживала в будинку, так як вона вчиняє сварки. Однак співвласниця будинку, ОСОБА_4 спростувала таке твердження та пояснила, що відповідачка допомагає їй у побуті, а позивач разом із своєю співмешканкою чинять їй перешкоди у проживанні. Дана обставина доводить що відповідачка не має можливості постійно проживати в будинку по вині позивача, що є поважною причиною її не проживання, і ця обставина є вирішальною при прийнятті рішення щодо вимог позивача.

Крім того позивач в судовому засіданні стверджував, що реєстрація відповідачки в житловому будинку порушує його право власника, так як ОСОБА_4, тобто його мати, склала заповіт на онуку, і це в майбутньому вплине на поведінку відповідачки, яка після прийняття спадщини буде відчувати себе господаркою в будинку, то на думку суду таке твердження щодо порушення його прав є неспроможним, так як судовому захисту підлягає лише порушене право, а не можливість його порушення в майбутньому. Крім того, наявність заповіту на відповідачку ніяким чином не впливає на права власника 1/6 частини будинку, яким є позивач.

З огляду на викладене суд не знаходить законних підстав для задоволення позову про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування вказаним жилим приміщенням.

Керуючись ст. 405 ЦК України, ст. ст.212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням житлового будинку № АДРЕСА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк апеляційної скарги.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду В.Г. Пантелієнко