Ухвала суду № 57862703, 17.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/17978/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/652/16 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 42

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 4 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, котра представляє власні інтереси та інтереси малолітнього ОСОБА_4, третя особа Служба у сравах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про виселення без надання іншого житлового приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачка порушує правила співжиття, влаштовує скандали, регулярно з'являється в квартиру в нетверезому стані, що унеможливлює спільне проживання з нею, заходи запобігання і громадського впливу є безрезультатними.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 4 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, котра представляє власні інтереси та інтереси малолітнього ОСОБА_4, третя особа Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без надання їм іншого житлового приміщення з квартири по АДРЕСА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Апелянт зазначив, що судом не було надано належної оцінки доказам щодо порушення ОСОБА_3 громадського порядку, застосування насильства до ОСОБА_1, дрібного хуліганства.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що сварки з ОСОБА_3 виникають із-за того, що остання не реагує на його зауваження (не відкривати вікно вкухні), не хоче прибирати у квартирі та викрадає їх речі. Квартира не приватизованна, з ними проживає ще їх молодший син (1977 року народження) і кожен свої кімнати закриває на ключ. Вважає, що син відмовився свідчити в суді так як не хоче псувати відносини із старшим братом.

ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнала, пояснила, що у квартирі позивача вона проживає 15 років з їх сином ОСОБА_5 (без реєстрації шлюбу), від спільного проживання з яким у них є син. Вона з сином займає найменшу кімнату площею 10 кв.м., в якій провела ремонт та повністю сплачує всі комунальні послуги. Після того як органи внутрішніх справ у 2014 році затримали її чоловіка, позивачі хочуть, щоб вона виселилась, а так як вона не має куди виселитись, то провокують сварки і пишуть заяви в міліцію, щоб виселити в судовому порядку (кажуть, що їм так порадили). ОСОБА_1 (1930 року народження) недочуває, забуває куди кладе речі, а потім звинувачує її у крадіжках, хоч пізніше знаходить їх. Позивачі з молодшим сином утримують в квартирі двох собак (вівчарку) і заперечують щоб вона провітрювала квартиру (кухню) та хочуть щоб вона за ними прибирала, із-за чого в них виникають суперечки. Вона працює і сама утримує дитину, вдома буває ввечері після роботи, коли забирає сина з садочку, а з п'ятниці до понеділка цілодобово доглядає в іншій сім'ї хвору дитину (яку забирають на вихідні з інтернату) і туди бере з собою сина. Син позивача, який проживає з ними, знаючи ситуацію, відмовився свідчити в суді, хоч ОСОБА_1 просив допитати його в якості свідка.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ті порушення правил співжиття зі сторони відповідачки, які склались у квартирі з позивачами, не зумовлюють виселення відповідачки з малолітнім сином з єдиного наявного у них житла.

Колегія погоджується з таким висновком суду.

Згідно ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Під порушенням правил співжиття розуміються умисні дії, пов'язані з неповагою до загальноприйнятих норм спільного проживання людей в квартирі - створення скандалів, дебошів, нанесення образ, тілесних ушкоджень, а також інші дії, які перешкоджають подальшому нормальному проживанню в квартирі.

Судом встановлено, що сторони проживають у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_3 проживає в квартирі 15 років зі згоди наймачів як цивільна дружина (без реєстрації шлюбу) їх старшого сина ОСОБА_5 і у них від спільного проживання народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, внук позивачів.

Відповідачка з сином проживає в найменшій кімнаті площею 10 кв.м., а позивачі та їхній син займають дві інші, і кожен закриває свої кімнати на ключ.

Іншого місця проживання у них немає.

Після затримання ОСОБА_6 1 квітня 2014 року ТМВ УМВС України в Тернопільській області за підозрою у вчиненні злочину, між сторонами склались неприязні стосунки, що породжує конфліки та постійні звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів.

Словесні суперечки та сварки між сторонами виникають тоді, коли ОСОБА_1 робить ОСОБА_3 зауваження прибрати в квартирі та звинувачує її у крадіжках.

Інший син позивача (брат чоловіка відповідачки) не бажав давати пояснень в суді з приводу відносин, які склались в їх квартирі.

Враховуючи визнані сторонами причини виникнення суперечок та сварок між ними та відсутність в діях ОСОБА_3 умислу на порушення загальноприйнятих правил співжиття, суд обґрунтовано відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що порушення нею правил співжиття не зумовлює її виселення з малолітнім сином з єдиного наявного в них житла.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, внаслідок чого робить неможливим спільне проживання з нею, позивачі не надали. Також не надали доказів про вчинення останньою крадіжок.

Суд першої інстанції вірно надав критичну оцінку постановам Тернопільського міськрайонного суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП щодо хуліганських дій по відношенню до позивачів, якими ОСОБА_3 було звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю скоєного правопорушення. З наявних в матеріалах справи відповідей ТМВ УВСУ на звернення ОСОБА_1 (ас. 12,13) вбачається, що офіційні попередження про недопустимість вчинення насильства в сім'ї є формальними, винесені на підставі суперечливих пояснень сторін, без перевірки обставин об'єктивними доказами, поясненнями очевидців конфліктів (сусідів, інших мешканців квартири).

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 4 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська