Ухвала суду № 57861439, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1375/16

Головуючий у першій інстанції Курочка В. М.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Процик М.В.,

за участю секретарів - Томашевської К.В., Полякової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року,

встановила:

У березні 2015 р. публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 11334053000 від 16.04.2008 р. (далі - Кредитний договір) станом на 12.02.2015 р., яка складається з: 1) - заборгованості по кредиту в сумі - 35 953,98 доларів США та заборгованості по процентам в сумі - 34 480,71 доларів США, разом - 70 434,69 долара США; 2) - пеня по кредиту в сумі - 173 962, 52 грн. та пеня по процентам у сумі - 175 289,99 грн..

Позовні вимоги Банк обґрунтовував тим, що за умовами кредитного договору ОСОБА_4 отримав у Банку кредит у сумі - 40 000,00 доларів США., строком - до 16.04.2015 р., зі сплатою 13,5 % річних.

Для забезпечення зобов'язань за кредитним договором 16.04.2008 р. з ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 198048 (далі - Договір поруки). Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника.

Позичальник свої обов'язки з повернення кредиту, сплати процентів не виконав. Станом на 12.02.2015 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі. На направлені Банком вимоги щодо дострокового повернення кредиту, сплаті процентів та пені відповідачі не відреагували, борг не погасили.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачі у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні. Посилалися на те, що Банк пропустив строк позовної давності та строк пред'явлення вимог до поручителя. Порука є припиненою.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.09.2015 р. позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Банку: 1) в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 11334053000 від 16.04.2008 р., станом на 12.02.2015 р., на загальну суму - 36 900,16 доларів США.

Банк в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визначення розмір боргу по кредиту та пені. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині змінити, задовольнивши ці позовні вимогу Банку в повному обсязі. Посилається на те, що в оскарженій частині рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання з розгляду апеляційної скарги по суті представник апелянта не з'явився. Про час і місце розгляду справи Банк сповіщений належним чином. Причини неявки свого представника не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали. У судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Посилалися на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки розмір заборгованості визначений судом з врахуванням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржили, визнавши таким чином розмір стягнутих з них сум.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж з повернення кредиту було зроблено - 18.05.2009 р.. З позовом до суду Банк звернувся - 18.03.2015 р.. Розмір заборгованості по тілу кредиту визначено в межах трьохрічного строку позовної давності, а по пені - в межах річного строку позовної давності (а. с. 171 - 176).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки Банк пропустив строк позовної давності по окремим щомісячним платежам, про застосування якої було зроблено заяву. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам діючого законодавства (ст. ст. 256 - 258, 261, 267, 509, 525, 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 179, 213 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до укладеного сторонами кредитного договору ОСОБА_4 отримав у Банку кредит у сумі - 40 000,00 доларів США., строком - до 16.04.2015 р., зі сплатою - 13,5 % річних. Відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів кожного місяця у розмірі - 740,00 грн. доларів США (а. с. 13 - 17).

Для забезпечення зобов'язань за кредитним договором 16.04.2008 р. з ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 198048 (далі - Договір поруки). Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника.

15.05.2009 р. між Банком та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої розмір щомісячних ануїтетних платежів становить: - у період з 16.06.2009 р. по 16.06.2010 р. у розмірі - 400,83 долара США; - у період з 16.06.2010 р. до кінця терміну дії договору в розмірі - 850,00 доларів США.

Позичальник свої обов'язки з повернення кредиту, сплати процентів не виконав. 25.07.2013 р. Банк направив відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідно до п. п. 12.1 - 12.2 кредитного договору (а. с. 155 - 158). Відповідачі на вимогу Банку не відреагували, борг не погасили. Станом на 12.02.2015 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі (а. с. 7 - 12).

Обставини щодо укладення договорів кредиту та поруки, отримання кредиту сторони визнали і не оспорюють (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Між сторонами виникли кредитні правовідносини.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 546, 553 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки встановлено, що відповідач порушив умови кредитного договору в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у встановлені договором строки не повернув кредит, вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь Банку суми заборгованості за кредитом. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що поручитель рішення суду не оскаржив.

Щодо визначення розміру заборгованості по кредиту та пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наданого Банком до позову розрахунку заборгованості останні шість платежів з погашення кредиту відбулися: - 18.05.2009 р. у розмірі - 331,67 долара США; - 16.06 .2009 р. - у розмірі - 0,40 доларів США; - 16.07 .2009 р. - у розмірі - 0,41 доларів США; - 17.08 .2009 р. - у розмірі - 0,41 доларів США; - 16.11 .2009 р. - у розмірі - 8,62 доларів США; - 02.12 .2009 р. - у розмірі - 0,51 доларів США (а. с. 7).

З позовом Банк звернувся: - 18.03.2015 р. позов здано на пошту (а. с. 39); - 24.03.2015 р. позов надійшов до суду (а. с. 1). В позові Банк просив стягнути заборгованість станом на 12.02.2015 р. (а. с. 4 - 5).

У запереченнях на позов (а. с. 61 - 63) зроблено заяву про застосування строку позовної давності, оскільки останній платіж з повернення кредиту було зроблено - 18.05.2009 р..

За правилами, встановленими ст. ст. 256 - 258, 261, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, беззаперечно встановлено, що Банк звернувся до суду з пропуском строку по окремим щомісячним платежам.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, апеляційний суд ухвалою від 21.01.2016 р. (а. с. 224 - 224 зворотня сторона) витребував від Банку розрахунок заборгованості за кредитом з врахуванням строку позовної давності щодо окремих платежів.

Наданий Банком розрахунок заборгованості (а. с. 232 - 239) колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вказані у ньому суми не узгоджуються з сумами, вказаними у розрахунку до позову. Наприклад, у доданому до позову розрахунку заборгованості станом на 24.03.2012 р. вказано строкову заборгованість по кредиту у сумі - 24 903,12 доларів США, прострочену - 10 487,36 доларів США. Разом з тим, у наданому апеляційному суду розрахунку ці суми становлять - 24 903,12 доларів США та - 11 050,86 доларів США, відповідно. До апеляційного суду представник Банку не з'явився, пояснень щодо розходження сум апеляційному суду не надано. Таким чином, колегія суддів вважає, що Банк недобросовісно виконує свої процесуальні обов'язки з доведення обставин, на які він посилається як на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст. 10, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідно до процесуального законодавства сторони по справі несуть можливі негативні наслідки у випадку неналежного виконання своїх процесуальних обов'язків щодо доказування.

Апелянт не надав суду доказів, які б спростовували вищевказані висновки суду першої інстанції.

Доводи апелянта щодо помилкового застосування судом строку позовної давності, неправильне визначення судом розміру заборгованості по кредиту колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з вищевстановленого.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів Банку, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: М. В. Процик

А. А. Калараш