Ухвала суду № 57860401, 24.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/154/16-к 24.05.2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря Луговенко К.С.

розглянув матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представника потерпілого ТОВ «Бриз ЛТД» ОСОБА_4, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу Корабельного районного суду м.Миколаєва від 13.04.2016 року, якою

- обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору.

-у клопотанні представника потерпілого ТОВ «Бриз ЛТД» ОСОБА_4 про скасування арешту на майно відмовлено.

Учасники судового провадження:

прокурор Телечкан Д.В.

представник потерпілого ТОВ «Бриз ЛТД» ОСОБА_4,

представник потерпілого СГВК «Родіна1» ОСОБА_7

захисник ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_6

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ТОВ «Бриз ЛТД» просить скасувати ухвалу Корабельного районного суду м.Миколаєва від 13.04.2016 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ТОВ «Бриз ЛТД» про скасування арешту, накладеного Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.08.2015 року на рухоме та нерухоме майно ТОВ «БРИЗ ЛТД», розташоване за адресою: с. Пересадівка, Жовтневий район, Миколаївська область, вул. Кіровоградська, 10.

провадження №11-кп/784/438/16 головуючий суду 1-ої інстанції: ОСОБА_9

категорія: повернення обвинувального акту доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Прокурор просить ухвалу суду в частині повернення прокурору обвинувального акта - скасувати у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору; у клопотанні представника потерпілого ТОВ «Бриз ЛТД» ОСОБА_4 про скасування арешту майна відмовлено.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

На обґрунтування своїх доводів прокурор послався на те, що при складанні обвинувального акту слідчим дотримані вимоги, передбачені п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими і правова кваліфікація кримінальних правопорушень.

На думку прокурора обвинувачення за своїм змістом є достатньо зрозумілим і конкретним.

Зазанчає про некоректність посилання суду на рішення Європейського суду з прав людини у даному випадку, оскільки висунуте щодо ОСОБА_6 обвинувачення відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Крім того вказує, що за змістом п.З ч.З ст.314 КПК України єдиним процесуальним документом у підготовчому засіданні, що підлягає дослідженню судом на відповідність вимогам КПК України, є обвинувальний акт.

Тому на думку апелянта додатки до обвинувального акту, визначені ч.4 ст.291 КПК України, не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання.

У звязку з чим вважає, що посилання суду на протиріччя у реєстрі досудового розслідування та обвинувального акту, як на підставу повернення обвинувального акту, не ґрунтується на положеннях ст.314 КПК України.

Крім цього, вказує на те, що суд безпідставно вдався до оцінки дій прокурора та слідчого в частині визнання потерпілих у провадженні, що не відповідає вимогам закону.

На обґрунтування своїх доводів представник потерпілого ТОВ « Бриз ЛТД» вважає що на час звернення з клопотанням про скасування арешту на майно відпала потреба для застосування цього заходу, оскільки ТОВ « Бриз ЛТД» є добросовісним набувачем майна, на яке накладено арешт.

Також апелянт зазначає, що на момент подачі апеляційної скарги ТОВ «Бриз ЛТД» визнано потерпілим, а чинним законодавством не передбачено норм, згідно яких на майно потерпілого може бути накладено арешт.

Зазначає, що потреба в арешті є не обгрунованою, оскільки теплично-овочевий комплекс на який накладено арешт це нерухомий обєкт значної площі, нерозривно повязаний з земельною ділянкою, а тому втратити чи пересунути цей обєкт неможливо та й ТОВ «Бриз ЛТД» як потерпіла сторона зацікавлені в його збереженні.

Вказує, що судом в порушення вимог ст. 173 КПК України не враховані наслідки арешту майна для інших осіб, а саме те, що накладений арешт порушує ділову репутацію їх підприємства, перешкоджає повноцінному здійсненню господарської діяльності та приводить до значних матеріальних збитків.

Також вважає незаконним посилання суду на арештоване майно, як на речовий доказ, оскільки воно не може бути долучено до матеріалів справи.

Твердження суду про те, що майно ТОВ « Бриз ЛТД» набуто протиправним шляхом та отримано юридичною особою внаслідок вчинення злочину, не відповідає дійсності.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Вирішуючи передбачені ч.3 ст. 314 КПК України питання, суд дійшов висновку, що судовий розгляд даного кримінального провадження не може бути призначений через невідповідність обвинувального акту вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Крім того, відмовив в задоволенні клопотання представника потерпілого ТОВ « Бриз ЛТД» про скасування арешту на майно через відсутність на то підстав.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку доводів своєї апеляційної скарги, пояснення представника потерпілого ТОВ « Бриз ЛТД» на підтримку своїх доводів апеляційної скарги, зясувавши думку інших учасників судового провадження щодо поданих апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно вимогам, передбаченим п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогамКПК України.

У ч.2 ст.291 КПК України визначений перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, в тому числі передбачений п.5 виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України такими обставинами, зокрема, є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.

Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що не вказані конкретний час та місце вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_6, а саме: щодо місця внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, конкретного місця та часу привласнення чи розтрати чужого майна, ввіреного особі, та не зазначено про неможливість встановлення таких обставин, що не дозволяє суду, не виходячи за межі обвинувачення, встановити зазначені обставини самостійно.

Також суд звернув увагу на те, що в обвинуваченні не зазначено, чи був обвинувачений саме службовою особою і до якої категорії службових осіб він відноситься.

Окрім того суд вказав на те, що викладені фактичні обставини обвинувачення не містять посилань та обґрунтування заподіяних тяжких наслідків, які за змістом ч. 2ст. 366 КК України відповідно до висновків, викладених у постанові судової палати у кримiнальних справах Верховного Суду України вiд 21 березня 2013 року (справа № 2кс13) повинні перебувати у прямому причинному зв'язку саме із службовим підробленням, а також не вказано коло потерпілих осіб, інтересам яких такі наслідки були заподіяні.

Також суд правильно вказав на неконкретне обвинувачення за ч.5 ст. 191 КК України з огляду на те, що в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 привласнення чи розтрати чужого майна, тобто не викладена об'єктивна сторона даного складу злочину.

А викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення за ч.5 ст. 191 КК України, які прокурор вважає встановленими, в частині мети та умислу ОСОБА_6, спрямованих на наживу та отримання незаконного збагачення шляхом обману, суперечать наведеній прокурором правовій кваліфікації зазначеного кримінального правопорушення, відповідно до якої дії ОСОБА_6 кваліфіковані як привласнення та розтрата чужого майна, вчинене в особливо великих розмірах.

Виходячи із вимог закону, а також із змісту підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року; у справі «Камасінскі проти Австрії» від 19.12.1988 року; у справі «Пелісьє та Сассі проти ОСОБА_2» від 25.03.1999 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не зазначення наведених обставин робить обвинувачення не конкретизованим, що порушує право обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення.

Крім того, суд обґрунтовано послався на недотримання вимог, передбачених п. 3 ч. 2ст. 291 КПК України, згідно яким в обвинувальному акті зазначаються анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), яким, у відповідності до ст.290 КПК України, має бути повідомлено прокурором про відкриття матеріалів досудового розслідування та надано можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Як зазначив суд обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невідємним додатком, містять суттєві протиріччя, що унеможливлює призначення кримінального провадження до розгляду.

Зокрема, в обвинувальному акті в якості потерпілого вказано ТОВ «Бриз-ЛТД», хоча фактичних обставин, встановлених прокурором з приводу наявності та розміру майнової шкоди завданої злочином вказаному товариству не зазначено, що є необхідною умовою згідно вимог ст. 55 КПК України для визнання юридичної особи потерпілим.

Також маються розбіжності та протиріччя щодо викладу фактичних обставин в частині правонаступництва. Так, в обвинувальному акті в якості потерпілого вказано СГВК «Родіна 1», як єдиний правонаступник СГВК «Родіна», хоча з тексту обвинувального акту вбачається, що правонаступником СГВК «Родіна» було ПСП «Родіна», у звязку з чим незрозуміло саме кому завдано шкоду.

Крім того, в частині другій реєстру матеріалів досудового розслідування вказано на такі процесуальні рішення, як визнання потерпілими 89 осіб. Анкетні відомості вказаних порушення вимог п.3 ч.2 ст. 291 КПК України не зазначені в обвинувальному акті, при цьому будь-які відомості про скасування рішень про визнання цих осіб потерпілими у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні, як і відсутні дані щодо повідомлення вказаних осіб про відкриття матеріалів досудового розслідування та надання можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

З урахуванням викладеного апеляційний суд погоджується із прийнятим під час підготовчого судового зсідання рішенням суду першої інстанції про необхідність повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам кримінального процесуального кодексу України.

Що стосується доводів представника потерпілого ТОВ « Бриз ЛТД» про необхідність скасування арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ «БРИЗ ЛТД», розташоване за адресою: с. Пересадівка, Жовтневий район, Миколаївська область, вул. Кіровоградська, 10, то виходячи із передбаченого ч.3 ст.314 КПК України переліку рішень, які приймаються у підготовчому судовому засіданні, суд вірно відмовив у задоволенні цього клопотання, яке підлягає вирішенню при розгляді провадження по суті.

З огляду на наведене апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого ТОВ « Бриз ЛТД» є необгрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню, а ухвала суду є законною, обгрунтованою, яку слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокурора, представника потерпілого ТОВ «Бриз ЛТД» - залишити без задоволення.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, та відмову у задоволенні клопотання представника потерпілого ТОВ «Бриз ЛТД» про скасування арешту на майно залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3