Постанова № 57859652, 24.05.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

24.05.2016

Справа № 2а/489/88/2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2016 р.

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лось Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги мотивував тим, що згідно постанови суду від 11.10.2012 р. йому було поновлено виплату пенсії з 04 жовтня 2010 р. До квітня 2015 р. пенсія позивачу виплачувалась в повному обсязі, проте з 01.04.2015 р. та по теперішній час УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва розмір пенсії позивача було зменшено на 15 %. При цьому відповідач посилається на те, що на його переконання відсутні достовірні відомості про те, що ОСОБА_3 не продовжує офіційно працювати, оскільки він постійно проживає на території держави Ізраїль і доказів на спростування цієї обставини суду не надав.

Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд: зобов'язати УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва скасувати рішення про відмову ОСОБА_3 в перерахунку пенсії від 3 лютого 2016 р. № 7/2; зобов'язати УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва сплатити ОСОБА_3 пенсію, на підставах, визначених пенсійним законодавством, в повному обсязі; зобов'язати УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_3 недоплачену пенсію у розмірі 15 % щомісячно, починаючи з 1 квітня 2015 р.; судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав до суду письмові заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 у 2002 р. виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль. В зв'язку з цим УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва йому було припинено виплату пенсії.

Проте відповідно до Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва поновлено ОСОБА_3 виплату пенсії з 04.10.2010 р.

Станом на 01.04.2015 р. розмір призначеної ОСОБА_3 пенсії склав 2 049 грн. 23 коп. Однак з 01.04.2015 р. виплата здійснювалась відповідачем в розмірі 85 % від пенсії - 1 741 грн. 85 коп.

В обґрунтування зменшення позивачу розміру пенсії УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва посилається на положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р., яким було внесено зміни до ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так відповідно до ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 30 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється.

Дію вказаних положень закону на 2016 рік подовжено ЗУ від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Позивач ОСОБА_3 не погодився зі зменшенням виплати призначеної йому пенсії, в зв'язку з чим в січні 2016 р. його представник звернувся з відповідною заявою до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва.

На підтвердження того, що позивач не є працюючою особою, ним було надано до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва оригінал трудової книжки.

Крім того відповідач не заперечує той факт, що відповідно до даних персоніфікованого обліку за період з 2000 р. по 2016 р. встановлено, що в індивідуальних відомостях ОСОБА_3 наявні дані про роботу в МСП «Конто» до 01.11.2012 р. Інші дані про роботу відсутні.

Проте 03.02.2016 р. УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва було винесено рішення № 7/2 про відмову в перерахунку пенсії, відповідно до якого ОСОБА_3 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії в зв'язку з відсутністю відповідного повідомлення від пенсіонера про те, що на теперішній час він працює в державі Ізраїль.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване Рішення УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва було винесено, ґрунтуючись на припущеннях. Так відповідач вважав, що позивач може працювати на території держави Ізраїль, проте достовірні та допустимі докази цієї обставини відсутні. При цьому позивач заперечує факт його працевлаштування.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що право громадянина на одержання в повному обсязі призначеної йому пенсії не може бути обмежене на підставі припущень органу державної влади, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню.

А саме, необхідно скасувати рішення УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва про відмову ОСОБА_3 в перерахунку пенсії, зобов'язати УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва відновити позивачу виплату пенсії в повному обсязі, станом на 01.04.2015 р., зобов'язати УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва нарахувати і виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму пенсії у розмірі 15 відсотків щомісячно, починаючи з 01.04.2015 р.

Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 159, 161-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 02 лютого 2016 року № 7/2 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_3.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва поновити виплату пенсії ОСОБА_3, починаючи з 01.04.2015 року, в повному обсязі, на підставі діючого законодавства .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва нарахувати і виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму пенсії в розмірі 15 відсотків щомісячно, з 01.04.2015 р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя: