Рішення № 57857094, 19.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/468/2016(м)

265/1114/16-ц

Головуючий у І інстанції Козлов Д.О. Єдиний унікальний номер 265/1114/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/468/2016 (м)

Категорія 43 Доповідач Барков В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Песоцької Л.І.,

Ткаченко Т.Б.,

секретар Собецька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою та зміну договору найму житлового приміщення, третя особа Житлово-комунальне підприємство «Азовжитлокомплекс»,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить ? частка квартири АДРЕСА_1. Відповідач є власником інших ? часток цієї квартири. Зазначав, що спірна квартира складається із двох житлових кімнат одна з яких є ізольованою. Оскільки він бажає вселитися у спірне житло, а мирним шляхом визначити порядок користування квартирою не є можливим, він змушений звернутись до суду із позовом. Просив суд виділити відповідачу більшу за площею житлову кімнату, а йому - меншу, залишивши інші кімнати спірної квартири у спільному користуванні сторін. Також просив суд внести зміни до договору найму спірної квартири шляхом укладення окремого договору найму на виділену йому кімнату з оформленням особового рахунку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_3 у користування житлової кімнаті площею 9,53 м2, а ОСОБА_2 - житлової кімнати площею 14,02 м2. Кухню, коридор, поєднані вбиральню та ванну кімнату залишено в спільному користуванні сторін. Внесено зміни до договору найму житлового приміщення, АДРЕСА_1, шляхом відкриття на ОСОБА_3 окремого особового рахунку.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам та на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який просив скаргу задовольнити, пояснення позивача ОСОБА_3, який просив рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи порядок користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні порядку користування спірним жилим приміщенням права його співвласників порушені не будуть.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Отже, у зв'язку з тим, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ, змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обов'язок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо користування спільним майном з іншим власником.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 червня 2015 року Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою № 2-274 є власником ? частки квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 належать ? частки зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20 грудня 2012 року Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою № 2-3084 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28 серпня 2015 року Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою № 1-495 (а.с. 11-14).

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що ця квартира складається з двох суміжних кімнат площею 14,02 м2 та 9,53 м2 перша з яких є прохідною. Житлова площа квартири складає 23,6 м2 (а.с. 16 зворотній бік).

Відповідно до ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

Як зазначено в ст. 63 цього ж Кодексу, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Частиною 7 статті 8 ЦПК України передбачено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Як зазначено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Згідно із ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Оскільки кімната площею 14,02 м2, яка виділена відповідачу за рішенням суду, є прохідною та не складає окремого житлового приміщення і є меншою від належної йому частки у жилій площі спірної квартири (17,7 м2), зазначена кімната не може бути виділена йому в користування за рішенням суду.

Позов про стягнення відповідної матеріальної компенсації ОСОБА_3 не заявлявся.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував зазначених обставин справи та норм законодавства і ухвалив помилкове рішення про задоволення позовних вимог, а тому рішення місцевого суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню та в задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу відповідача, звільненого від сплати судового збору, з позивача відповідно до положень ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути судовий збір на користь держави в сумі 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2016 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою та зміну договору найму житлового приміщення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді