Ухвала суду № 57855996, 24.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/734/14-к

Провадження №11-кп/772/269/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Старинець Ю. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Старинця Ю.В.

суддів: Нешик Р.І., Гончарука М.М.

за участю секретаря Мельникової А.І.

прокурора Кузьміна С.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши 24 травня 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали кримінального провадження № 42013010000000069 за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді в суді першої інстанції ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2015 року, яким, -

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

Вінницької області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,

Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, на утриманні одна малолітня дитина,

не працюючого, не судимого, -

визнано винним та засуджено за ст. 190 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить одна тисяча сімсот гривень.

Вирішено питання заходів забезпечення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_2 наказом начальника УМВС України у Вінницькій області №99 о/с від 14.06.2010 призначений на посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, виконуючи свої службові обов`язки, відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 (із змінами та доповненнями), був представником влади (ст.1), відповідно наділений повноваженнями по забезпеченню особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів (п.1 ст. 2), був зобов`язаний попереджати правопорушення і припиняти їх (п.2 ст.2), охороняти і забезпечувати громадський порядок (п. 3 ст. 2), виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які їх вчинили (п. 4 ст. 2), захищати власність від злочинних посягань (п.6 ст.2), виявляти, попереджати, припиняти і розкривати злочини (п.2 ст.10), переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з дільничним інспектором міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_5, вирок відносно якого набув законної сили, шляхом обману, незаконно, заволодів грошовими коштами ОСОБА_3, погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності та не складенням протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП за наступних обставин.

ОСОБА_2 під час виконання доручення старшого слідчого СВ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №120120103100000266, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, перебуваючи 29.12.2012 у службовому приміщенні дільничного пункту міліції за адресою: смт. Шпиків, вул. Поштова, 8, в період часу з 15:00 до 16:00, достовірно знаючи про те, що розслідування кримінальних проваджень і прийняття в них процесуальних рішень не входить до його службових обовязків, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використовуючи надані йому владні повноваження всупереч інтересам служби, з метою провокування обставин, що могли передувати отриманню грошової винагороди, повідомив ОСОБА_3 завідомо неправдиві відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку майна СТ «Зустріч» з приміщення кафе «Шашлична».

Після чого, ОСОБА_2, зловживаючи владою, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, всупереч інтересам служби, перебуваючи у тому ж службовому кабінеті, висунув ОСОБА_3 незаконну вимогу про передачу йому грошових коштів у сумі 2000 грн., погрожуючи останньому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а також викликом працівників ДАІ та складанням на ОСОБА_3 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 130 КУпАП за керування автомобілем останнім у нетверезому стані.

Під час цього ОСОБА_5, діючи у співучасті з ОСОБА_2, надав мовчазну згоду на вчинення незаконного отримання грошових коштів від ОСОБА_3 за не притягнення його до кримінальної відповідальності та не складенні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, яка виразилась у бездіяльності щодо заперечення вчинення таких дій.

ОСОБА_3, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 являються працівниками правоохоронного органу, тобто представниками влади, будучи введений останніми в оману та сприймаючи реально їх спроможність, як працівників міліції, притягнути його до кримінальної відповідальності та складенні протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП, погодився передати їм визначену суму грошових коштів.

У подальшому, ОСОБА_2, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, використовуючи свої владні повноваження всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, достовірно знаючи про те, що розслідування у кримінальному провадженні і прийняття в них процесуальних рішень не входить до його службових обовязків, 29.12.2012 у службовому приміщенні дільничного пункту міліції за адресою: смт. Шпиків, вул. Поштова, 8, в період часу з 15:00 до 16:00, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману ОСОБА_3, умисно заволодів його грошовими коштами у сумі 1000 грн., частину з яких у сумі 300 грн. передав ОСОБА_5

Після цього, ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, 13.02.2013 в період часу з 09:00 до 12:00, перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції за адресою: смт. Шпиків, вул. Поштова, 8, завершаючи спільний злочинний умисел на отримання шляхом обману грошових коштів від ОСОБА_3, одержав від нього другу частину грошових коштів у сумі 1000 грн., купюрами номіналом по 100 грн. за номерами та серіями: АЄ 9034729, ВЄ 0676148, ВЧ 1070849, ЄА 7885249, ЄШ 8092410, ЄВ 0696779, ВД 5917781, ЄВ 8958385, ВЗ 5699598, ГЦ 1983758, після чого був викритий та затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення.

В своїй апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Також прокурор просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним за ст. 190 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від призначеного судом покарання з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 76 ч. 1 п.п. 2, 3, 4 КК України покласти на нього відповідні обовязки. На підставі ст. 55 ч. 2 КК України призначити додаткове покарання у виді заборони займати посади, повязані із виконанням адміністративно-розпорядчих функцій у правоохоронних органах України строком 2 роки.

Обвинувачений ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити в звязку з тим, що сторона обвинувачення не довела його винуватість у вчиненому.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляції, крім того прокурор заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2; обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора Тимощука В.С. та обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами та є обґрунтованим.

Так, у судовому засіданні суду І інстанції ОСОБА_2 своєї вини у вчиненому не визнав, проте, його вина доведена послідовними і незмінними показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 та інших, які детально повідомили про обставини скоєння злочину обвинуваченим.

Крім того, вина ОСОБА_2, яку він не визнає, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме:

- витягом з кримінального провадження № 42013010000000039 від 7.02.2013 про внесення заяви ОСОБА_3 до ЄРДР про вчинення відносно нього кримінального правопорушення працівниками Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області (т.2 а.с. 27);

- заявою ОСОБА_3 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення (т.2 а.с. 28), відповідно до якої останній вказує на те, що кошти з нього вимагали працівники міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_5 А також вказав про отримання ОСОБА_2 коштів в сумі 1000 грн. 30.12.2012 року;

- матеріалами кримінального провадження № 12012010310000266 за фактом крадіжки майна з кафе «Шашлична» СТ Зустріч, смт. Шпиків. (т.2 а.с. 38-62), відповідно до яких 30.12.2012 року, ОСОБА_11 Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 проводив допити свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_3 (а.с. 48-49, 50-51), ОСОБА_13 (а.с. 54-55);

- ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області, яка набула законної сили, відповідно до якої вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 5 червня 2013 року відносно ОСОБА_5 - змінено, виключивши з вироку вказівку про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень за попередньою змовою з ОСОБА_2 та зазначивши у вироку, що «ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбаченні ч.3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділенні в окреме провадження», в іншій частині вироку залишити без змін (т.2 а.с. 128-132). Вказаною ухвалою спростовуються доводи обвинуваченого, щодо обмови його ОСОБА_5, а також доводять обставини вчинення злочину за попередньою змовою;

- постановою від 9.04.2013 року про виділення з матеріалів досудового розслідування за № 42013010000000039 від 8.02.2013 року матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_2 (т.2 а.с. 16-18);

- відтвореним в судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 359 КПК України, звукозаписами телефонної розмови 13.02.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в приміщенні відділення міліції смт. Шпиків при передачі коштів останньому. Під час вказаної розмови ОСОБА_3 вказав на те, що раніше він вже передавав гроші ОСОБА_2 Даний доказ в повній мірі підтверджує послідовність та правдивість показів як ОСОБА_3, так і ОСОБА_5 щодо обставин вчинення злочину та отримання коштів.

Що стосується призначеного судом І інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_2, то слід зазначити, що суд призначив йому покарання, яке в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що помякшують та обтяжують покарання, а саме: обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання та останнім місцем роботи характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, що помякшують або обтяжують вину ОСОБА_2, судом І інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляцій в тому, що вирок суду незаконний і висновки суду, які викладені в ньому, не відповідають обставинам справи є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, Апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Тимощука В.С. та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 190 ч. 2 КК України залишити без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з моменту її оголошення.

Судді: