Ухвала суду № 57851649, 18.05.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/1107/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Щенюченко С. В.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

18.05.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів: Кіселика С.А., Суржика М.М.,

секретар Гусак А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2016 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державного земельного агентства у Кіровоградській області, яке реорганізовано в Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, до ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_3 права оренди земельної ділянки, визнання незаконним і скасування пунктів 1, 2 наказу Головного управління Державного земельного агентства у Кіровоградській області №11-856/14-14-СГ від 25 липня 2014 року.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2016 року провадження у справі в частині позову про визнання незаконними і скасування пунктів 1,2 наказу Головного управління Державного земельного агентства у Кіровоградській області від 25 липня 14 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» закрито з тих підстав, що справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (т.4, а.с.112-119).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4,а.с.135-136).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідачі, належним чином, відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України, повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули.

Від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та від представника Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надійшли письмові заяви про розгляд справи в їх відсутність та про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При постановленні ухвали про закриття провадження у справі в частині позову про визнання незаконними та скасування пунктів 1,2 наказу Головного управління Державного земельного агентства у Кіровоградській області від 25 липня 2014 року, суд прийшов до висновку про те, що спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС.

Суд не врахував роз'яснення у п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» про те, що відповідно до ст. 15, 16 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17),Господарським процесуальним кодексом України (ст. 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16,21,393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (ст. ст. 116, 118, 123, 128, 131, 144,146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (ст. ст. 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (ст. ст. 212 ЗК) (п.7 постанови Пленуму ВСУ).

Як свідчать матеріали справи в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що розпорядженням Новомиргородської районної державної адміністрації від 4 жовтня 2012 року йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності загальною площею 43,49 га в оренду строком на 15 років для ведення фермерського господарства. 31 жовтня 2014 року проект відведення разом з іншими необхідними документами було направлено на затвердження до Головного управління Державного земельного агентства в Кіровоградській області. 10 листопада 2014 року позивачем повторно сформовано пакет документів, передбачених ст.123 ЗК України та надіслано на затвердження до Головного управління. Проте відповіді він не отримав, а наказом Головного управління Державного земельного агентства в Кіровоградській області від 25 липня 2014 року земельну ділянку, яку він просить передати йому в оренду, передано в оренду ОСОБА_4. Вважає, що передачею земельної ділянки іншій особі йому відмовлено в наданні цієї земельної ділянки в оренду, чим порушено право на створення фермерського господарства та право на оренду земельної ділянки.

Отже, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки в оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виник спір про цивільне право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства .

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-2510цс15 від 16 грудня 2015 року.

За таких обставин, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою і оскільки вона перешкоджає подальшому провадженню у справі, то відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Керуючись п.4 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.314,ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Скасувати ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2016 року, а цивільну справу повернути в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді С.А.Кіселик

М.М.Суржик