Ухвала суду № 57846093, 18.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/1202/15-к Номер провадження 11-кп/786/250/16Головуючий у 1-й інстанції Івко В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст. 286 КК України - Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Бурди К.І.,

суддів Корсун О.М., Маліченка В.В.

з секретарем судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора Рощепи Я.В.

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170270000207 від 04.05.2015, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця с. Оболонь, Семенівського району, Полтавської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, працюючого в ПАТ «Полтавахолод», жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, -

визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Цивільний позов прокурора прокуратури Полтавської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави, в особі бюджетно-фінансового управління виконкому Полтавської міської ради 2157 грн. 67 коп. витрат на стаціонарне лікування від злочину потерпілої ОСОБА_7

Стягнуто із засудженого на користь держави 1718 грн. 64 коп. витрат за проведення автотехнічної, транспортно-трасологічної експертиз.

По справі вирішено долю речових доказів.

За вироком суду, 04 травня 2015 року, близько 7 год. 30 хв. по автодорозі сполученням «Полтава-Олександрія» від м. Полтава у напрямку м. Кременчук, рухався автомобіль НОМЕР_1, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_8, який є власником автомобіля.

Проїзджаючи 23 км. + 300 м. вказаної автодороги, в районі перехрестя з автодорогою, яка веде в напрямку села Ганжі Новосанжарського району Полтавської області, водій ОСОБА_5, в порушення вимог п.п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, змінив напрямок свого руху, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. ПДР України, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням потерпілої ОСОБА_7, власника автомобіля, який рухався по своїй смузі руху, в зустрічному напрямку.

Внаслідок зіткнення автомобілів, пасажиру автомобіля НОМЕР_3, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_5, ОСОБА_9 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння, що потягли його смерть.

Водію автомобіля НОМЕР_4, потерпілій ОСОБА_7 спричинені середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, за ознакою тривалого розладу здоровя.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого посилаючись на неврахування судом в повній мірі характеру дій обвинуваченого та тяжкі наслідки.

ОСОБА_5 вину у скоєнні злочину не визнав в повному обсязі, заперечував фактичні обставини справи, намагався зменшити відповідальність за скоєне.

Просив ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винуватим за ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити вирок та застосувати до нього положення ст. 75 КК України, звільнивши його від покарання з випробуванням та не застосовувати додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вказує, що проведення слідчого експерименту відбулося 17.07.2015 з грубим порушення норм КПК України, яке виразилося у позбавленні права скористатися правовою допомогою захисника, відповідно як наслідок, на думку обвинуваченого, висновок автотехнічної експертизи №207 від 22.07.2015, яка проведена на підставі даних, отриманих при вказаному слідчому експерименті, є неналежним та недопустимим доказом.

На переконання обвинуваченого, при проведенні 05.08.2015 повторного слідчого експерименту у протоколі та на схемі до нього зазначено помилкові дані, а саме розташування невстановленого попутного автомобіля в момент зміни ним напрямку руху з одночасним відхилення ліворуч.

Захисник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким застосувати ОСОБА_5 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від покарання з випробуванням та не застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Зазначає, що при постановленні вироку суд посилається на недопустимий доказ, а саме протокол слідчого експерименту від 05.08.2015, оскільки перед проведенням даної слідчої дії обвинуваченому не були розяснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України.

Захисник посилається на розбіжності вихідних даних, котрі зазначені у протоколі слідчого експерименту від 05.08.2015 та протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до нього. З приводу вказаних розбіжностей був допитаний слідчий, показанням якого суд не дав оцінки.

В судовому засіданні обвинувачений вказував, що не підписував схему, яка додана до протоколу слідчого експерименту від 05.08.2015, при цьому сторона захисту надала фотокопію схеми, яка відрізняється, з підписами ОСОБА_5, його захисника та понятих.

Суд в порушення вимог КПК України постановив ухвалу про визнання доказів недопустимими, оцінку яким повинен був надати в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

В апеляційній скарзі захисник ставить питання про повторне дослідження доказів та скасування ухвали суду від 04.12.2015 про визнання доказів недопустимими.

Заслухавши доповідача, обвинуваченго ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які просили задовольнити їхні апеляційні скарги, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив залишити без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого і захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знайшла підстав для їх задоволення.

Винуватість ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7, при викладених у вироку обставинах, ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_7 пояснила суду, що вона, керуючи автомобілем ВАЗ-210994-20, рухалась по автодорозі «Полтава-Олександрія» в напрямку м.Полтава по своїй смузі руху. В районі перехрестя дороги до с.Ганжі Новосанжарського району помітила, як автомобіль «Калина», що рухався по зустрічній смузі руху, зменшуючи швидкість та увімкнувши показчик лівого повороту почав наближатись до осьової роздільної лінії. Раптово із-за даного автомобіля на великій швидкості їй назустріч виїхав автомобіль ВАЗ-2107, під керуванням обвинуваченого і сталось зіткнення автомобілів. Це сталось так раптово на її смузі руху, що вона не могла нічого вдіяти.

За висновком судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_7 в результаті ДТП спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоровя (а.п.99-100).

За висновком судово-медичної експертизи, пасажир автомобіля, під керуванням обвинуваченого, ОСОБА_9 в результаті ДТП отримав шок в наслідок тупої травми голови, тулуба, кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів та множинних переломів кісток скелета, від чого в той же день і настала його смерть (а.п.101-104).

Сам обвинувачений ОСОБА_10 не заперечує, що виїхав на зустрічну смугу руху, де і сталося зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_7

Згідно протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 04.05.2015 року та схеми до нього, зіткнення транспортних засобів відбулось на зустрічній смузі руху по напрямку руху автомобіля під керуванням обвинуваченого, на смузі руху автомобіля під керуванням потерпілої ОСОБА_7, що рухався назустріч, при сонячній погоді та при задовільному покриттю автошляху. Сліди гальмування були відсутні (а.п.111-119).

За участю ОСОБА_10 проводився слідчий експеримент від 05.08.2015 року, де він в присутності захисника та понятих на місці події розповів та показав про обставини вчинення ДТП (а.п.72-77).

Доводи апеляційної скарги, що перед проведенням даної слідчої дії ОСОБА_10 не були розяснені права, спростовуються памяткою про процесуальні права, які підозрюваний отримав 27.07.2015 року, про що поставив свій підпис (а.п.170-171).

Також не відповідають дійсним обставинам справи і доводи про те, що дана слідча дія проводилась без адвоката, оскільки вона була проведена в присутності захисника ОСОБА_11

Слідчий експеримент проведений за участю підозрюваного від 17.07.2015 року без захисника не був предметом дослідження в суді першої інстанції та під час проведення судової автотехнічної експертизи, тому доводи апеляційної скарги, що судово-автотехнічний експерт посилався на дані цього експерименту, є безпідставними.

За висновками судової автотехнічної експертизи від 11 серпня 2015 року водій автомобіля ОСОБА_10 мав технічну можливість попередити зіткнення шляхом екстреного гальмування в межах своєї смуги із зупинкою автомобіля до невстановленого автомобіля, що зупинився. ОСОБА_10 мав технічну можливість попередити зіткнення шляхом виконання вимог п.п.10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, для чого в його діях не було будь-яких перешкод технічного характеру, і невиконання цих вимог знаходилися в причинному звязку з виникненням даної пригоди (а.п.82-86).

Судовий експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні повністю підтвердив висновки даної експертизи.

Так як висновок судової автотехнічної експертизи від 07.10.2015 року наданий стороною захисту не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах кримінального провадження, тому суд обґрунтовано не прийняв його до уваги та надав йому належну оцінку(а.п.122-126).

На підставі викладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_10, керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7, а тому правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України.

Покарання винному призначене у відповідності з вимогами ст.65 КК України, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Підстав для звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 поданої в інтересах обвинуваченого, прокурора відділу прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2015 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.

Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_13 ОСОБА_14