Ухвала суду № 57844495, 16.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/2253/15-ц Головуючий у І інстанції Керекеза Я. І.Провадження № 22-ц/780/1977/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 53

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Мережко М. В.,

за участю секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державної організації «Лісове господарство «Білоозерське», третя особа - ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував наступним:

Позивач з 02 червня 2014 року працював на посаді провідного юрисконсульта ДО «Лісове господарство «Білоозерське». 14 липня 2015 року наказом тимчасово виконуючого обов'язки директора ДО «Лісове господарство «Білоозерське» ОСОБА_4 № 15/64-К його було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин, допущені ним в період з 15 травня до 14 липня 2015 року, що не відповідає дійсності.

Так позивач погодив з директором організації надання йому 15 травня 2015 року відпустки без збереження заробітної плати, однак наказ про це так видано й не було.

На період з 18 травня 2015 року по 07 червня 2015 року наказом відповідача від 18 травня 2015 року №15/3/К позивачу була надана додаткова оплачувана відпустка для складання навчально-екзаменаційної сесії.

На підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі в інші періоди позивач надав:

-довідку фельдшерсько-акушерського пункту с. Стовп'яги від 05 червня 2015 року №138 про перебування його на лікуванні з 18 травня 2015 року по 05 червня 2015 року;

-довідку КЗ КОР «КОЦЕМДМК» філія КЗ КОР «КОЦЕМДМК «Переяслав-Хмельницька станція екстреної медичної допомоги» від 08 червня 2015 року №219 про звернення за медичною допомогою 08 червня 2015 року;

-листок непрацездатності, серія АВЮ №895844, про проходження позивачем амбулаторного лікування за період хвороби з 09 червня по 12 червня 2015 року;

-довідку ФАП с.Стовп'яги від 03 липня 2015 року №161 про перебування його на лікуванні з 15 червня 2015 року по 03 липня 2015 року;

-довідку ФАП с. Стовп'яги від 10 липня 2015 року №184 про перебування його на лікуванні з 06 липня 2015 року по 10 липня 2015 року.

За таких умов вважав, що його звільнено з грубим порушенням трудового законодавства, зокрема: на роботу він не з'явився з поважних причин, про що завчасно повідомив адміністрацію; з наказом про звільнення його не було ознайомлено та не надано його копію; не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Крім того, відповідач при звільненні частково порушив строк накладення дисциплінарного стягнення а також не отримав згоду профспілки на звільнення позивача. Все це призводить до незаконності проведеного звільнення.

Окрім наведеного позивач вказував, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у позбавленні його гарантованого Конституцією України права на працю, у зв'язку з чим він зазнав моральних страждань, втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані. Зазначене в трудовій книжці формулювання причини звільнення з роботи викликає природну насторогу у потенційних роботодавців, тому позбавляє його можливості працевлаштуватися.

Зважаючи на вищевказане, просив суд поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не взято до уваги надані ним докази щодо поважності причин його відсутності на роботі. Вказує, що про ту обставину, що наказом відповідача від 05 червня 2015 року №15/44К наказ від 18 травня 2015 року №15/31К про надання йому додаткової відпустки визнано таким, що втратив чинність, йому навмисно не було повідомлено. Зазначав, що судом також не було враховано, що у період з 18 травня по 05 червня 2015 року він не зміг прибути на сесію, оскільки хворів, сесію він склав пізніше. Крім того судом залишено поза увагою те, що жодних зауважень відповідача не було щодо довідки КЗ КОР «КОЦЕМДМК» філія КЗ КОР «КОЦЕМДМК «Переяслав-Хмельницька станція екстреної медичної допомоги» від 08 червня 2015 року №219 про звернення за медичною допомогою 08 червня 2015 року та листка непрацездатності (серія АВЮ №895844) про проходження ним амбулаторного лікування за період хвороби з 09 червня по 12 червня 2015 року.Таким чином вказані довідка та листок непрацездатності є належними та допустимими доказами на підтвердження поважності причин його відсутності на роботі. Також 13 липня та 14 липня 2015 року відповідач не допустив позивача до роботи, що не є прогулом. Вказував, що він завчасно повідомляв відповідача по телефону про те, що він перебуває на лікуванні. За таких умов вважає, що підприємством при його звільненні не було дотримано вимог закону, з ним не був проведений повний розрахунок. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції детально та ретельно дослідив причини відсутності позивача на роботі в період з 15 травня до 14 липня 2015 року та визнав ці причини неповажними, відтак звільнення - законним. З такими висновками суду першої інстанції частково погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Так, в ході розгляду справи було встановлено, що незважаючи на те, що позивач звертався до директора відповідача із заявою про надання йому 15 травня 2015 року відпустки без збереження заробітної плати, однак відповідного наказу про це дирекцією так видано й не було. При цьому, про те, що наказ не видавався, відтак відпустка на вказану дату не надавалася, позивачу було повідомлено старшим інспектором по роботі з кадрами, яка підтвердила це в ході допиту в якості свідка в судовому засіданні. За таких умов правових підстав для неперебування на роботі 15 травня 2015 року позивач не мав, про що йому було достеменно відомо, відтак в зазначений день він вчинив прогул.

В період з 18 травня 2015 року по 07 червня 2015 року позивач відповідно до наказу директора державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» від 18 травня 2015 року №15/3/К перебував у додатковій оплачуваній відпустці для складання навчально-екзаменаційної сесії. Той факт, що позивач не прибув до навчального закладу для здавання сесії та з яких причин це трапилось, не може впливати на те, що в означений період він був відсутній на робочому місці з відповідних правових підстав, а саме у зв'язку з перебуванням у відпустці. Не впливає на дану обставину й подальше скасування «постфактум» 05 червня 2015 року дирекцією роботодавця свого наказу про надання такої відпустки, про що позивача повідомлено не було.

Свою відсутність на робочому місці в період з 08 червня 2015 року по 12 червня 2015 року позивач обґрунтовував тимчасовою непрацездатністю через погіршення стану здоров'я, в підтвердження чого надав довідку КЗ КОР «КОЦЕМДМК» філія КЗ КОР «КОЦЕМДМК «Переяслав-Хмельницька станція екстреної медичної допомоги» від 08 червня 2015 року №219 про звернення за медичною допомогою 08 червня 2015 року та листок непрацездатності серії АВЮ №895844 про проходження амбулаторного лікування за період хвороби з 09 червня по 12 червня 2015 року.

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. В той же час погіршення стану здоров'я та непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (тимчасова непрацездатність) серед іншого і є тією обставиною, що обумовлює поважність відсутності особи на робочому місці. Оскільки позивачем було належним чином підтверджено такий свій стан в період з 08 червня 2015 року по 12 червня 2015 року, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність правових підстав для констатації факту прогулу позивача в зазначений період. В той же час посилання позивача про відсутність на робочому місці в період з 15 червня 2015 року по 10 липня 2015 року не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки було встановлено, що докази (довідки), надані позивачем на підтвердження таких своїх посилань, були йому видані безпідставно, з порушення вимог закону. При цьому інші докази з цього приводу, а саме пояснення бабусі позивача - ОСОБА_5, не можуть вважатися належними та оцінюються судом критично, оскільки є суперечливими та йдуть в розріз іншим доказам, зокрема поясненням свідка ОСОБА_6 та листу головного лікаря КЗ Переяслав-Хмельницької районної ради „Переяслав-Хмельницький центр первинної медико-санітарної допомоги", що було належним чином оцінено судом першої інстанції. За таких умов колегія суддів констатує відсутність позивача на робочому місці без поважних причин в період з 15 червня 2015 року по 10 липня 2015 року, тобто вчинення ним прогулу, за що його й було звільнено з роботи.

Не можуть бути прийняті судом посилання позивача на порушення процедури його звільнення, зокрема щодо безпідставного неотримання від нього пояснень з приводу його відсутності на робочому місці, проведення звільнення без отримання згоди на це профспілкового органу, невидачу при звільненні усіх документів та сум, порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності та безпідставний недопуск до роботі. В ході розгляду справи такі посилання були належним чином досліджені судом, однак не знайшли свого підтвердження.

Зважаючи на вчинення позивачем 15 травня 2015 року та в період з 5 червня 2015 року по 10 липня 2015 року включно прогулу, за що його було звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відсутність порушення роботодавцем процедури звільнення, підстави для задоволення позовних вимог щодо поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, як і відсутні підстави для задоволення похідних від цього вимог, а саме щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, що й було констатовано судом першої інстанції за результатами розгляду справи. За таких умов колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

М.В. Мережко