Ухвала суду № 57839228, 16.05.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"16" травня 2016 р. Справа № 817/3263/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення матеріальної та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв"язку з припиненням з 01 квітня 2015 року виплати пенсії по інвалідності.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням усіх обставин справи та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, не вирішення судом заявлених позивачем клопотань, не дотримання рівності усіх учасників судового процесу та порушення таємниці нарадчої кімнати, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії РВН №160172 ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи з дитинства.

З 12.12.1995 року ОСОБА_3 призначено пенсію по інвалідності, як інваліду з дитинства ІІІ групи згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», яку з 01.01.2004 року перераховано за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

02.03.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідно до якого внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема,: «тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

На виконання вимог статті 47 вказаного Закону виплату пенсії ОСОБА_3, як інваліду з дитинства ІІІ групи було тимчасово припинено, оскільки останній працює в прокуратурі Рівненської області на посаді, робота на якій зараховується до стажу, що дає право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Вважаючи, що такими діями порушено права і гарантії інвалідів, 01.06.2015 року позивач звернувся з листом до Міністра соціальної політики України ОСОБА_4, в якому зазначає, що рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області його позбавлено виплати пенсії по інвалідності з дитинства, чим відібрано право на соціальний захист і на користування цим правом без дискримінації.

Враховуючи вказані обставини, позивач в своєму листі просив:

- утворити робочо-експортну комісію з залученням, в установленому порядку, до участі в комісії спеціалістів науково-експертних кіл, представників інститутів громадського суспільства у т.ч. об'єднань інвалідів та організувати проведення перевірки з експертним аналізом щодо відповідності Закону України №213-19 від 02.03.2015 року нормам Конституції України та міжнародно-правовим документам з наданням відповідних висновків;

- розробити відповідні пропозиції по вдосконаленню Закону №213-19 від 02.03.2015 року з метою усунення в цьому законі порушень конституційних прав працюючих у державних органах інвалідів 3 групи, та подати дані пропозиції (проект законодавчих змін до Закону №213-19) у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України. Ініціювати питання перед Кабінетом Міністрів України щодо внесення Президенту України клопотання про визначення вищезазначеного законопроекту (проект законодавчих змін до Закону №213-19), як невідкладного для позачергового розгляду Верховною Радою України;

- підготувати в межах повноважень відповідні висновки, зауваження і пропозиції до Закону №213-19 (щодо поновлення конституційних прав інвалідів 3 групи, які працюють: відновлення пенсійних виплат цій категорії населення; проведення компенсаційних виплат грошових коштів по невиплачених пенсіях), які скерувати до Верховної Ради України (голови Верховної Ради України, відповідних комітетів);

- невідкладно (до прийняття Верховною Радою України відповідних змін до Закону №213-19) здійснити відповідне нормативно-правове регулювання у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, пенсійного забезпечення по державних соціальних гарантіях інвалідів 3 групи, які працюють в державних органах, у т.ч. позивача як інваліда з дитинства, з метою захисту прав цієї соціально вразливої верстви населення (інвалідів 3 групи), а саме поновлення їм пенсійних виплат та проведення компенсації коштів по невиплачених пенсіях;

- вирішити питання про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким позивач позбавлений пенсійних виплат по інвалідності з дитинства, з забезпеченням поновлення таких виплат та проведення компенсації невиплачених коштів з квітня поточного року;

- здійснити інші повноваження по поновленню конституційних прав інвалідів 3 групи, які працюють в державних органах.

Заступником начальника відділу роз'яснювальної роботи з питань пенсійного забезпечення Департаменту пенсійного забезпечення в листі від 10.06.2015 року №2761/039/161-15 вказано, що звернення ОСОБА_3 розглянуто та повідомлено, що в умовах фінансово-економічної кризи в країні Урядом здійснюються заходи щодо економного та раціонального використання державних коштів, у зв'язку з чим було прийнято ЗУ "Про внесення змін до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким тимчасово, у період з 01.04.20915 року по 31.12.2015 року припинено виплати пенсії, зокрема, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру" та "Про судоустрій і статус суддів".

15.06.2015 року позивач повторно звернувся до Міністерства соціальної політики з заявою в якій просив організувати забезпечення належного розгляду звернення по суті, ретельно розібратися по причинах звернення, уважно вникнути в суть звернення перевіркою викладених в ньому фактів, об'єктивно вирішити поставлені у зверненні питання та вжити за наявності підстав можливих, необхідних заходів, які зазначені в зверненні, прийняти за зверненням мотивоване рішення, яке має ґрунтуватися на нормах чинного законодавства.

В листі Міністерства соціальної політики №2964/039/161-15 від 24.06.2015 року зазначено, що відділом роз'яснювальної роботи з питань пенсійного забезпечення Департаменту пенсійного забезпечення детальну інформацію з порушеного позивачем питання, в межах компетенції, надано листом Міністерства соціальної політики України від 10.06.2015 року за №2761/039/161-15. Крім цього, вказано, що виключно Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Вважаючи, що звернення не розглянуті по суті 30.07.2015 року позивач втретє звернувся до Міністра соціальної політики України з заявою, в якій ставить ті ж самі вимоги, що і у двох попередніх.

31.08.2015 року у своїй відповіді за №3814/039/161-15 заступник директора Департаменту-начальник відділу реформування пенсійної системи та накопичувального пенсійного забезпечення пояснив механізм тимчасового призупинення виплати пенсій на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та повідомив, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», то підстав для скасування рішення органів Пенсійного фонду України в Рівненській області про невиплату йому пенсії немає.

Вважаючи, що питання поставлені у зверненнях належним чином не вирішені, жодних заходів щодо виконання вимог звернень не здійснено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді звернень позивача, Міністерство соціальної політики діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а незадоволення ОСОБА_3 наданими на його звернення відповідями - не свідчить про бездіяльність відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Особливості реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права, регламентовано Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР.

Преамбулою до Закону № 393/96-ВР передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Згідно з положеннями статті 1 вказаного Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Положеннями статей 4, 5 Закону № 393/96-ВР встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які - небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

За змістом частини 1, 3 статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно статті 19 цього Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Приписами статті 20 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Колегія суддів, враховуючи вказані норми законодавства, приходить до висновку, що відповіді на звернення ОСОБА_3 надані вчасно, з дотриманням строків, визначених ст.20 Закону №393/96 -ВР, тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах питань, а незадоволення позивача наданими на його звернення відповідями, не свідчить про бездіяльність позивача чи порушення порядку розгляду звернень.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині про завдання позивачеві моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з п.3 ч.2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, оскільки вимога про стягнення моральної шкоди у даному випадку є похідною від решти позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх безпідставність та необхідність відмови в позові в цій частині.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Що стосується позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7343,00грн. , то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із змісту позовних вимог, матеріальною шкодою позивач вважає суму невиплаченої йому пенсійним органом пенсії протягом семи місяців.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, обов"язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, покладено на Пенсійний фонд України та його територіальні управління.

За таких обставин, позивач не позбавлений права звернутись до суду з адміністративним позовом щодо правомірності припинення виплати пенсії управлінням Пенсійного фонду України та поновлення такої виплати.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" лютого 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33018

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство соціальної політики України вул.Еспланадна, 8/10,м.Київ,01601

4-третій особі: - ,