Ухвала суду № 57838999, 18.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Львів № 876/7256/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: Міклюши Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року у справі за адміністративним позовом ДП «Золочівське лісове господарство» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

03.03.2014 року позивач ДП «Золочівське лісове господарство» звернувся в суд із позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000122200 від 25.07.2013 року, № 0000402200 від 30.10.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000122200 від 25.07.2013 року, № 0000402200 від 30.10.2013 року.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Представник апелянта Міклюш Т.Р. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган 11.07.2013 року провів планову виїзну документальну перевірку та позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» на підставі яких складено акти перевірки від 11.07.2013 р. № 2/22-00992467 та від 14.10.2013 р. № 14/22-00992467 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року та за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р.

На підставі акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000122200 від 25.07.2013 року яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 60259,75 грн. в тому числі за основним платежем 48207,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12051,95 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 30.10.2013 року форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток/доходи підприємств і організацій державного підпорядкування на суму 192292,47 грн., в тому числі за основним платежем 128194,98 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 64097,49 грн.

Щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013 р. № 0000122200.

Податковий орган вважає, що позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 48207,80 грн. оскільки, операції з постачання продукції підприємства ( відходи деревини, тирса ) товарної позиції за кодом 4401 згідно з УКТ ЗЕД отриманої від переробки деревини безпосередньо в цеху підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що операції з постачання вказаної продукції відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість а саме: тимчасово до 01.01.2014 р. операції з постачання продукції товарної позиції за кодом 4401,4403,4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Відповідно до групи 44 розділу 9 додатку до Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 р. N 2371-III до товарної категорії 4401 належить деревина у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків тощо, деревна тріска або стружка, тирса, тріска, стружка, уламки та відходи деревини та скрап, агломеровані або неагломеровані у вигляд колод, полін, брикетів тощо.

З товарно-транспортних накладних які знаходяться в матеріалах справи видно, що позивач здійснював поставку продукції а саме: відходи дров'яні-деревина палива, тирса, яка відноситься до товарної позиції за кодом -4401 згідно з УКТ ЗЕ.

Пунктом 23 підрозд.2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено звільнення від оподаткуванням податком на додану вартість усіх операцій з постачання товарної позиції 4401, незалежно від того де і в який спосіб товари даної позиції були виготовлені чи придбані, а не, як стверджує відповідач, види діяльності при рубці лісу.

Крім того, до товарної категорії 4401 належать зокрема, тирса та відходи тобто, саме ті продукти, які реалізовувались позивачем, що підтверджується розділом 9 додатку до Закону України «Про митний тариф України» та листом-роз'ясненням Державної податкової адміністрації України від 24.01.2011 р. №1221/5/16-1516.

За таких обставин, позивач правомірнозастосував податкову пільгу передбачену п. 23 підрозділ 2 розділ XX «Перехідні положення» ПК України до операцій постачання продукції переробки (тирса, відходи ).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 р. № 0000402200.

Згідно акту перевірки від 14.10.2013 р. №14/22-00992467 позивач занизив доходи, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., на суму 234020,14 грн.; завищив витрати, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., на суму 376432,15 грн., а також порушив п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занизив податок на прибуток за квітень-грудень 2012 року на суму 128194,98 грн.

Факт завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, обґрунтовується податковим органом тим, що вартість отриманих позивачем послуг від ПП «Фабус плюс» по перевезенню лісопродукції із місць її заготівлі на склад безпідставно віднесено до витрат виробництва. Оскільки, в поданих для перевірки актах виконаних робіт (перевезення) за квітень-червень 2012 року, укладених між ДП «Золочівське лісове господарство» та ТзОВ «Фабус Плюс» на виконання умов контракту №3 від 03.01.2012 р., вказано ціну послуги по вивезенню лісопродукції в кубометрах без розрахунку за кілометраж (одиниці виміру господарської операції), тоді як розрахунок паливно-мастильних матеріалів визначається виходячи з норм на 1 км. пробігу, а також відсутні дати складання документів.

Із матеріалів справи видно, що договори про надання ДП «Золочівське лісове господарство» послуг за січень 2012 року були тимчасово вилучені співробітникам СП БКОЗ УСБУ України у Львівській області, що підтверджується актом тимчасового вилучення документів від 19.06.2012 р. (Т.3 а.с. 115 - 117), постановою заступника начальника управління - начальника СП БКОЗ УСБУ України у Львівській області В.І. Бахмацького про тимчасове вилучення предметів та документів від 19.06.2012 р. (Т.3 а.с. 118 - 119).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта щодо ненадання позивачем до перевірки контракту №3 від 03.11.2012р. та контракту №83 від 09.02.2012 р. є безпідставними. (Т.3 а.с. 118-119 ).

В актах про виконання робіт по угоді №3 від 03.01.2012 р., складених між ДП «Золочівське лісове господарство» та ТзОВ «Фабус Плюс» (Т.3 а.с. 87 - 89), підтверджується факт виконання робіт за квітень 2012 року на суму 222439,25грн. та використання паливно-мастильних матеріалів на суму 2787,5 грн., виконання робіт за травень 2012 року на суму 47537,6грн. та використання паливно-мастильних матеріалів на суму 4460,5грн., виконання робіт за червень 2012 року на суму 35990,35грн. та використання паливно-мастильних матеріалів на суму 28755,21грн.

Згідно з п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд першої інстанції встановив, що в актах виконаних робіт по угоді № 3 від 03.01.2012 р. зазначено період в якому позивачу надані послуги ( квітень-червень 2012 р ) та період до якого віднесено вартість послуг на витрати операційної діяльності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновки податкового органу про відсутність дати складення актів по угоді № 3 від 03.01.2012 р.

Відповідно до п.2.4 договору про перевезення лісопродукції №250 від 07.08.2012р., укладеного між ДП «Золочівське лісове господарство» та ТзОВ «Фабус Плюс», ціна встановлюється у розмірі 45,0 грн. з ПДВ за 1 куб.метр вивезеної або підвезеної продукції та 12,0грн. з ПДВ за 1 куб.метр навантаженою лісопродукції на інший транспортний засіб. Водночас, норми витрат палива згідно з додатком №1 до вказаного договору зазначені з розрахунку на 1 км пробігу.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 376432,15 грн., внаслідок віднесення до собівартості реалізованої продукції вартість наданих послуг по вивезенню лісопродукції ПП «Фабус плюс». Оскільки, ціна послуги по навантаженню та перевезенню лісопродукції встановлена сторонами за одиницю (кубометр) вивезеної лісопродукції, в системі лісового господарства облік обсягів заготовленої та вивезеної лісопродукції визначається в кубометрах та, відповідно, собівартість та ціна заготовленої та вивезеної продукції обчислюється із розрахунку за одиницю (кубометр) заготовленої та вивезеної лісопродукції. Вартість палива не включалось перевізником в ціну перевезення. Тому, для контролю за використанням палива сторонами правомірно вирішено обраховувати вартість палива з розрахунку на 1 км. пробігу.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновки податкового органу про те, що товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» а саме відсутність даних про довіреність покупців, про подорожні листи, не вказано номерних знаків автомобілів.

Як видно з матеріалів справи, що покупцями продукції позивача (відходи дров'яні, деревина паливна, тирса) за вказаними товарно-транспортними накладними були фізичні особи, а не суб'єкти підприємницької діяльності, у зв'язку з чим відпуск продукції здійснювався без вимоги надання довіреності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно ліквідації надлишкового державного регулювання в сфері автомобільних перевезень» були внесені зміни, зокрема у Закон України «Про автомобільний транспорт», якими із останнього виключені нагадування про використання подорожніх листів.

Судом першої інстанції встановлено, що позапланова виїзна документальна перевірка позивача здійснювалась відповідно до вимог Методичних рекомендацій. Вказані розшифровки витрат позивача надані представникам податкового органу вже після проведення перевірки.

Неможливість подання детальної розшифровки доходів і витрат позивачем, задекларованих в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2012р. у 2-денний строк, встановлений податковим органом, є підготовка вказаних розшифровок, що потребувала більшого проміжку часу.

Згідно з даними розшифровки витрат по собівартості за 2, 3, 4 квартали 2012 р. собівартість залишку готової продукції на складі підприємства станом на 01.04.2012 р. становила 41000 грн., що відповідає даним статті балансу «Готова продукція» станом на 01.04.2012 р. Відповідно до даних регістрів бухгалтерського обліку журналів-ордерів № 6 за квітень-грудень 2012 р. та вказаної розшифровки витрат по собівартості витрати операційної діяльності, тобто списання витрат з кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси», 23 «Незавершене виробництво» в дебет рахунку 26 «Готова продукція», становить 9986000грн.

Згідно даних регістру бухгалтерського обліку журналу-ордеру № 6 списання собівартості готової продукції на реалізовану продукцію, яке здійснювалося з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» в дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації», за період квітень-грудень становить 9588000 грн., тобто відображає суму собівартості реалізованої продукції.

З наведеного випливає, що залишок готової продукції на. складі підприємства за її собівартістю становить станом на 01.01.2013 р. (41000+9986000-9588000) 439000 грн. і відповідає даним статті балансу «Готова продукція» станом на 31.12.2012 р.

У рядку 05 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 р. відображено заниження витрат операційної діяльності (собівартість реалізованої продукції) на суму (9588000-8364903) 1223097 грн.

З розрахунку інших витрат за 2, 3, 4 квартали 2012р. вбачається заниження показника інших витрат, який відображений у рядку 06 Декларації з податку на прибуток підприємства на суму 439592грн.

Таким чином, виходячи із даних розрахунку відхилення показників фактичних витрат, які відображені в розшифровках витрат, від показників витрат, які відображені в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2012р., позивачем в рядку 04 «Витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування» податкової декларації з податку па прибуток підприємства за 2-4 квартали 2012р. відображено заниження витрат на суму 1662689 грн., а відтак завищення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму (1662689x0,19) 315910,90 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що навіть з врахуванням встановлених порушень заниження доходу на суму 234020,14грн. та завищення витрат на суму 376432,15грн., позивачем не занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а, навпаки, завищеного його на суму ((1662689-234020-376432) х 0,19) 199925 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення відповідача №0000402200 від 30.10.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 192292,47 грн., в т.ч. 128194,98грн. за основним платежем та 64097,49 грн. за штрафними санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у вказаному Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України,- об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно положень п.135.2 ст.135 цього ж Кодексу передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

п. 138.1. ст. 138 ПК України передбачено, що,- витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України,- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, згідно із п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України,- не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

За таких обставин, представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року у справі за № 813/1833/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 23.05.2016 року.