Ухвала суду № 57838887, 17.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/399/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

17 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 24 листопада 2015 року №0025631701.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем отримано додаткове благо, яке включається до загального оподаткованого доходу платника податку, а тому винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за наслідками якої складено акт від 25 вересня 2015 року №418/17-2799213703, в якому встановлено порушення позивачем: ст.179 ПК України, у результаті чого встановлено неподання податкової декларації за період 2012 рік та несплата податку на доходи фізичних осіб; пп.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 13961,42 грн.

На підставі акту перевірки від 25 вересня 2015 року №418/17-2799213703 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09 жовтня 2015 року №0022131701, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб на 17451,77 грн., в тому числі за основним платежем на суму 13961,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3490,35 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення рішенням ГУ ДФС у Чернігівській області від 06 листопада 2015 року №2016/Г/25-01-10-04-15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2015 року №0022131701 в частині 2413,02 грн., в тому числі основного платежу - 1930,42 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 482,60 грн., в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

24 листопада 2015 року Прилуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 06 листопада 2015 року №2016/Г/25-01-10-04-15 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0025631701, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб на 15038,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 12031,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3007,75 грн.

Рішенням ДФС України від 03 грудня 2015 року №11348/Г/99-99-10-01-03-14 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2015 року №0022131701 (з урахуванням рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 06 листопада 2015 року №2016/Г/25-01-10-04-15) та рішення за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору, штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, та не підлягає оподаткуванню згідно абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається із акту перевірки позивача, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення пп.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п.179.7 ст.179 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, з огляду на отримання доходу позивачем у вигляді додаткового блага, який не включений до загального річного оподаткованого доходу за 2013 року та не відображений у податковій звітності.

В силу вимог п.п.5.1, п.5.2 ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст.1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пп.пп.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу); доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, виходячи з вимог абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, визначальними критеріями для виникнення податкового обов'язку у платника податків - фізичної особи є анулювання (прощення) боргу кредитором за його самостійним рішенням, яке не пов'язано з процедурою банкрутства кредитора, рішення має бути прийнято до закінчення строку позовної давності, про прийняте рішення має бути повідомлено боржника та включено суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Виходячи з вимог п.49.18 ст.49, п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа, яка отримала за звітний період оподатковуваний дохід, з якого має самостійно сплатити податки, має подати до 1 травня наступного за звітним року податкову декларацію та сплатити податок до 1 серпня цього ж року.

Відповідно до пп.165.1.29 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №014/1093/82/65723.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України 19 листопада 2013 року між кредитором і позичальником укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором від 20 листопада 2007 року №014/1093/82/65723, відповідно до якого сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладання цього договору складає 72120,17 грн., в тому числі:

по сплаті суми кредиту - 0,00 грн.;

відсотків нарахованих за користування кредитом - 5110,42 грн.;

розрахованої пені по кредиту - 67009,75 грн.

У зв'язку з виконанням позичальником умов кредитора, сторони домовились, що з дати укладання цього договору боргові зобов'язання за кредитним договором припиняються, а кредитний договір вважається розірваним (п.1.2 договору).

Таким чином, відповідно до вказаного договору про припинення зобов'язань, розмір непогашеної заборгованості позивача по сплаті суми кредиту станом на 19 листопада 2013 року складав 0,00 грн.

Додатково позивачем у судовому засіданні було надано квитанції від 24 вересня 2013 року №OXQE1380013109 та № OXQE1380013110, якими підтверджується сплата позивачем простроченого тіла по кредиту у розмірі 6547,17 грн. та погашення заборгованості за відсотками згідно договору №014/1093/82/65723 від 20 листопада 2007 року у розмірі 2952,83 грн.,відповідно.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 72120,17 грн.

Разом з тим, за результатом договірних правовідносин за кредитним договором від 20 листопада 2007 року №014/1093/82/65723 позивачем було повернуто банку тіло кредиту, та прощення боргу позивача стосувалось саме відсотків, нарахованих за користування кредитом, та розрахованої пені по кредиту на загальну суму 72120,17 грн., а отже у позивача не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту активів у той чи іншій формі, що є підтвердженням факту відсутності у позивача об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб у розумінні положень ст.14, ст.163, ст.164 ПК України.

Відповідно до пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Статтею 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України та нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що залишок заборгованості, який був погашений шляхом прощення боргу на підставі договору від 19 листопада 2013 року про припинення зобов'язань за кредитним договором від 20 листопада 2007 року №014/1093/82/65723, є не чим іншим, як договірними відносинами між позивачем та кредитором, у яких прощений борг фактично складається з суми відсотків, нарахованих за користування кредитом, та пені. Прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору, штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, та не підлягає оподаткуванню згідно абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно ч.ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено отримання позивачем в 2013 році додаткового блага, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток фізичних осіб, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 24 листопада 2015 року №0025631701, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб на 15038,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 12031,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3007,75 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 травня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді А.Ю.Кучма

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Кучма А.Ю.

Лічевецький І.О.