Постанова № 57837181, 04.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 р. Справа №805/5216/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі судового засідання Проніні Д.С.

за участю в режимі відеоконференції

позивача - ОСОБА_1 - особисто

представника позивача - ОСОБА_2 - на підставі договору

представника відповідача 1 - Юрасової О.В. - на підставі довіреності

представника відповідача 2 - Юрасової О.В. - на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення несплаченої суми за час перебування на лікарняному, стягнення недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку та витрат на відрядження, -

встановив:

28 грудня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 1 або ГУМВС в області) про скасування наказу та поновлення на службі в органах внутрішніх справ (а.с. 3-5).

Позивач неодноразово доповнював свої вимоги шляхом подання відповідних заяв від 26 січня 2016 року, від 15 березня 2016 року, від 27 березня 2016 року та від 30 березня 2016 року (а.с. 43, 145-146, 190-191, 201, 208). В остаточній редакції позовних вимог просив:

1. скасувати п. 1 наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149;

2. визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с;

3. визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с;

4. поновити його на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України;

5. стягнути з відповідача компенсацію у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з органів внутрішніх справ;

6. стягнути з відповідача несплачену суму за час перебування на лікарняному з 27 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року;

7. стягнути з відповідача недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік;

8. стягнути з відповідача несплачену суму компенсації за час перебування у відрядженні.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив наступне.

На час виникнення спірних правовідносин він обіймав посаду оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ, перебуваючи у спеціальному званні «капітан міліції».

01 вересня 2015 року позивач був направлений у службове відрядження до м. Мар'їнка Донецької області для несення служби з охорони громадського порядку.

19 вересня 2015 року о 00:00 разом з оперуповноваженим УБК ГУМВС в області майором міліції ОСОБА_5 він заступив на службу з охорони території, прилеглої до будівлі зруйнованої Марїнської податкової інспекції, в якій розташовувався зведений загін патрульної служби та слідчо-оперативна група.

Приблизно о 02:00, коли він збирався піти до туалету, який знаходиться біля адміністративної будівлі, про що попередив ОСОБА_5, на вулицю вийшов сержант ОСОБА_7

ОСОБА_1 запитав ОСОБА_7, куди той збирається у нічний час, на що останній відповів, що йому необхідно з кимось терміново зустрітися, при цьому постійно говорив по мобільному телефону. ОСОБА_1 сказав, що це небезпечно, і намагався відмовити ОСОБА_7

Позивач стверджував, що вирушив за ОСОБА_7 з метою забезпечення його безпеки та встановлення причини виходу, оскільки останній не мав при собі зброї.

ОСОБА_7 прийшов до раніше незнайомих позивачу місцевих мешканців - молодої родини, вони про щось поговорили. Після цього ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що його розшукує командир. Позивач повідомив ОСОБА_7, що йому необхідно повертатися до розташування та вимагав у останнього зробити те саме. Після їх повернення ОСОБА_1 доповів про цей випадок командиру ОСОБА_8

Вранці 19 вересня 2015 року до розташування приїхали люди у цивільній формі одягу, повідомили, що вони є працівниками інспекції по особовому складу, однак свої посвідчення позивачу не пред'явили.

Один із співробітників вимагав у позивача пред'явити службове посвідчення, забрав його та в подальшому не повернув.

Позивач стверджував, що співробітники інспекції по особовому складу не дали йому забрати листок про відрядження, перешкоджали його вільному пересуванню, нібито він затримана особа. Внаслідок цього він не зміг належним чином оформити своє відрядження.

Позивач наголошував, що співробітники інспекції по особовому складу здійснювали на нього тиск, погрожували, вимагали написати рапорт про звільнення за власним бажанням. Такі протиправні дії вплинули на його первісні пояснення, які були надані під тиском.

Позивач доводив, що службова перевірка проведена поверхово та необ'єктивно.

Так, в матеріалах перевірки відсутні відомості, що при заступленні на службу не велась книга (журнал) посту, в якій фіксується час приймання та здачі посту, вказуються межі посту, не велась книга нарядів, в якій ставлять підпис особи, що заступають на службу, як того вимагає ст. 96 Статуту патрульно-постової служби міліції України. Перед заступанням на службу не проводився інструктаж та не велась книга інструктажів, як це передбачено ст. 98 Статуту ППС. Наряду не доводились службові дані відповідального та помічника відповідального від керівництва Марїнського РВ.

За висновком позивача, несення служби у м. Мар'їнка не відповідало вимогам Статуту ППС, а тому твердження про порушення ним вимог п.п. 153, 154 «е» Статуту ППС є необґрунтованим.

Позивач наголошував, що у своїх діях керувався забезпеченням безпеки та попередженням можливих протиправних дій по відношенню до ОСОБА_7

Зазначав, що ставлення до нього було упередженим, не враховано відсутність будь-яких наслідків в результаті події; тривалий строк його перебування на службі в органах внутрішніх справ; заохочення та нагороди, присвоєні за час служби; активну участь в антитерористичній операції; наявність статусу учасника бойових дій; добровільну згоду на відрядження; відсутність чинних дисциплінарних стягнень; високі показники у службовій діяльності.

Позивач вважав, що застосування до нього крайнього виду дисциплінарного стягнення є незаконним.

Позивач доводив, що з 27 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року перебував на лікарняному, до відділу кадрів Приморського РВ Маріупольського МУ надав листки непрацездатності № 588 та № 579, проте вони не були оплачені. У зв'язку з цим просив стягнути на його користь компенсацію за час тимчасової непрацездатності.

Позивач наголошував, що в 2015 році не використав щорічну оплачувану відпустку тривалістю 35 календарних діб.

Посилаючись на ст. 83 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», стверджував, що йому має бути виплачена компенсація за невикористані дні відпустки, кількість яких становить 29 днів і визначена за формулою: (кількість невикористаних днів відпустки = кількість днів щорічної відпустки : (кількість днів у році - кількість загальнодержавних святкових днів), тобто 35 : (365-10) х 299 = 29,478).

Позивач доводив, що його середньоденна заробітна плата становила 266,15 грн. (6 971,76 грн. + 9 263,48 грн.) / 61 = 266,15 грн.

Таким чином, сума компенсації за невикористані дні відпустки мала складати 7 718,35 грн. (266,15 грн. х 29 днів). Фактично йому було нараховано і виплачено 1 161,32 грн.

На цих підставах позивач просив стягнути на його користь 6 557,03 грн. у якості компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік (7 718,35 грн. - 1 161,32 грн.).

Крім того, позивач вказував на те, що йому не виплачена компенсація (добові) за час перебування у службовому відрядженні з 01 по 19 вересня 2015 року, а тому просив стягнути ці кошти з ГУМВС в області.

Позивач та його представник брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надали пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просили задовольнити позов.

Відповідач 1 - ГУМВС в області письмових заперечень проти позову не надав.

Ухвалою від 10 лютого 2016 року до участі у справі у якості відповідача залучене Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або Маріупольське МУ) (а.с. 35-36).

Відповідач 2 позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у тому, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось у суворій відповідності з вимогами законодавства, у спірних правовідносинах відповідачі діяли в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 57-60, 110-112).

Представник відповідачів 1 та 2 приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях Маріупольського МУ, надала аналогічні пояснення, просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578.

З 10 листопада 2015 року ГУМВС в області перебуває в стані припинення, на час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення відповідача 1 як юридичної особи до ЄДР не внесений.

Вказані обставини встановлені на підставі даних он-лайн сервісу Пошук відомостей в ЄДР (а.с. 22-23), витягу з ЄДР від 08 серпня 2014 року № 19124766 (а.с. 61-62), Положення про ГУМВС в області (а.с. 63-66).

Відповідач 2 - Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08671449) зареєстроване як юридична особа 10 серпня 2006 року, про що 19 червня 2006 року до ЄДР внесений запис за номером 1 274 120 0000 007409

З 10 листопада 2015 року Маріупольське МУ перебуває в стані припинення, на час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення відповідача 2 як юридичної особи до ЄДР не внесений.

Ці обставини встановлені на підставі даних он-лайн сервісу Пошук відомостей в ЄДР, виписки з ЄДР від 01 квітня 2015 року (а.с. 67), Положення про Маріупольське МУ (а.с. 68-69).

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 02 серпня 2000 року (а.с. 7).

Позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ з 25 лютого 2008 року, про що свідчить довідка-виписка із послужного списку, складена 09 лютого 2015 року начальником відділу Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_9 (а.с. 104).

Наказом Маріупольського МУ від 15 листопада 2011 року № 122о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Приморського РВ Маріупольського МУ (а.с. 70).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймав посаду оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ і перебував у спеціальному званні «капітан міліції».

З приводу фактичних обставин, що слугували підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ, встановлено наступне.

31 серпня 2015 року Маріупольським МУ виданий наказ № 650 «Про службове відрядження працівників Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області до м. Мар'їнки Донецької області».

Для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку низка працівників Маріупольського МВ, зокрема ОСОБА_1, були відряджені до м. Мар'їнка з 01 вересня 2015 року до 30 вересня 2015 року включно (а.с. 71-72).

19 вересня 2015 року заступник начальника УКЗ - начальник ВІОС УКЗ ГУМВС в області підполковник міліції ОСОБА_10 подав на ім'я начальника ГУМВС в області генерал-майора міліції ОСОБА_11 довідку за фактом самовільного залишення місця дислокації окремими працівниками зведеного загону ГУМВС в області у м. Мар'їнка.

У довідці йшлося про те, що 19 вересня 2015 року до ГУМВС в області з Марїнського РВ надійшла інформація про виявлення факту самовільного залишення місця дислокації інспектором патрульної служби РПС Маріупольського МУ сержантом міліції ОСОБА_7 та оперуповноваженим СКР Приморського РВ Маріупольського МУ капітаном міліції ОСОБА_1 Довідка містила інформацію про результати попередньої перевірки за цим фактом.

19 вересня 2015 року начальник ГУМВС в області генерал-майор ОСОБА_11 доручив провести службове розслідування, про що свідчить його резолюція (а.с. 73).

19 вересня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 2032 «Про призначення службового розслідування».

Цим наказом на виконання вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п. 2.2.1, 2.6. розділу ІІ, п.п. 3.2, 3.3 розділу ІІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України доручено провести службове розслідування; начальнику УКЗ ГУМВС в області підполковнику міліції ОСОБА_12 наказано доручити проведення службового розслідування підлеглим працівникам згідно з їх посадовими інструкціями; підготовка висновку службового розслідування та, у разі необхідності, проекту наказу про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності покладена на інспектора ВІОС УКЗ ГУМВС в області лейтенанта міліції ОСОБА_13 (а.с. 75).

24 вересня 2015 року за результатами службового розслідування інспектор ВІОС УКЗ ГУМВС в області лейтенант міліції ОСОБА_13 склав висновок службового розслідування. Того ж дня висновок службового розслідування затверджений начальником ГУМВС в області генерал-майором ОСОБА_11

Під час службового розслідування встановлено наступне.

19 вересня 2015 року до УКЗ ГУМВС в області з Марїнського РВ надійшло повідомлення про виявлення факту самовільного залишення місця дислокації зведеного загону ГУМВС в області у м. Мар'їнка інспектором патрульної служби РПС Маріупольського МУ сержантом міліції ОСОБА_7 та оперуповноваженим СКР Приморського РВ Маріупольського МУ капітаном міліції ОСОБА_1

Згідно з наказом ГУМВС в області від 28 серпня 2015 року № 1868 «Про службове відрядження працівників ГУМВС в області до м. Мар'їнки Донецької області», ОСОБА_7 та ОСОБА_1 разом з іншими працівниками ГУМВС в області були відряджені до м. Мар'їнка для забезпечення охорони громадського порядку строком на 30 діб. Під час несення служби працівниками зведеного загону здійснювалася цілодобова охорона адміністративної будівлі Марїнського РВ.

19 вересня 2015 року з 00:00 до 03:00 на чергування по охороні адміністративної будівлі райвідділу заступив наряд у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Того дня, приблизно о 01:45, ОСОБА_1 у порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п. 153, 154 «е» Статуту ППС, п.п. 2.2, 4.1. розділу ІІІ, п. 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, знаходячись на посту по охороні приміщення райвідділу з автоматичною вогнепальною зброєю та спеціальними засобами, спільно з ОСОБА_7 самовільно залишили місце розташування (приміщення Марїнського РВ) та направились за адресою: АДРЕСА_1, де проживає знайома останнього гр. ОСОБА_14

В цей час інспектор з ОД «Скорпіон» УІАЗ ГУМВС в області підполковник міліції ОСОБА_8, який є старшим зведеного загону, перевіряючи порядок несення служби, виявив відсутність ОСОБА_1 на посту та оголосив особовому складу команду «Збір», після якої встановлена відсутність у розташуванні ще й ОСОБА_7

ОСОБА_8 відразу зателефонував ОСОБА_7 та ОСОБА_1 і наказав їм негайно повернутися до місця розташування. Приблизно через 10 хвилин вони повернулися, після чого автоматичну вогнепальну зброю та спеціальні засоби зазначених працівників вилучені керівництвом зведеного загону.

Того ж дня, у міському наркологічному диспансері м. Маріуполя проведено медичне обстеження ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння, за результатами якого встановлено, що останній попередньо тверезий. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду відмовився (довідка № 2049).

Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_7 пояснив, що 19 вересня 2015 року з 09:00 до 18:00 ніс службу по охороні громадського порядку. Після закінчення несення служби знаходився у приміщенні Марїнського РВ. Приблизно о 01:15 йому зателефонувала знайома на ім'я ОСОБА_31 та повідомила, що в неї з кимось склалася конфліктна ситуація і просила допомогти. ОСОБА_7 вирішив самостійно, без автоматичної зброї, покинути місце розташування зведеного загону. ОСОБА_1, який чергував біля виходу з розташування, не дозволив йому самостійно відправитись до знайомої та пішов разом з ним. Прибувши на місце, ОСОБА_7 вжив спиртний напій - пиво. Після цього йому зателефонував ОСОБА_8 та наказав негайно повернутися до розташування. Під час повернення ОСОБА_1 сказав, що йому терміново необхідно до туалету, у зв'язку з чим ОСОБА_7 повернувся самостійно. Разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_5 ОСОБА_7 відправився шукати ОСОБА_1 Останній повернувся до місця розташування через декілька хвилин. Також ОСОБА_7 додав, що після повернення до загону надав неправдиві зведення щодо причин залишення розташування, оскільки про це його попросив ОСОБА_1 для уникнення відповідальності.

ОСОБА_1 пояснив, що 19 вересня 2015 року в період з 00:00 до 03:00 він спільно з ОСОБА_5 заступив на чергування по охороні адміністративної будівлі Марїнського РВ. Під час несення служби у нього заболів живіт, про що він повідомив ОСОБА_5, та пішов до туалету. У туалеті він знаходився впродовж 15-20 хвилин та не чув, що його шукають. Після цього повернувся на пост та від інших працівників дізнався, що його шукали. Території райвідділу самовільно не покидав, спиртні напої не вживав, будь-яких порушень не допускав.

ОСОБА_8 пояснив, що за вказівкою начальника ГУМВС в області його призначено старшим зведеного загону. 19 вересня 2015 року в період з 00:00 до 03:00 на чергування по охороні адміністративної будівлі Марїнського РВ заступили ОСОБА_1 та ОСОБА_5 О 01:00 ОСОБА_8 вийшов на вулицю для перевірки несення служби нарядом. У цей час на посту знаходився лише ОСОБА_5, який повідомив, що ОСОБА_1 вийшов до туалету. Здійснивши обхід прилеглої території, ОСОБА_8 ОСОБА_1 не знайшов, після чого оголосив особовому складу зведеного загону команду «Збір» та виявив відсутність ОСОБА_7

ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_7 та наказав негайно повернутися до розташування. Під час телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив, що самовільно покинув територію райвідділу без ліхтаря для надання допомоги ОСОБА_1

ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_5 вийшли за територію розташування та намагались знайти ОСОБА_7, який через деякий час повернувся самостійно.

ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_1, останній повідомив, що заблукав та не може знайти орієнтир адміністративної будівлі. Через деякий час він повернувся.

ОСОБА_8 в присутності особового складу запитав ОСОБА_1, чому той самовільно пішов і де знаходився. Останній відповів, що вийшов до туалету. При цьому ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою і поводився зухвало.

Опитаний ОСОБА_5 повідомив, що, приблизно о 00:20 ОСОБА_1 вийшов за територію Марїнського РВ для здійснення обходу. Через 15 хвилин ОСОБА_5 гукнув його, однак відповіді не отримав. Після цього він почав телефонувати ОСОБА_1, який приблизно о 00:45 відповів та сказав, що знаходиться в туалеті. Підійшовши до туалету, ОСОБА_1 він не знайшов. Також ОСОБА_15 повідомив, що після повернення до розташування ОСОБА_1 та ОСОБА_7 поводились зухвало, лаялись з іншими працівниками загону.

Опитані в ході службового розслідування начальник оперативного відділу штабу ГУМВС в області підполковник міліції ОСОБА_16, старші слідчі в ОВС СУ ГУМВС в області підполковник міліції ОСОБА_17 та майор міліції ОСОБА_18, інспектор ВІОС УКЗ ГУМВС в області лейтенант міліції ОСОБА_19 та головний психолог ВПЗ УКЗ ГУМВС в області майор міліції ОСОБА_20 надали аналогічні пояснення.

Опитана гр. ОСОБА_14 пояснила, що працює волонтером та займається видачею гуманітарної допомоги жителям м. Мар'їнка. Під час виконання своїх обов'язків вона познайомилась з ОСОБА_7 19 вересня 2015 року приблизно о 01:30 ОСОБА_7 зателефонував їй та запитав, чи може приїхати до неї у гості. Сусід ОСОБА_14, ОСОБА_21, на мопеді привіз ОСОБА_7 та іншого незнайомого їй міліціонера, який мав при собі автоматичну зброю та бронежилет. Через 5 хвилин незнайомий міліціонер сказав ОСОБА_7, що вони мають їхати. ОСОБА_7 та незнайомий міліціонер у стані алкогольного сп'яніння не перебували, в її присутності спиртні напої не вживали.

На підставі отриманих пояснень за результатами службового розслідування зроблений висновок, що під час опитування ОСОБА_1 керівництвом зведеного загону та працівниками ГУМВС в області, останній проявив нещирість, надавши неправдиві пояснення стосовно того, що він не залишав місце несення служби. Пояснення ОСОБА_1 спростовуються поясненнями ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_5, які повідомили, що під час розшуку ОСОБА_1 та ОСОБА_7 обстежили усі приміщення та встановили факт відсутності зазначених працівників.

За результатами розслідування зроблений висновок, що причинами та умовами порушення службової дисципліни стали:

- особиста недисциплінованість оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ капітана міліції ОСОБА_1, грубе порушення ним ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п. 153, 154 «е» Статуту ППС, п. 2.2., 4.1. розділу ІІІ, п. 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося у самовільному залишенні місця несення служби в нічний час у зоні проведення антитерористичної операції, могло призвести до тяжких наслідків, а також нетактовній та зухвалій поведінці під час спілкування з іншими працівниками ГУМВС в області, невизнанні пріоритету державних та службових інтересів над особистими;

- особиста недисциплінованість інспектора ПС РПС Маріупольського МУ сержанта міліції ОСОБА_7, грубе порушення ним ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 2.2. розділу ІІІ, п. 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у самовільному залишенні місця розташування зведеного загону ГУМВС в області у м. Мар'їнка у вільний від виконання службових обов'язків час, що могло призвести до тяжких наслідків, та нетактовній і зухвалій поведінці під час спілкування з іншими працівниками ГУМВС в області;

- особиста недисциплінованість старшого інспектора з ОД «Скорпіон» УІАЗ ГУМВС в області полковника міліції ОСОБА_8, який є старшим зведеного загону ГУМВС в області у м. Мар'їнка, порушення ним вимог ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося у неналежному контролі за підлеглими у службовий та позаслужбовий час.

За результатами службового розслідування запропоновано звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, попередити ОСОБА_7 про неповну службову відповідність та суворо попередити ОСОБА_8 (а.с. 90-95).

На підтвердження фактів, викладених у висновку службового розслідування, відповідачем 1 надані наступні докази:

1. Письмові пояснення ОСОБА_1, надані ним 19 вересня 2015 року інспектору ВІОС УКЗ ГУМВС в області майору міліції ОСОБА_22 (а.с. 76).

По суті поставлених запитань ОСОБА_1 пояснив наступне.

З 01 вересня 2015 року він виїхав у відрядження до м. Мар'їнка. 19 вересня 2015 року о 00:00 він разом з ОСОБА_5 заступив в наряд з охорони адміністративної будівлі. Під час несення служби у нього заболів живіт, до цього мучила діарея. ОСОБА_1 сказав про це напарнику і вийшов до туалету. Як тільки йому стало краще, ОСОБА_1 повернувся на піст. Алкоголь не вживав. Як його кликали, не чув. В туалеті знаходився близько 15-20 хвилин. Територію райвідділу не залишав. Будь-яких порушень з його боку не було. Коли повернувся на піст, від колег дізнався, що його шукали і хвилювалися. Він пояснив, що у нього болів живіт і тепер він почувається нормально (а.с. 76).

2. Письмові пояснення ОСОБА_7, який повідомив наступне.

19 вересня 2015 року він знаходився у своєму загоні у м. Мар'їнка, відпочивав після несення служби у пішому патрулі. На його мобільний телефон зателефонувала його знайома ОСОБА_31 і попросила допомоги. З її слів ОСОБА_7 зрозумів, що у неї відбувся конфлікт з кимось з її знайомих, вона просила підійти та надати допомогу.

ОСОБА_7 вирішив самовільно без зброї залишити розташування і спробувати допомогти цій дівчині. ОСОБА_7 залишив розташування, однак на виході зустрів ОСОБА_1, який ніс службу у дворі. ОСОБА_1 сказав, що не пустить ОСОБА_7 самого у нічний час, та вирішив піти з ним. Після чого вони вирушили за адресою цієї дівчини.

Прибувши на місце разом з ОСОБА_1, ОСОБА_7 розпитав ОСОБА_31 та дізнався, що конфлікт вичерпано і його допомоги вона не потребує. Вона запропонувала пройти в її оселю, щоб розпити горілку в подяку за те, що ОСОБА_7 прибув на її прохання. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 від цього відмовились і попросили води. Води у неї не було, але вона запропонувала їм пиво. ОСОБА_7 зробив 3-4 ковтки з пляшки, після чого вони з ОСОБА_1 вирушили до розташування.

ОСОБА_7 пояснив, що неодноразово на його мобільний телефон дзвонив старший загону. ОСОБА_7 повідомив йому, що прибуде через декілька хвилин і знаходиться десь у 500-700 м від місця дислокації. Під час повернення до місця розташування ОСОБА_1 сказав, що йому терміново необхідно у туалет. ОСОБА_7 відповів, що чекати його не буде, і останні 100 м пройшов один.

Повернувшись до місця дислокації, ОСОБА_7 побачив старшого загону ОСОБА_8 і доповів, що повернувся один. ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вирушили шукати ОСОБА_1 Через декілька хвилин ОСОБА_1 підійшов до них, після чого вони ввійшли на територію Марїнського РВ, а ОСОБА_7 пішов відпочивати.

Додатково ОСОБА_7 повідомив, що раніше доповідав неправдиву інформацію на прохання ОСОБА_1 аби уникнути відповідальності (а.с. 77).

3. Письмові пояснення ОСОБА_5, який повідомив наступне.

19 вересня 2015 року з 00:00 до 03:00 разом з ОСОБА_1 він заступив на чергування. Приблизно о 00:20 ОСОБА_1 вийшов за межі території, залишивши ворота відчиненими. ОСОБА_5 спитав, куди той пішов, на що останній відповів, що вийшов для огляду прилеглої території. Через 15 хвилин ОСОБА_5 покликав ОСОБА_1, проте відповіді не отримав. ОСОБА_5 почав телефонувати ОСОБА_1, однак спочатку останній не відповідав. О 00:45 ОСОБА_1 відповів на дзвінок і сказав, що знаходиться у туалеті. ОСОБА_5 вийшов до туалету перевірити наявність там позивача. О 00:50 ОСОБА_5 знову зателефонував ОСОБА_1, щоб він зайшов до розташування, на що останній відмовив, сказавши, що знаходиться у туалеті.

ОСОБА_5 вказував, що двічі о 00:45 та о 00:50 перевіряв туалет, однак ОСОБА_1 там не виявив.

О 01:00 на подвір'я вийшов старший загону ОСОБА_8 ОСОБА_5 доповів йому про зникнення ОСОБА_1 та що він постійно відповідає, що знаходиться у туалеті.

ОСОБА_8 разом з ОСОБА_5 пішли до туалету, проте ОСОБА_1 там не виявили. Телефоном ОСОБА_1 повідомив, що заблукав, однак навіть приблизно не міг сказати, де саме.

Командир загону оголосив тривогу усьому особовому складу. О 01:30 усі співробітники вишукувались на плацу. Спільно було встановлено, що відсутній ще один боєць - ОСОБА_7

Приблизно о 01:40 повернувся ОСОБА_7, сказавши, що шукав ОСОБА_1 ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_1, у слухавку почув жіночій голос та музику. ОСОБА_8 наказав ОСОБА_1 повернутися до розташування, на що останній відповів, що заблукав.

ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 направилися до Марїнського РВ у пошуках ОСОБА_1 Останній вибіг їм назустріч. Учотирьох вони повернулися до місця дислокації.

На зауваження командира ОСОБА_1 реагував неадекватно, вів себе нервово, необґрунтовано сміявся, поводився, наче нічого не трапилось. На запитання де він весь час перебував, брехав, що заходився у туалеті. Запаху алкоголю від ОСОБА_1 ОСОБА_5 не відчув. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 поводились нахабно, лаялись з усім колективом.

ОСОБА_5 відзначив, що будівля туалету знаходиться в 10 м від місця несення служби, що виключає можливість заблукати (а.с. 78).

4. Письмові пояснення ОСОБА_17, який повідомив, що 18 вересня 2015 року заступив у внутрішній патруль сумісно з ОСОБА_18 О 00:00 їх змінили чергові загону ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які прибули із вогнепальною зброєю.

Близько 00:20 19 вересня 2015 року особовий склад загону був піднятий за тривогою. Під час перевірки виявлена відсутність ОСОБА_1 та ОСОБА_7

Здійсненими заходами з пошуку цих осіб їх місце перебування встановлено не було.

Приблизно о 02:40 до місця розташування загону самостійно повернулися ОСОБА_1, який при собі мав вогнепальну зброю, та ОСОБА_7 Вказані особи не надали пояснень про причини їх відсутності у нічний час за місцем розташування. ОСОБА_1 не дав жодної відповіді про причини, з яких він самовільно залишив пост.

ОСОБА_17 зазначив, що обидва були у збудженому стані, при розмові з керівництвом допускали неетичну поведінку, не дотримувались субординації у спілкуванні, що виявилося у брутальній лайці на адресу товаришів по загону (а.с. 79).

5. Письмові пояснення ОСОБА_18, який повідомив, що 18 вересня 2015 року разом із ОСОБА_17 заступив на внутрішній пост з охорони адміністративної будівлі. О 00:00 на посту їх змінили ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які були відповідно екіпіровані та озброєні автоматами.

Приблизно о 00:30 ОСОБА_18 почув, що особовий склад загону піднімається по тривозі. Під час перевірки була виявлена відсутність ОСОБА_1, який мав знаходитись на бойовому посту, та ОСОБА_7 Здійсненими заходами з огляду внутрішнього і зовнішнього периметру знайти вказаних осіб не вдалось.

Приблизно о 02:40 ОСОБА_7 та ОСОБА_1 самостійно прибули до будівлі, в якій розташовано зведений загін. ОСОБА_1 був відповідно екіпірований та мав автоматичну зброю. Будь-які пояснення щодо причин відсутності у нічний час за місцем розташування загону ці особи не надали (а.с. 80).

6. Письмові пояснення ОСОБА_19 (а.с. 81).

7. Письмові пояснення ОСОБА_20 (а.с. 82).

8. Письмові пояснення гр. ОСОБА_14, яка повідомила що займається волонтерською діяльністю, видавала гуманітарну допомогу мешканцям міста. Під час виконання своїх обов'язків познайомилась з ОСОБА_7

19 вересня 2015 року приблизно о 01:30 ОСОБА_7 зателефонував їй, запитав, чи може приїхати до неї у гості, та попросив, щоб її сусід зустрів його. Приблизно через 10 хвилин після дзвінка, ОСОБА_7, сусід ОСОБА_14 та інший міліціонер, який був з вогнепальною зброєю і у бронежилеті, прибули до неї. ОСОБА_14 приблизно 5 хвилин поспілкувалась з ОСОБА_7 і міліціонери поїхали, оскільки невідомий міліціонер сказав ОСОБА_7, що вони мають від'їжджати.

ОСОБА_14 повідомила, що ні ОСОБА_7, ні невідомий міліціонер у неї на дворі алкогольні напої не вживали. ОСОБА_7 та невідомий міліціонер у стані алкогольного сп'яніння не знаходились.

Під час приїзду ОСОБА_7 та невідомого міліціонера у дворі ОСОБА_14 перебували її сусіди ОСОБА_23 та ОСОБА_21, однак зв'язатися з ними неможливо, і де вони перебувають їй не відомо. ОСОБА_7 був одягнений у камуфляжну форму без вогнепальної зброї, невідомий міліціонер при собі мав вогнепальну автоматичну зброю та бронежилет (а.с. 83).

9. Письмові пояснення ОСОБА_16, який пояснив, що 19 вересня 2015 року приблизно о 01:10 його розбудив ОСОБА_8 і повідомив, що два співробітника - ОСОБА_7 та ОСОБА_1 відсутні.

Разом з ОСОБА_8 ОСОБА_16 вийшов до внутрішнього двору адміністративної будівлі, де мали нести службу ОСОБА_1 і ОСОБА_5 Вийшовши на двір, ОСОБА_16 побачив лише ОСОБА_5

На запитання, де його напарник, ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_1 вийшов за ворота у туалет. ОСОБА_16 пройшов до туалету, однак ОСОБА_1 там не виявив.

Повернувшись до внутрішнього двору, ОСОБА_16 повторно запитав ОСОБА_5, де ОСОБА_1, і наказав зателефонувати йому. На дзвінок ОСОБА_5 ОСОБА_1 відповів, що знаходиться у туалеті, проте в телефонну слухавку було чутно лай собак та жіночі голоси.

ОСОБА_5 вимагав аби ОСОБА_1 повернувся, останній відповів, що зараз прийде. Через 10 хвилин ОСОБА_16 наказав ОСОБА_5 ще раз зателефонувати ОСОБА_1, однак той на дзвінок не відповів.

За тривогою був зібраний особовий склад зведеного загону, перевіркою виявлена відсутність ОСОБА_7 ОСОБА_16 зателефонував ОСОБА_7, однак останній не відповів.

ОСОБА_16 наказав ОСОБА_5 повторно зателефонувати ОСОБА_1, той повідомив, що знаходиться недалеко, заблукав, вийшовши з туалету.

ОСОБА_16 телефонував ОСОБА_1 та ОСОБА_7, їм також дзвонили інші співробітники. ОСОБА_1 періодично відповідав на дзвінки, казав, що зраз повернеться, що заблукав дорогою з туалету. ОСОБА_7 на телефонні дзвінки відповідав періодично, казав, що скоро повернеться.

Приблизно через 40 хвилин повернувся ОСОБА_7, який був одягнений у формений одяг. На запитання де він був, відповів, що шукав ОСОБА_1, однак не знайшов його. Чому не повідомив про зникнення ОСОБА_1 керівництву, ОСОБА_7 не відповів. Поводив себе емоційно та нестримано.

Приблизно о 02:20-02:30 зі сторони воріт з'явився ОСОБА_1, який був одягнений у формений одяг, екіпірований автоматичною зброєю, бронежилетом і патронами.

На питання де він був, ОСОБА_1 повідомив, що вийшов в туалет, однак на зворотному шляху заблукав. На твердження про те, що в туалеті його не було, ОСОБА_1 відповів, що це неправда і його просто не помітили (а.с. 84-85).

10. Письмові пояснення ОСОБА_8, який повідомив, що за вказівкою начальника ГУМВС в області він призначений старшим зведеного загону. 19 вересня 2015 року з 00:00 до 03:00 на чергування з охорони адміністративної будівлі заступили ОСОБА_5 та ОСОБА_1

О 01:00 ОСОБА_8 вийшов з адміністративної будівлі для перевірки несення служби нарядом, однак на посту перебував лише ОСОБА_5 На запитання ОСОБА_8, де знаходиться ОСОБА_1, ОСОБА_5 відповів, що він вийшов до туалету за територію розташування.

ОСОБА_8 здійснив обхід двору та території за його межами, однак ОСОБА_1 не побачив.

ОСОБА_8 підняв весь особовий склад за тривогою та виявив відсутність ОСОБА_7

ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_7, спитав, де він. ОСОБА_7 відповів, що вийшов за територію розташування з метою надання допомоги ОСОБА_1, який зателефонував йому вночі. ОСОБА_7 повідомив, що знаходиться біля адміністративної будівлі. ОСОБА_8 наказав йому негайно повернутися, на що останній відповів, що вийшов за територію без ліхтаря і не може знайти зворотній шлях.

У зв'язку проведенням антитерористичної операції в місті дотримується режим світломаскування, на вулицях немає освітлення, діє заборона на пересування. ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вийшли за територію розташування та намагалися знайти ОСОБА_7 Відійшовши десь на 50 метрів в бік будівлі Марїнського РВ та освітивши ліхтарями вулицю, вони побачили, як до них наближається ОСОБА_7

Утрьох вони повернулися на територію розташування. ОСОБА_8 знову спитав ОСОБА_7 про причини його відсутності. На що він відповів, що вийшов за територію, щоб вказати якісь орієнтири ОСОБА_1 для повернення до розташування.

Після цього ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ще раз обійшли прилеглу територію в пошуках ОСОБА_1, освітлювали територію ліхтарями, кликали його, однак не знайшли. Після цього вони зупинилися біля входу до розташування і продовжили телефонувати ОСОБА_1 Він відповів на дзвінок, сказав, що у темряві не може знайти орієнтири для пошуку адміністративної будівлі. Вони почали світити ліхтарями і ОСОБА_1 побачив, куди йому йти.

В присутності особового складу ОСОБА_8 спитав ОСОБА_1, чому той покинув територію розташування та де перебував. ОСОБА_1 відповів, що заступив на чергування, відчув біль у животі та вийшов до туалету. На питання, чому він опинився далі зазначених об'єктів, ОСОБА_1 нічого не відповів. При цьому ОСОБА_1 був збуджений, на питання відповідав нечітко, брутально висловлювався. Його рухи і мова були незв'язані. ОСОБА_8 кілька разів робив зауваження ОСОБА_1 та ОСОБА_7 щодо їх нецензурних висловлювань на адресу колег. Після бесіди ОСОБА_8 наказав ОСОБА_1 та ОСОБА_7 лягати спати, попередньо забравши у них зброю.

ОСОБА_8 відзначив, що згаданий туалет знаходиться на відставні близько 10 м від місця розташування, що виключало можливість заблукати (а.с. 86-87).

11. Службова характеристика від 21 вересня 2015 року, складена начальником Приморського РВ Маріупольського МУ підполковником міліції ОСОБА_24

Як свідчить службова характеристика, за час роботи на посаді оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ ОСОБА_1 зарекомендував себе з негативної сторони як малоініціативний працівник. Нормативні документи, регламентуючі діяльність міліції, вивчив на недостатньому рівні. Теоретично і практично підготовлений посередньо.

До виконання службових обов'язків відноситься несумлінно, може ігнорувати накази керівництва. Відсутнє почуття відповідальності за доручену справу. Має схильність до систематичного порушення службової дисципліни.

За поточний період 2015 року розшукано 7 осіб, які знаходились в розшуку, як безвісно зниклі. Встановлено особи 8 трупів, які значилися як нерозпізнані особи, розшукано 5 злочинців.

У вирішенні службових питань не проявляє достатньої ініціативи та принциповості. На критику реагує неконструктивно, необ'єктивно сприймає критичні зауваження, не завжди робить правильні висновки. По характеру запальний та конфліктний. У колективі не має авторитету. Не займається підвищенням своєї професійної майстерності.

У спілкуванні з громадянами недостатньо ввічливий і тактовний. Табельною зброєю володіє добре та тримає в порядку. У стройовому відношенні підтягнутий. Службову і державну таємницю зберігати вміє.

За період служби притягувався до дисциплінарної відповідальності 12 разів, а саме: «усне зауваження» - оголошено наказом Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ від 23 березня 2010 року № 108 - за порушення виконавчої дисципліни; «зауваження» - оголошено наказом Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ від 12 серпня 2010 року № 215 - за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»; «догана» - оголошено наказом Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ від 28 жовтня 2010 року № 264 - за порушення виконавчої дисципліни; «сувора догана» - оголошено наказом Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ від 05 листопада 2011 року № 267 - за грубе порушення службової дисципліни; «догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 02 березня 2012 року № 97 - за неналежне виконання службових обов'язків; «сувора догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 21 травня 2012 року № 185 - за порушення режиму секретності; «догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 07 червня 2013 року № 215 - за порушення службової дисципліни; «зауваження» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 10 жовтня 2013 року № 378 - за порушення вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»; «догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 29 квітня 2014 року № 301 - за неналежне виконання службових обов'язків; «сувора догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 04 липня 2014 року № 376 - за неналежне виконання службових обов'язків; «попередження про неповну службову відповідність» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 26 серпня 2014 року № 431 - за порушення службової дисципліни; «догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 11 вересня 2015 року № 574 - за особисту недисциплінованість та порушення наказів керівництва (а.с. 88-89).

Судом встановлено, що наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 11 вересня 2015 року № 574 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітника Приморського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області» за особисту недисциплінованість та ігнорування наказів керівництва ОСОБА_1 оголошена догана. Сутність дисциплінарного проступку полягала у тому, що 24 серпня 2015 року він прибув із запізненням до Маріупольського МУ на інструктаж перед несенням служби у складі групи швидкого реагування (а.с. 172).

Копія наказу Приморського РВ Маріупольського МУ від 11 вересня 2015 року № 574 надіслана позивачу разом з листом від 06 листопада 2015 року № 15036 (а.с. 173).

Згідно з довідкою начальника відділу Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області підполковника міліції ОСОБА_9 від 09 лютого 2016 року, за період служби в підрозділах Маріупольського МУ з 27 липня 2009 року до 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 не заохочувався та не нагороджувався (а.с. 103).

Позивач доводив, що наявна в матеріалах службового розслідування службова характеристика та довідка про відсутність заохочень складені упереджено та не відповідають дійсності.

Позивач стверджував, що за час служби в органах внутрішніх справ неодноразово преміювався, в 2012 році нагороджений медаллю «20 Років міліції» та медаллю «Карний розшук»; за високі показники в службовій діяльності йому присвоєні спеціальні звання (в 2009 році - старший лейтенант міліції, в 2012 році - капітан міліції); за участь в антитерористичній операції, захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України МВС України надало йому статус учасника бойових дій (а.с. 136).

На підтвердження цих доводів позивач надав копії:

- службової характеристики, складеної командиром 1 патрульної роти капітаном ОСОБА_25, відповідно до якої стрілець 1 відділення 3 патрульного взводу 1 патрульної роти військової частини 3030 солдат ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе дисциплінованим військовослужбовцем; програму бойової та гуманітарної підготовки засвоює на загальну оцінку «добре»; виявляє розумну ініціативу під час виконання службово-бойових завдань; службові обов'язки знає та виконує у повному обсязі; накази та розпорядження командирів виконує сумлінно та своєчасно; постійно вдосконалює знання за фахом і методичні навички; у відношенні з командуванням та старшими виявляє повагу; не допускає порушень службової дисципліни та стримує інших військовослужбовців; приймає активну участь в суспільному житті підрозділу; має авторитет серед товаришів по службі; в колективі користується повагою, має добрі відгуки товаришів по службі; завжди приходить на допомогу, вимогливий до себе, морально стійкий (а.с. 137);

- атестаційного листа за період з липня 2008 року до квітня 2009 року, затвердженого начальником ЛВ на ст. Маріуполь ЛУ на Донецькій залізниці УМВС України на залізничному транспорті підполковником міліції ОСОБА_26 28 травня 2009 року, відповідно до якого за час роботи в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку як сумлінний, виконавчий і ініціативний працівник; до виконання службових обов'язків ставиться відповідально і старанно, постійно вдосконалює професійний рівень; матеріали, які знаходяться на виконанні, розглядає якісно та у встановлений законом строк; знає накази, інструкції та інші документи, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ, та привільно використовує їх у роботі; при роботі з документами проявляє точність та охайність; вміє аналізувати проблеми та по-творчому підходити до виконання завдань; в роботі проявляє наполегливість та розумну ініціативу; професійно грамотний; суворо дотримується правил внутрішнього розпорядку; в колективі товаришів користується повагою; на зауваження реагує правильно, усуває їх вчасно і повністю; у ставленні до громадян поводиться ввічливо і тактовно, проявляє високу культуру; не допускає порушень законності, дисциплінарних стягнень не має, морально стійкий, вимогливий до себе (а.с. 138);

- довідки-відгуку про проходження стажування у період з 10 жовтня 2011 року по 10 листопада 2011 року на посаді оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ, затвердженої начальником Приморського РВ Маріупольського 10 листопада 2011 року, відповідно до якої за період стажування ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку як виконавчий і сумлінний співробітник; накази та інструкції, які регламентують діяльність, вивчив та правильно застосовує їх у практичній діяльності; професійно підготовлений добре, морально стійкий (а.с. 139).

- службової характеристики, складеної в.о. начальника Приморського РВ Маріупольського МУ підполковником міліції ОСОБА_27, відповідно до якої за час роботи в Приморському РВ Маріупольського МУ ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку; суворо дотримується внутрішнього розпорядку; має високі показники в роботі; неодноразово заохочувався керівництвом райвідділу; поставлені завдання керівництва виконує вчасно і з високою відповідальністю; приймає активну участь у громадському та суспільному житті відділу; в колективі користується авторитетом; прислухається до думки колег, завжди готовий прийти їм на допомогу (а.с. 140);

- посвідчення про нагородження міжнародною громадською організацією «Спілка генералів органів внутрішніх справ України» ювілейною медаллю «20 років міліції України» (а.с. 8);

- посвідчення про нагородження міжнародною громадською організацією «Спілка генералів органів внутрішніх справ України» ювілейною медаллю «20 років карному розшуку МВС України» (а.с. 8);

- рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 02 жовтня 2015 року № 18/І.1/V/98, яким ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій (а.с. 9, 142);

- посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2, видане ОСОБА_1 20 жовтня 2015 року ГУМВС в області (а.с. 10).

12. Позивачем надана копія довідки медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 19 вересня 2015 року № 2049, складеної Міським наркологічним диспансером м. Маріуполя.

Вказана довідка містить відомості, що постановлення остаточного висновку не видається можливим у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від повного обстеження (а.с. 14).

05 жовтня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 2149 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками зведеного загону ГУМВС України в Донецькій області у місті Мар'їнка та покарання винних».

П. 1 цього наказу вирішено звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п. 153, 154 «е» Статуту ППС, п. 2.2., 4.1. розділу ІІІ, п. 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося у самовільному залишенні місця несення служби в нічний час у зоні проведення антитерористичної операції, могло призвести до тяжких наслідків, а також нетактовній та зухвалій поведінці під час спілкування з іншими працівниками ГУМВС в області, невизнанні пріоритету державних та службових інтересів над особистими (а.с. 96-98).

На підставі наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149, 12 жовтня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 307о/с «По особовому складу».

Цим наказом відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітан міліції ОСОБА_1, оперуповноважений СКР Приморського РВ Маріупольського МУ, звільнений з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 12 жовтня 2015 року без встановлення премії у жовтні 2015 року (а.с. 100).

З 12 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчить листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № 001029, виданий 26 жовтня 2015 року лікарнею з поліклінікою ГУМВС в області. 27 жовтня 2015 року мав стати до роботи.

27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків, про що свідчить підпис його безпосереднього керівника ОСОБА_28, зроблений на листі звільнення від виконання службових обов'язків (а.с. 101).

27 жовтня 2015 року начальником ВКЗ Маріупольського МУ підполковником міліції ОСОБА_9 у присутності заступника начальника ВКЗ Маріупольського МУ підполковника міліції ОСОБА_29 та начальника СЮЗ Маріупольського МУ майора міліції Юрасової О.В. складений акт № 18 про те, що 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 запропоновано отримати дублікат трудової книжки, оскільки у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та з метою збереження особистих документів працівників ОВС керівництвом ГУМВС в області прийнято рішення щодо евакуації особових справ за межі Донецької області. У працівників Маріупольського МУ доступ до архіву міста дислокації особових справ відсутній, тому видача оригінала трудової книжки на момент звільнення була неможливою. ОСОБА_1 відмовився отримувати дублікат трудової книжки, пояснив, що йому потрібен лише оригінал. ОСОБА_1 повідомив, що буде чекати на оригінал трудової книжки (а.с. 157).

Копію наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149 позивач отримав під особистий підпис 27 жовтня 2015 року, про що свідчить складена ним розписка (а.с. 99).

28 жовтня 2015 року ВКЗ Маріупольського МУ звернувся до УКЗ ГУМВС в області з листом № 10591, в якому просив внести часткові зміни до п. 3 наказу ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та звільнити його з 27 жовтня 2015 року (а.с. 174)

На підставі листа Маріупольського МУ від 28 жовтня 2015 року № 10591 ГУМВС в області виданий наказ від 03 листопада 2015 року № 334о/с «По особовому складу».

Цим наказом внесені зміни до наказу ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с у частині дати звільнення ОСОБА_1, вирішено вважати його звільненим з 27 жовтня 2015 року (а.с. 102).

До трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 внесений запис про звільнення з органів внутрішніх справ 27 жовтня 2015 року на підставі наказу ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с (а.с. 150, 205).

Позивач наголошував, що його звільнення 27 жовтня 2015 року є незаконним, оскільки відбулось в період його тимчасової непрацездатності.

На підтвердження факту перебування на лікарняному позивачем надані копії довідок № 588 та № 579.

З копії довідки № 579, яка видана 28 жовтня 2015 року комунальним закладом «Маріупольська міська лікарня № 2», слідує, що з 28 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року, з 31 жовтня 2015 року по 04 листопада 2015 року, з 05 листопада 2015 року по 13 листопада 2015 року, з 14 листопада 2015 року по 20 листопада 2015 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, до роботи мав стати 21 листопада 2015 року (а.с. 46, 148).

В подальшому, 11 листопада 2015 року, комунальним закладом «Маріупольська міська лікарня № 2» видана довідка № 588, згідно з якою з 27 жовтня 2015 року до 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні та продовжує хворіти (а.с. 45, 147).

Позивач зазначав, що ці довідки надав до відділу кадрів Приморського РВ Маріупольського МУ. Представник відповідачів 1 і 2 факту подання цих довідок не заперечувала, проте зазначила, що надані позивачем документи не можуть вважатися належним доказом його тимчасової непрацездатності.

Судом також встановлено, що 15 жовтня 2015 року ОСОБА_30 звернувся до начальника ГУМВС в області генерал-майора ОСОБА_11 із заявою, в якій зазначив, що порушень службової дисципліни не вчиняв, просив врахувати, що несення ним служби документально не було оформлено; при заступанні на службу він не був ознайомлений із затвердженим графіком несення служби, керівництво не проводило ніяких інструктажів, йому не були доведені завдання, що стояли перед ним та ОСОБА_5 Просив врахувати його тривалий стаж роботи оперативним працівником, активну участь в антитерористичній операції, добровільну згоду на відрядження, високі показники в роботі, а тому у разі виявлення за результатами службового розслідування його провини просив не застосовувати до нього крайній захід дисциплінарного стягнення (а.с. 47). В судовому засіданні позивач пояснив, що до свого звернення додав копії рапортів із показниками його службової діяльності.

За результатами розгляду звернення позивача листом від 06 листопада 2015 року № 10/ц-356 УКЗ ГУМВС в області повідомило останнього, що за його зверненням проведена службова перевірка, однак факти, викладені у зверненні не підтвердилися (а.с. 48, 105).

27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського МУ із заявою, в якій просив видати йому копію висновку службового розслідування та наказу про його проведення (а.с. 176).

Листом від 04 листопада 2015 року № Ц-417 Маріупольське МУ повідомило, що для ознайомлення з матеріалами службового розслідування йому необхідно звернутися до ВІОС УКЗ ГУМВС в області (а.с. 177).

19 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області про надання йому витягів з наказів ГУМВС в області про його звільнення.

Разом з листом від 04 січня 2016 року № Ц-81 Маріупольський ВП ГУНП в Донецькій області надіслав позивачу копії наказів ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 304о/с та від 03 листопада 2015 року № 334о/с (а.с. 49, 175, 202).

01 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області із заявою, в якій просив припинити порушення його трудових прав внаслідок невидачі трудової книжки та військового квитка (а.с. 149).

Трудову книжку, військовий квиток та припис до військкомату ОСОБА_1 отримав під особистий підпис 02 березня 2016 року, про що освідчить складена ним розписка (а.с. 206).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ, (далі - Закон № 565), чинного на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальне звання міліції.

Ч. 10 ст. 17 Закону № 565 встановлено, що працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вступаючи на службу, працівники міліції складають Присягу працівника органів внутрішніх справ України, наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону», текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

Аналіз тексту Присяги зумовлює висновок, що в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Складаючи Присягу, працівник органів внутрішніх справ покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941, затверджені Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.2. Правил, вони як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівника органів внутрішніх справ України: моральні цінності, зобов'язання та принципи служби в органах внутрішніх справ; професійно-етичні вимоги до службової, позаслужбової та антикорупційної поведінки; регулювання професійно-етичних проблем взаємин працівників, що виникають у процесі їх спільної діяльності тощо.

За своїм функціональним призначенням ці Правила, крім іншого, орієнтують працівника в умовах конфліктів і етичної невизначеності та інших обставин морального вибору (п. 1.3. розділу І Правил).

Згідно з п. 1.4. Правил неухильне дотримання принципів і норм цих Правил є важливим чинником якісного виконання працівником оперативно-службових завдань, необхідною умовою суспільної довіри та підтримки діяльності органів внутрішніх справ.

Дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання. Громадянин України, який працює або приймається на службу в органах внутрішніх справ, ознайомлюється з вимогами цих Правил (п.п. 2.1.-2.3. розділу ІІ Правил).

Відповідно до пп. 2.2. п. 2 розділу ІІІ Правил професійний обов'язок працівника, як одна із моральних основ служби в органах внутрішніх справ, полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Згідно з пп. 4.1. п. 4 розділу ІІІ Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, в тому числі бути прикладом безумовного дотримання вимог закону та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Бездоганне виконання моральних зобов'язань, в свою чергу, забезпечує право працівника на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян, що передбачено пп. 4.2. п. 4 розділу ІІІ Правил.

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 розділу IV Правил поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону № 565 службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділі та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, про що свідчать ч. 1 ст. 1, ст. 2 Дисциплінарного статуту.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені ст. 7 Дисциплінарного статуту, згідно з ч. 1 якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватись норм професійної та службової етики; з гідністю поводися у позаробочий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентовані Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займав посаду оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ, перебуваючи в спеціальному званні «капітан міліції». Отже, відповідно до п. 2 Положення № 114 він належав до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як наслідок, правовий статус позивача визначався Законом № 565, Дисциплінарним статутом, Положенням № 114 та іншими законодавчими і підзаконними актами, які регламентують порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Дотримання вимог цих законодавчих та підзаконних актів, Присяги працівника органів внутрішніх справ України та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України були обов'язковими для позивача.

Судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугували його особиста недисциплінованість, грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п. 153, 154 «е» Статуту ППС міліції України, п. 2.2., 4.1. розділу ІІІ, п. 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилося у самовільному залишенні місця несення служби в нічний час у зоні проведення антитерористичної операції, могло призвести до тяжких наслідків, а також нетактовній та зухвалій поведінці під час спілкування з іншими працівниками ГУМВС в області, невизнанні пріоритету державних та службових інтересів над особистими.

За правилами ч. ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За висновком суду, факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни доведений ГУМВС в області належними та допустими доказами.

Як під час службового розслідування, так і в ході судового розгляду, позивач зазначав, що 19 вересня 2015 року о 00:00 заступив у наряд з охорони адміністративної будівлі. В судовому засіданні позивач не заперечував факт того, що свій пост залишив.

Статут патрульно-постової служби міліції України затверджений наказом МВС України від 28 липня 1994 року № 404 (далі - Статут ППС).

Відповідно до ст. 4 Статуту ППС працівники міліції, які несуть патрульно-постову службу, повинні: мати високі моральні якості, необхідну професійну підготовку; бути дисциплінованими, пильними і чесними при виконанні службових обов'язків, діяти рішуче й наполегливо, стійко переносити всі труднощі, пов'язані з службою, не шкодуючи своїх сил для виконання службових обов'язків; виконувати свої завдання у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 153 Статуту ППС наряд зобов'язаний нести службу на маршруті (посту) безвідлучно протягом установленого часу.

Він може тимчасово залишити маршрут (пост): а) за вказівкою або з дозволу начальника органу, його заступників, оперативного чергового або його помічника; б) за необхідності відновлення громадського порядку, запобігання та припинення злочинів; в) для переслідування злочинців, що зникають; г) для доставляння в міліцію правопорушників; д) за необхідності захисту громадян від нападу; е) для надання допомоги потерпілим від стихійного лиха, подій, нещасних випадків, а також доставляння в найближчу лікарню, поліклініку, аптеку осіб, які раптово захворіли або опинилися на вулицях і в інших громадських місцях у безпорадному стані; є) для вжиття заходів до ліквідації пожежі; ж) для охорони місця події за межами маршруту (поста); з) для доставляння в чергову частину органу внутрішніх справ, інспекцію у справах неповнолітніх, батькам або особам, що їх заміняють, неповнолітніх дітей, які залишились без нагляду; и) для одержання невідкладної медичної допомоги, прийняття їжі та обігрівання в установленому порядку; і) для надання допомоги іншим нарядам, працівникам органів внутрішніх справ, Служби безпеки України і представникам громадськості у затриманні злочинців і правопорушників.

Про залишення маршруту (поста) наряд доповідає по телефону, радіо або іншим способом черговому.

Відповідно до ст. 154 Статуту ППС під час несення служби наряду забороняється: а) передавати і показувати будь-кому свою зброю, за винятком осіб, котрим він підлеглий; б) спати, відволікатися від служби і послаблювати пильність; в) вступати в розмови з питань, які не мають відношення до служби; г) порушувати правила радіообміну, вести неслужбові розмови по телефону; д) заходити без службової необхідності в жилі будинки, їдальні, магазини та інші приміщення; е) залишати маршрут (пост), крім випадків, зазначених у ст. 153 цього Статуту.

Службовим розслідуванням встановлено, що 19 вересня 2015 року позивач самовільно залишив місце несення служби, чим порушив вимоги п. «е» ст. 154 Статуту ППС та ст. 7 Дисциплінарного статуту. Ні в ході службового розслідування, ні під час судового розгляду, випадки, передбачені ст. 153 Статуту ППС, за наявності яких можливо тимчасово залишити пост, встановлені не були.

Надана ГУМВС в області оцінка цього порушення як грубого є виправданою.

Так, позивач залишив місце несення служби в зоні проведення антитерористичної операції, у м. Мар'їнка Донецької області, яке знаходиться на лінії розмежування, у нічний час, що могло призвести до негативних наслідків як для особового складу зведеного загону, так і для самого позивача.

Службовим розслідуванням встановлено, що під час надзвичайної події позивач надавав неправдиві зведення щодо причин своєї відсутності та місяця свого перебування як іншим співробітникам, так і своєму командиру.

Однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувала його нетактовна та зухвала поведінка під час спілкування з іншими працівниками ГУМВС в області, що підтверджено поясненнями ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Відповідно до пп. 2.2. п. 2 розділу ІІІ Правил професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Згідно з пп. 4.1. п. 4 розділу ІІІ Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ.

Відповідно до пп. 1.2. п. 1 розділу IV Правил норми професійної етики вимагають від працівника: поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій; поводитись з усіма категоріями громадян однаково коректно незалежно від їх службового чи соціального становища; виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком, завжди першим вітати: молодшому - старшого, підлеглому - начальника, чоловікові - жінку; у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.

Таким чином, ГУМВС в області довело належними та допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 вимог пп. 2.2. п. 2, пп. 4.1. п. 4 розділу ІІІ, пп. 1.2 п. 1 розділу IV Правил.

Посилання позивача на те, що несення ним служби не було оформлено у відповідності до вимог Статуту ППС, не спростовують факту вчинення ним дисциплінарного поступку.

Крім того, пояснення працівників зведеного загону ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 свідчать, що інструктажі особового складу зведеного загону проводились на зальних зборах.

Ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073, (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.2. Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підстави для проведення службового розслідування наведені розділі ІІ Інструкції.

Згідно з п.2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування крім іншого є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують службову дисципліну.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником зокрема у разі скоєння особою рядового і начальницького складу дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення (пп. 2.2.5., 2.2.20 п. 2.2. Інструкції).

Згідно з п. 2.5. Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститься в службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів або в інших документах, отриманих у встановленому законодавством України порядку.

Як встановлено судом, підставою для призначення службового розслідування слугувало повідомлення Марїнського РВ про самовільне залишення місця дислокації окремими працівниками зведеного загону ГУМВС в області у м. Мар'їнка.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Абз. 4 п. 3.1. Інструкції встановлено, що начальники ГУМВС мають право призначати службове розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Службове розслідування проведене на підставі наказу начальника ГУМВС в області від 19 вересня 2015 року № 2032.

Таким чином, службове розслідування щодо ОСОБА_1 призначене і проведене за наявності підстав, визначених Інструкцією, та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до п.п. 3.2.-3.3. Інструкції службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника, що передбачено ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту та п. 3.4. Інструкції.

Судом встановлено, що проведення службового розслідування було доручено начальнику УКЗ ГУМВС в області та підлеглим працівникам, відповідно до їх посадових інструкцій; підготовка висновку службового розслідування покладена на інспектора ВІОС УКЗ ГУМВС в області, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту, п.п. 3.2.-3.4. Інструкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту та п. 5.1. Інструкції службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Згідно з п.п. 5.2.-5.3. Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

Службове розслідування призначене 19 вересня 2015 року (дата видання наказу) та завершене 24 вересня 2015 року (дата затвердження висновку), тобто з дотриманням вимог ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту та п.п. 5.1.-5.3. Інструкції.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно з вимогами п.п. 8.2.-8.4. Інструкції у вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) рядового і начальницького складу скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи рядового і начальницького складу та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) рядового і начальницького складу, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до п. 8.7. Інструкції висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

Висновок службового розслідування складений, підписаний та затверджений з дотриманням п.п. 8.1.-8.4., 8.7. Інструкції.

Абз. 1 п. 5.4. Інструкції передбачає, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1, надані за формою, наведеною у додатку до Інструкції, і датовані 19 вересня 2015 року.

Суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що ці пояснення він надавав під тиском працівників ВІОС УКЗ ГУМВС в області.

Факт надання ОСОБА_1 неправдивих зведень щодо свого місцезнаходження та причин відсутності за місцем дислокації підтверджується поясненнями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та інших. Ці зведення позивач надав під час самої надзвичайної події, тобто ще до прибуття працівників ВІОС УКЗ ГУМВС в області.

Крім того, позивачу були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України, отже останній мав можливість відмовитися від надання пояснень. Натомість під час службового розслідування він також надавав неправдиві свідчення.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст. 12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Ч. 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено, що таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, накладається начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення, що визначено ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч. ч. 10-11 ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з положеннями ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2015 року начальником ГУМВС в області виданий наказ № 2149 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками зведеного загону ГУМВС в області у місті Мар'їнка та покарання винних», цим наказом до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Копію цього наказу позивач отримав 27 жовтня 2015 року під особистий підпис після його виходу з лікарняного.

При застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення враховані тривалість перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків тощо, про що прямо зазначено у висновку службового розслідування.

Стосовно доводів позивача про упередженість службової характеристики, наданої начальником Приморського РВ Маріупольського МУ 21 вересня 2015 року, та посилання на позитивні характеристики, суд відзначає наступне.

Характеристика, надана командиром 1 патрульної роти ОСОБА_25 за час служби позивача у військовій частині 3030, атестаційний лист за період з липня 2008 року до квітня 2009 року, довідка-відгук про проходження стажування у період з 10 жовтня 2011 року по 10 листопада 2011 року, містять характеристики особи ОСОБА_1 за період з 2006 по 2011 роки, тобто задовго до надзвичайної події, яка мала місце у вересні 2015 року. Характеристика, складена в.о. начальника Приморського РВ Маріупольського МУ підполковником міліції ОСОБА_27 взагалі не містить дати її складання.

Як наслідок, ці документи не можуть бути прийняті судом як беззаперечне свідчення упередженого ставлення до позивача під час службового розслідування та застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Надані позивачем копії посвідчень доводять, що він був заохочений громадською організацією ювілейними медалями, що не спростовує поданої відповідачем інформації про відсутність у ОСОБА_1 заохочень, передбачених ст. 9 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до розділу ІІІ Положення № 114 чергові спеціальні звання особам рядового і начальницького складу, як правило, присвоюються після закінчення встановленого строку вислуги у спеціальному званні.

Докази дострокового присвоєння позивачу спеціальних звань в порядку п. 35 Положення № 114, п.п. 8, 9 ч. 1 ст. 9, ст. 11 Дисциплінарного статуту, суду не надані.

Таким чином, присвоєння позивачу чергових спеціальних звань не є свідчення застосування до нього заохочень.

Надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій також не є заохоченням, оскільки цей статус надається особам, які безпосередньо брали участь у антитерористичній операції, тобто виконували свій конституцій обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України).

Згадані у службовій характеристиці від 21 вересня 2015 року дисциплінарні стягнення, застосовані до позивача в період з 2010 по 2014 роки ГУМВС в області не враховувались, оскільки минуло більше року з моменту їх застосування.

Разом з цим дисциплінарне стягнення - догана, оголошена наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 11 вересня 2015 року № 574, була чинною. Докази оскарження позивачем цього наказу в позасудовому чи судовому порядку, рівно як і докази скасування цього наказу суду не надані.

Суд відзначає, що працівники міліції у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену дисциплінарну відповідальність, тому за порушення дисципліни до них вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу; визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

Як встановлено судом, начальником ГУМВС в області, тобто керівником, уповноваженим обирати вид дисциплінарного стягнення, прийнято рішення про застосування до позивача такого стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідач 1 довів належними та допустими доказами факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, правомірність наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149 та його відповідність критеріям, наведеним у ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому вимоги позивача про скасування п. 1 цього наказу задоволенню не підлягають.

Виконання дисциплінарних стягнень регламентовано ст. 18 Дисциплінарного статуту, ч. ч. 1-2 якої визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентоване розділом VII Положення № 114.

Загальні підстави звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас (з постановкою на військовий обік) визначені п.64 Положення № 114, до таких підстав крім іншого належить звільнення за порушення дисципліни (пп. «є» п.64 цього Положення).

Судом встановлено, що 12 жовтня 2015 року на підставі наказу від 05 жовтня 2015 року № 2149 ГУМВС в області виданий наказ № 307о/с «По особовому складу», яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення № 114.

Наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с внесені зміни до наказу від 12 жовтня 2015 року № 307о/с в частині дати звільнення.

Наказ ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с із змінами, внесеними наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 334о/с, є формою реалізації дисциплінарного наказу.

Оскільки дисциплінарний наказ є правомірним, а наказ ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с із змінами, внесеними наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року, виданий на виконання ст. 18 Дисциплінарного статуту та відповідно до пп. «є» п.64 Положення № 114, позовні вимоги про визнання цих наказів незаконними та скасування також не підлягають задоволенню.

Стосовно посилання позивача на те, що 27 жовтня 2015 року він перебував на лікарняному, суд відзначає таке.

Згідно з листком звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність № 001029 ОСОБА_1 мав стати до роботи 27 жовтня 2015 року.

Той факт, що позивач приступив до виконання своїх службових обов'язків 27 жовтня 2015 року, засвідчив його безпосередній керівник ОСОБА_28, зробивши відповідний запис на листку звільнення № 001029.

Таким чином, визначення «27 жовтня 2015 року» датою звільнення позивача є правомірним.

Як було зазначено вище, на підтвердження факту перебування на лікарняному позивачем надані копії довідок № 588 та № 579.

З копії довідки № 579, яка видана 28 жовтня 2015 року комунальним закладом «Маріупольська міська лікарня № 2», слідує, що з 28 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року, з 31 жовтня 2015 року по 04 листопада 2015 року, з 05 листопада 2015 року по 13 листопада 2015 року, з 14 листопада 2015 року по 20 листопада 2015 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, до роботи мав стати 21 листопада 2015 року (а.с. 46, 148).

В подальшому, 11 листопада 2015 року комунальним закладом «Маріупольська міська лікарня № 2 м. Маріуполя» видана довідка № 588, згідно з якою з 27 жовтня 2015 року до 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні та продовжує хворіти.

Вказані довідки не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази стосовно предмету доказування.

Так, довідка № 588 про перебування позивача на лікарняному 27 жовтня 2015 року видана лише 11 листопада 2015 року, тобто через 15 днів після дати звільнення та 8 днів після видання наказу від 03 листопада 2015 року № 334о/с.

Первісно видана позивачу 28 жовтня 2015 року довідка № 579 засвідчувала факт перебування його на лікуванні з 28 жовтня 2015 року.

Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6169 (далі - Інструкція № 455).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з п. 1.2. Інструкції № 455 видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. (на спірні правовідносини не поширюються).

Відповідно до пп. 1.3.1 п. 1.3 Інструкції № 455 громадянам України, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, видається листок непрацездатності.

Згідно з п. 2.1 Інструкції № 455 у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

За правилами п.п. 2.5, 2.6 Інструкції № 455 листок непрацездатності у разі захворювання видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.

Згідно з п. 2.22 Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність особи рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебуває заклад охорони здоров'я.

У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до п. 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.

П. 1.9 Інструкції № 455 визначено, що листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Відповідно до п. 2.18. Інструкції № 455 довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки.

Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження факту звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності суду не надано.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги про поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу мають похідний характер від вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУМВС в області і за своєю сутністю є обраним позивачем способом захисту його прав та інтересів, порушених незаконним звільненням.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу ГУМВС в області від 05 жовтня 2015 року № 2149, про визнання незаконними та скасування наказів ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с та від 03 листопада 2015 року № 334о/с залишені без задоволення, позовні вимоги про поновлення його на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України, а також про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на службі також не підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача несплаченої суми за час перебування на лікарняному з 27 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року суд зазначає таке.

Маріупольським МУ надана довідка від 25 березня 2016 року № 129-лк, відповідно до якої 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подав до відділу кадрового забезпечення листок непрацездатності № 001029 із підписом безпосереднього керівника про те, що він став до роботи 27 жовтня 2015 року. Оплата лікарняних листків з 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 не проводилась, оскільки довідки № 588 та № 579 не відповідають вимогам Інструкції № 455 (а.с. 199-199а).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440, підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Таким чином, правові підстави для покладення на відповідачів обов'язку оплатити ОСОБА_1 дні тимчасової непрацездатності відсутні, а тому ці вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік суд зазначає таке.

Розрахункові листки свідчать, що в листопаді 2015 року ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 1 068,41 грн., в грудні 2015 року - 92,91 грн. (а.с. 152-153).

Згідно з довідкою Маріупольського МУ від 25 березня 2016 року № 129-лк, грошова компенсація за невикористану відпустку здійснювалася на підставі наказу ГУМВС в області від 19 грудня 2013 року № 8175/Рм. Нарахування грошової компенсації проводилось з місячного грошового забезпечення, встановленого на момент звільнення.

Таким чином, було нараховано: посадовий оклад - 600,00 грн., оклад за званням - 120,00 грн., вислуга років (25%) - 180,00 грн., ОУС (50%) - 450 грн., надбавка за роботу з документами, які мають гриф таємності (15%) - 90,00 грн., премія (0%), всього 1 440,00 грн.

1 440,00 грн. / 31 днів у жовтні х 25 днів невикористаної відпустки = 1 161,29 грн.

Вислуга років ОСОБА_1 для надання чергової відпустки станом на 27 жовтня 2015 року становила 09 років 08 місяців 04 дні, що відповідно до п. 51 Положення № 114 давало право на 30 діб чергової відпустки.

Так, ОСОБА_1 у 2015 році відпрацьовано 300 днів. Розрахунок днів для компенсації невикористаної відпустки за неповний відпрацьований рік проводився наступним чином: 30 діб відпустки / 365 діб у році х 300 відпрацьованих діб = 25 діб невикористаної відпустки (а.с. 199-199а).

П.п. 3, 4 наказу ГУМВС в області від 19 грудня 2013 року № 8175/Рм «Про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку» визначено, що під робочим роком слід розуміти період служби протягом 12 місяців, відлік якого починається від дня початку служби до закінчення 365 (366) днів. Нарахування грошової компенсації здійснювати з місячного грошового забезпечення, встановленого на момент звільнення (а.с. 200).

Відповідно до п. 51 Положення № 114 тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Абз. 2 п. 56 Положення № 114 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняють з органів внутрішніх справ, за невиконану у році звільнення відпустку виплачується грошового компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пп. 3.6.1. п. 3.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які відповідно до законодавства України, мають право на відпустки, виплата грошового забезпечення здійснюється в повному розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.

З огляду на те, що вислуга років позивача на день звільнення становила менше 10 років, він мав право на щорічну відпустку тривалістю 30 діб. Розмір компенсації за невикористану відпустку у році звільнення обчислений відповідно до вимог пп. 3.6.1. п. 3.6. Інструкції № 499 та наказу ГУМВС в області від 19 грудня 2013 року № 8175/Рм, а тому вимоги позивача про стягнення недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача несплаченої суми компенсації за час перебування у відрядженні слід відзначити таке.

Інструкція з організації відряджень та службових виїздів працівників ГУМВС в області затверджена наказом ГУМВС в області від 21 травня 2010 року № 646 (далі - Інструкція № 646) (а.с. 160-170).

Згідно з пп. 1.5.1. Інструкції № 464 працівникові, який направляється у відрядження, видається грошовий аванс у межах сум, призначених на оплату вартості проїзду, витрат на наймання житла та добових, а також посвідчення про відрядження встановленого зразка.

Відповідно до пп. 1.5.5. Інструкції № 464 працівник, який виїжджає у відпряження, зобов'язаний отримати посвідчення про відрядження з талоном посвідчення та карткою АІС «Відрядження», а також заповнити всі їх реквізити, після чого передати талон посвідчення до фінансово-економічного підрозділу для отримання відповідного авансу.

Згідно з пп. 1.5.7 Інструкції № 464 з метою підтвердження факту вибуття у відрядження і перебування в пунктах відрядження, а також прибуття до місця служби працівник повинен зробити в посвідченні про відпряження необхідні відмітки, завірені підписами начальників ОВС та печатками.

Відповідно до п. 1.5.8 Інструкції № 464 під час відрядження, якщо працівник не має можливості зробити в посвідченні про відрядження відмітки про перебування в пункті призначення або за умови конфіденційності, час його перебування у відрядженні письмово підтверджується начальником органу внутрішніх справ, де працює відряджений.

Згідно з пп. 1.5.12 Інструкції № 464 після повернення з відрядження працівник доповідає рапортом керівникові апарату Головного управління, який його ініціював, та у триденний термін зобов'язаний подати завізовані в безпосереднього керівника: до штабного підрозділу - копію підсумкового документа про роботу у відрядженні; до фінансово-економічного підрозділу - картку АІС «Відрядження», посвідчення про відрядження або довідку про час перебування у відрядженні та авансовий звіт про витрачені кошти.

Судом встановлено, що 31 серпня 2015 року Маріупольським МУ виданий наказ № 650 «Про службове відрядження працівників Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області до Мар'їнки Донецької області».

На підставі цього наказу низка працівників Маріупольського МУ, в тому числі ОСОБА_1, були відряджені з 01 вересня 2015 року до 30 вересня 2015 року включно до м. Мар'їнки Донецької області.

Цим наказом начальнику штаба Маріупольського МУ, заступнику начальника СОДБ Маріупольського МУ доручено забезпечити працівників Маріупольського МУ, які відряджаються, автоматичною зброєю та засобами індивідуального захисту.

Заступнику начальника - начальнику СОДБ Маріупольського МУ - організувати забезпечення працівників Маріупольського МУ, які направляються для несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення АТО, продуктами харчування на період відрядження.

Завідувачу сектору - головному бухгалтеру СФЗБО Маріупольського МУ на період відрядження забезпечити працівників коштами на відрядження (а.с. 71-72).

Згідно з посвідченням про відрядження № 43 та талоном до посвідчення про відрядження № 43 ОСОБА_1 вибув з м. Маріуполя 01 вересня 2015 року і того ж дня прибув до м. Мар'їнка. З м. Мар'їнка позивач вибув 19 вересня 2015 року. Відмітка про прибуття позивача до м. Маріуполя у посвідченні про відрядження № 43 відсутня (а.с. 13, 151).

Як свідчить довідка Маріупольського МУ від 14 березня 2016 року № 122-лк, авансовий звіт по завершенню відрядження до сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського МУ позивачем не надавався і ні у підзвіт, ні компенсаційні витрати ОСОБА_1 на проводились (а.с. 171).

Відповідно до п. 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362) (далі - Інструкція № 59) підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.

Згідно з п. 15 розділу І Інструкції № 59 окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Разом з цим умовою такого відшкодування є подання належним чином оформлених документів про відрядження.

Позивачем не виконані вимоги пп. 1.5.12 Інструкції № 464, відповідні документи до відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського МУ не надані. Не надані такі документи і під час судового розгляду. Як наслідок, позовні вимоги про стягнення витрат на відрядження задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення несплаченої суми за час перебування на лікарняному, стягнення недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку та витрат на відряження - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 04 квітня 2016 року.

3. Повний текст постанови 11 квітня 2016 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.