Рішення № 57834045, 19.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/1780/15-ц 19.05.2016 19.05.2016 19.05.2016

Провадження №22-ц/784/1279/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 480/1780/15-ц

провадження № 22ц-784/1279/2016 Головуючий у першій інстанції: Стрєльніков Д.В.

категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника відповідача - ОСОБА_3

на заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 3 лютого 2016 року

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (далі - ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій») до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2015 року ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» звернулося з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 26 листопада 2012 року, на підставі договору з товариством з обмеженою відповідальністю «ОСВ Тревел Рітейл Київ» (далі - ТОВ «ОСВ Тревел Рітейл Київ» або Товариство), про участь туристичної компанії в програмі «Тур в розстрочку», набув право вимоги за договорами на умовах пакетів «Тур в розстрочку», які останнє мало укладати з громадянами.

24 грудня 2012 року ТОВ «ОСВ Тревел Рітейл Київ» в рамках зазначеної програми уклало з ОСОБА_4 договір на туристичне обслуговування № Ф19-008-19/12 (далі - Договір) по туристичному продукту Тур JoingUp OAE 28.12.12-04.01.2013 Jumeirah Beach DBL BB (надалі - Тур). Крім того, в цей же день сторони уклали Додаткову угоду № 120732002 про розстрочення платежу, за якою ОСОБА_4 зобов'язався сплатити платежі за договором на загальну суму 82500 грн. рівними платежами, в тому числі 16500 грн. при його укладенні.

Також, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4, сторони уклали договір поруки за клієнта в системі LeaseIT № 120732002 від 24 грудня 2012 року (далі - Договір поруки) з ОСОБА_5

Посилаючись на те, що Товариство виконало взяті на себе зобов'язання, а ОСОБА_4 здійснив оплату за договором лише частково в розмірі 26500 грн., позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 156166 грн. 68 коп. боргу, який складається з: компенсації вартості послуг - 61115 грн.; штрафу за прострочення платежів - 94885 грн. та компенсації витрат на обслуговування Договору - 166 грн. 68 коп.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 3 лютого 2016 року позов задоволено. Постановлено стягнути солідарно з відповідачів на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» 156166 грн. 68 коп. боргу та 1561 грн. 68 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача - ОСОБА_3, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились. Вони повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення на адресу позивача (а.с. 140 ), а також телефонограмою на ім'я представника відповідачів ОСОБА_7 (а.с.136), яка представляє інтереси на підставі довіреностей, копії яких є в матеріалах справи (а.с.72,73 ). Повідомлення особи, яка бере участь у справі, через її представника, вважається належним, відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України. За такого, неявка сторін не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 24 грудня 2012 року ТОВ «ОСВ Тревел Рітейл Київ» в рамках програми «Тур в розстрочку» уклало з ОСОБА_4 договір на туристичне обслуговування № Ф19-008-19/12. Крім того, в цей же день сторони уклали Додаткову угоду про розстрочення платежу № 120732002, за якою ОСОБА_4 зобов'язався сплатити платежі за договором на загальну суму 82500 грн. рівними платежами по 16500 грн., в тому числі, перший внесок при укладенні договору (а.с. 7, 9-12).

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4, сторони уклали Договір поруки з ОСОБА_5 (а.с. 8).

Право вимоги за вказаним договором на туристичне обслуговування отримало ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» на підставі договору, укладеного з ТОВ «ОСВ Тревел Рітейл Київ» 26 листопада 2012 року про участь туристичної компанії в програмі «Тур в розстрочку» (а.с. 14-16 ).

Між тим, відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання, сплативши лише перший внесок - 16500 грн., а також в квітні 2013 року сплатив 10000 грн., з яких позивачем зараховано 4885 грн. на погашення заборгованості, а 5115 грн. на погашення штрафу за прострочення платежів.

Отже, на момент звернення з позовом у відповідача виникла заборгованість за договором в розмірі 61115 грн.

Доказів на спростування такої заборгованості відповідач суду не надав.

Посилання апеляційної скарги на відсутність доказів надання ТОВ «ОСВ Тревел Рітейл Київ» відповідних послуг за укладеним договором, спростовуються умовами договору, а також додатком № 1 до договору, згідно якого Товариством проводилось бронювання авіаквитків, відповідного готелю, страхування та оформлення віз (а.с. 9-11).

Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач не посилався на те, що ним не здійснено відповідної туристичної подорожі.

До того ж, подальші дій відповідача, який сплатив не лише перший внесок, а і частково погашав щомісячні платежі, свідчать про отримання відповідачами спірних послуг.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення на ОСОБА_4 обов'язку повернути позивачу вказану заборгованість.

Разом з тим, стягуючи штраф, суд не в повній мірі врахував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до даної норми розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як видно з позовних вимог, розмір штрафу, який просить стягнути позивач (94885 грн.), значно перевищує розмір невиконаних відповідачем зобов'язань (61115 грн.).

Тому, колегія суддів вважає можливим зменшити цей розмір, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, до 61000 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_4 неустойки підлягають частковому задоволенню, в розмірі 61000 грн.

Крім того, суд помилково стягнув з відповідача 166 грн. 68 коп. компенсації, оскільки такі витрати умовами договору не передбачені.

Таким чином, загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача, складає 122115 грн. (61115 + 61000).

Доводи апеляційної скарги, що ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» не набуло право вимоги за спірним Договором, суперечать вимогам статей 638, 640 ЦК України та умовам дослідженого у справі договору про участь туристичної компанії в програмі «Тур в розстрочку», укладеного позивачем з ТОВ «ОСВ Тревел Рітейл Київ», який є чинним.

Посилання апелянта на відсутність доказів виконання сторонами цього договору його умов, не може свідчити про те, що договір є неукладеним.

Враховуючи викладене, рішення в частині вимог до ОСОБА_4 підлягає зміні на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, із зменшенням суми заборгованості, яка підлягає стягненню з 156166 грн. 68 коп. до 122115 грн.

Крім того, стягуючи заборгованість солідарно з поручителя, суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_4 (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 20 квітня 2013 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів (Додаткова угода).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Однак, ОСОБА_4 умови угоди не виконав, сплативши лише перший внесок - 16500 грн., а також 10000 грн. в квітні 2013 року.

Отже, заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла у боржника з 21 квітня 2013 року у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення заборгованості за надані послуги.

Якщо умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як зазначалось вище, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця, останній з яких 20 квітня 2013 року, тому з часу несплати платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки договором передбачено повернення боргу періодичними платежами, останній з яких мав бути сплачений 20 квітня 2013 року, то строк пред'явлення вимоги банком до поручителя має обчислюватись з 21 квітня 2013 року.

Тому, пред'явивши такі вимоги в серпні 2015 року позивач пропустив шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, в зв'язку з чим порука за спірним договором є припиненою.

Між тим, покладаючи на поручителя - ОСОБА_5 обов'язок щодо виконання нею основного зобов'язання, суд не врахував положення частини четвертої статті 559 ЦК України та не перевірив, чи не припинила дію порука в силу цієї норми, адже ця обставина є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог кредитора про стягнення з поручителів заборгованості за основним договором.

З огляду на викладене, а також на положення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 3 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права, рішення в частині вимог до поручителя ОСОБА_5 підлягає скасуванню на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також підлягає зміні відповідно до положень ч. 5 ст. 88 ЦПК України рішення в частині розподілу судових витрат.

Враховуючи розмір судових витрат позивача в суді першої інстанції (1561,66 грн.) та відповідача при подачі апеляційної скарги (1717,85 грн.), а також пропорційність задоволених позовних вимог (78%) та задоволених вимог апеляційної скарги (22%), з ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 843 грн. 22 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 3 лютого 2016 року в частині вимог до ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_5 відмовити.

Заочне рішення в частині вимог до ОСОБА_4 змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» 122115 грн. заборгованості та 843 грн. 22 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська