Ухвала суду № 57831113, 18.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/441/16 Головуючий у 1 інстанції: Федоренка О.І.

Є.У.№ 332/1897/15-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гришина Варвара Іванівна, Перша Запорізька державна нотаріальна контора, Клінічна установа «Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер» ЗОР про визнання недійсним спадкового договору, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_7. З 2002 року й по день смерті батько проживав окремо від нього та матері, шлюб між батьками був розірваний у 2008 році, таємно від матері, без її участі. Разом з тим. після припинення шлюбних відносин, мати продовжувала виконувати побутові послуги батькові по день його смерті, хоча батько й проживав разом з відповідачами в їх квартирі, де й помер.

Як спадкоємець першої черги, позивач, після смерті батька, 22.7.2010 року подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті батька й складалася з: однокімнатної квартири АДРЕСА_1; автомобілю «Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та металевого гаражу, розташованому в гаражному кооперативі ОГК «Металург» по вул. Образцова, 1-Г в м. Запоріжжі.

При поданні заяви про прийняття спадщини, його повідомили про скасування 16.2.2010 року батьком заповіту, оформленого 5.6.1993 року на ім'я позивача, і наявність спадкового договору, укладеного 5.3.2010 року, за п'ять днів до смерті батька між ним та відповідачем ОСОБА_4 за яким квартира АДРЕСА_1, після смерті батька переходить у власність ОСОБА_4

Позивач зазначає, що на час укладення спадкового договору, батько позивача страждав на тяжку хворобу - рак легені, перебував на обліку в КУ «Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер», йому проводилося амбулаторне лікування в ТОВ «Вітацентр» та в ННМЦ «Університетська лікарня», тобто відповідачі скористалися тяжким хворобливим станом батька при укладанні спадкового договору.

Під час хвороби батька, відповідачі всіляким чином створювали перешкоди позивачеві в спілкування з батьком, перешкоджаючи зустрічей, ігноруючи телефоні дзвінки, приховали навіть факт смерті батька, про який позивач дізнався від знайомих через три дні після самої смерті.

Вважає, що відповідачі, скориставшись хворобливим станом батька, схилили його до скасування 16.2.2010 року заповіту на користь позивача, укладеного батьком за 17 років до цього, оскільки добровільно батько це зробити не міг. знаючи про хворобу позивача. Окрім того, при укладені спадкового договору нотаріусом були порушені норми ст.203 ЦК України щодо вільного волевиявлення особи при вчиненні правочину, при укладенні спадкового договору. Батько позивача був хворий на рак, для зменшення болю, йому застосовувалися наркотичні медичні препарати, також сам батько вживав алкоголь, що позбавляє належного волевиявлення. Окрім того, нотаріусом порушений порядок вчинення нотаріальних дій при укладання, оскаржуваного спадкового договору, а саме у зв'язку з хворобливим станом батька позивача, нотаріус був повинен запросити лікаря, що він не зробив.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, визнати спадковий договір недійсним. Визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1; автомобіль «Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та металевий гараж, розташований в гаражному кооперативі ОГК «Металург» по вул. Образцова, 1-Г в м. Запоріжжі, стягнувши з ОСОБА_5 на користь позивача вартість проданого нею металевого гаражу, розташованого в гаражному кооперативі ОГК «Металург» по вул. Образцова, 1-Г в м. Запоріжжі в розмірі 10000 грн. та з ОСОБА_4 вартість проданого ним автомобілю «Ланос». державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 65280 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави решту судового збору в розмірі 509,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове по суті позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати недійсним спадковий договір з тих підстав, що договір вчинений його батьком незадовго до смерті в той час, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, знаходячись у передсмертному стані під впливом наркотичних та алкогольних знеболюючих засобів.

За ст. 225 ЦК правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

При розгляді справи в суді першої інстанції судова експертиза щодо психічного стану відчужувача за спадковим договором не була проведена.

За ст. 19 ЦПК суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За ст. 145 ЦПК призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

В суді першої інстанції така експертиза не проводилася.

Враховуючи, положення ст. 10 ЦПК та ст. 304 ЦПК, судом апеляційної інстанції було усунено зазначене порушення шляхом призначення в справі посмертної судової психіатричної експертизи з огляду на її обов'язковість, встановлену ст. 145 ЦПК.

За висновком експертизи, який не викликає сумнівів у його достовірності, було встановлено, що неможливо відповісти на питання чи страждав ОСОБА_7 за життя психічними захворюваннями та чи був він здатен розуміти значення своїх дій та керувати ними на час укладення та підписання спадкового договору. Це обумовлено відсутністю медичної документації а також опису як соматичного так і психічного стану під експертного.

Тож будь-яких переконливих і достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 уклав правочин у стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій, позивачем не надано.

Також судом не встановлено підстав для визнання права власності на інше майно.

Так, за довідкою регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, витребуваною при апеляційному розгляді, на час смерті за ОСОБА_7 були зареєстровані транспортні засоби ВАЗ 2111 та DAEWOO LANOS, які обидва зняті з обліку в 2010 році.

За таких обставин визнання права власності на зазначені транспортні засоби неможливо.

Доказів на підтвердження того, що ці транспортні засоби були протиправно зняті з обліку відповідачами не надано, позовні вимоги про відшкодування вартості цих транспортних засобів також не заявлялися.

Натомість за ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив з цих положень закону та зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог. Разом з тим, за поясненнями третьої особи - нотаріуса, нею був посвідчений спадковий договір, за яким відчужувач розпорядився належною йому квартирою АДРЕСА_2 на користь відповідача після своєї смерті. При укладанні договору відчужувач особисто наполягав на тому, щоб квартира перейшла саме до набувача, а не до його сина, сумнівів в його дієздатності у нотаріуса не виникло, при спілкування не виявилось, що на відчужувача хтось психічно чи фізично впливає, він самостійно приймав рішення, логічно обґрунтовував його, звертався до нотаріуса неодноразово і цікавився як скасувати заповіт, який він склав на користь сина, оскільки той не доглядає за ним й не допомагає йому, та незважаючи на хворобу не цікавиться ним.

Суд правильно послався на роз'яснення надані у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", за яким правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Тобто перелік підстав визнання правочину недійсним є вичерпним.

Суд першої інстанції також правильно визначив, що не можна вважати переконливими доводи позивача щодо порушення закону при укладанні спадкового договору, оскільки стороною позивача не доведено жодної з обставин, передбачених ст.215 ЦК України: суперечності спадкового договору нормам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, моральним засадам; невільне і невідповідне внутрішній волі волевиявлення відчужувача.

Іншим доводам позивача також надана юридична оцінка в судовому рішенні, яке ґрунтується на законі, узгоджується з фактично встановленими обставинами і матеріалами справи, а тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: