Рішення № 57826468, 21.04.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6352/15-ц

Номер провадження 2/404/320/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

при секретарі Бокатенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору міни та договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління житлово-комунального господарства ОСОБА_5 міської ради, Комунального підприємства «Правник», треті особи без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7, по якій просить визнати недійсним з дати видання та скасувати розпорядження органу приватизації 25.03.2009 року № 48326; визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_5 міською радою 25 березня 2009 року та зареєстроване КП «Правник» за реєстровим номером 48326 на квартиру №1 розташовану за адресою: м. Кіровоград, вул. Фрунзе 14Б , на ім'я ОСОБА_2; визнати недійсним договір міни, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 07.04.2009 року, реєстровий №109; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.12.2014 року посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером №1047; скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру №1 розташовану за адресою: м. Кіровоград, вул. Фрунзе 14Б.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та членам його сім'ї було видано квартиру №1 в будинку №14 б по вул. Фрунзе у м. Кіровограді.

Після смерті матері позивача ОСОБА_8 у 2009 році, він продовжував проживати у даній квартирі, дій щодо її приватизації не вчиняв, оскільки знав про своє першочергове право на приватизацію.

На початку 2010 року ОСОБА_1 дізнався, що його квартира 25 березня 2009 року була приватизована ОСОБА_2, про що йому було видано свідоцтво про право власності на житло згідно розпорядження органу приватизації від 25.03.2009 року № 48326, а 07.04.2009 року квартиру було передано у власність ОСОБА_3 на підставі договору міни посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р.№109.

Вироком Кіровоградського районного суду ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст.28 , ч. 3 ст.190 , ч. 2 ст.358, ч. 3 ст.358 КК України. Судом встановлено той факт, що приватизація квартири була проведена ОСОБА_2 по підробленими документам. Договір міни було також оформлено на підставі незаконно отриманого свідоцтва про право власності на житло.

В грудні 2014 року ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 20.12.2014 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером №1047.

ОСОБА_4 викинув з квартири усі речі позивача, змінив замки та перешкоджає у користуванні жилим приміщенням, а саме квартирою №1 в будинку №146 по вул. Фрунзе у м. Кіровограді.

Враховуючи те, що приватизація №1 в будинку №146 по вул. Фрунзе у м. Кіровограді проведена по підробленим документам та з порушенням права на приватизацію житла, вважає розпорядження про приватизацію такого житла незаконним, а свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно таким, що підлягає скасуванню.

При винесенні рішення про приватизацію до органу приватизації надавали фіктивні документи, про те, що єдиним зареєстрованим мешканцем квартири є ОСОБА_2, який фактично ніколи не проживав у даній квартирі. На час прийняття рішення про приватизацію у 2009 році єдиним зареєстрованим мешканцем квартири був позивач, а отже і першочергове право на приватизацію майна належало йому.

У зв'язку з недійсністю свідоцтва про право власності ОСОБА_2 здійснив розпорядження майном, а саме уклав договір міни предмету спору без відповідних правових підстав. В свою чергу ОСОБА_3 знаючи, про кримінальну справу відносно ОСОБА_2 та про те, що документи на підставі яких було здійснено договір міни є недійсними, а також те, що ОСОБА_2 було засуджено в грудні 2014 року за шахрайство відносно спірної квартири, продала 20.12.2014 року спірне майно ОСОБА_4.

Крім того, продаж квартири 20.12.2014 ОСОБА_4 було здійснено незважаючи на арешт накладений на спірну квартиру постановою старшого слідчого СВ «03» СУ УМВС України у Кіровоградський області ОСОБА_9

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2015 року по справі замінено неналежних відповідачів ОСОБА_10 управління житлово-комунального господарства ОСОБА_5 міської ради та Комунальне підприємство «Правник» на належного управління власності та приватизації комунального майна ОСОБА_5 міської ради /т. 1, а.с. 183-184/.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 лютого 2016 року по справі замінено неналежного відповідача управління власності та приватизації комунального майна ОСОБА_5 міської ради на належного ОСОБА_5 міську раду /т. 1, а.с. 232-233/.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_5 міської ради в судове засідання не з»явились, повідомлялись судом про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що 20 грудня 2014 року між ОСОБА_4, як покупцем та ОСОБА_3, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого ОСОБА_3 передала у власність (продала) ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_4, як покупець, прийняв вказану квартиру та оплатив її вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором.

Договір купівлі-продажу складено в письмовій формі та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі №1047.

Відповідно до умов п. 1.5. Договору купівлі продажу від 20.12.2014 року, на момент його укладення квартира АДРЕСА_2 не була нікому іншому продана, подарована чи заставлена; у спорі, під арештом та у податковій заставі не перебувала; відносно неї не укладались будь-які інші договори відчуження з іншими особами; як юридична адреса вона не використовувалася.

Вказаний договір купівлі-продажу передбачав, що на момент його укладення в даній квартирі був зареєстрований ОСОБА_1, однак, вказане застереження не може вплинути на дійсність даного правочину.

З огляду на це, укладений договір купівлі-продажу від 20.12.2014 року не порушує загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того зазначає, що позивач не є стороною договору.

Колишнім власником квартири №1 по вул. Фрунзе, 1.46 в м. Кіровограді була ОСОБА_5 міська рада, ОСОБА_1 не зареєстрований в квартирі та не являється її користувачем.

Також представник відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності /т. 1, а.с. 211-213/.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 та приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з»явились, повідомлялись судом про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що відповідачам по даній справі було відомо про наявність розгляду кримінальної справи щодо спірного житла та застерігали від укладення будь-яких правочинів з приводу спірного майна.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_4, покази свідків, приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно розпорядження органу приватизації від 25.03.2009 року № 48326 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_5 міською радою 25 березня 2009 року та зареєстроване КП «Правник» за реєстровим номером 48326 на квартиру №1 розташовану за адресою: м. Кіровоград, вул. Фрунзе 14Б /а.с. 7-8/.

07.04.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р.№109 /т. 1, а.с. 9-10/. За умовами договору було здійснено обмін квартири належної ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 на квартиру належну ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4.

20.12. 2014 року на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2014 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером №1047 ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_4 /т.1, а.с. 121-122/.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2014 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч,2 ст.28 , ч. 3 ст.190 , ч2 ст.358, ч. 3 ст.358 КК України /т.1, а.с. 15-23/.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 склали та отримали підроблену довідку № 104 від 18.03.2009 р., видану нібито КРЕП № 6, про склад сімї наймача квартири за адресою: АДРЕСА_3 на імя ОСОБА_2

Ввівши в оману працівників органів приватизації, необізнаних про його злочинні наміри, шляхом запевнення їх в законності своїх дії, використовуючи при цьому підроблені документи, ОСОБА_2, 25.03.2009 року отримав свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру, видане згідно з розпорядженням і наказом від вказаного числа № 48326.

В подальшому, ОСОБА_2, з метою реєстрації права власності на незаконне здобуте нерухоме майно, діючи за вказівкою ОСОБА_13, використовуючи підроблені та незаконно отримані документи на його імя, а саме: паспорт, а також вищезазначене свідоцтво про право власності, звернувся до ОКП «КООБТІ» з заявою про реєстрацію права власності.

26.03.2009 р., введеними в оману співробітниками вказаного підрозділу, не обізнаними про злочинні наміри вказаних осіб, було зареєстровано право власності на квартиру № 1, розташовану в м. Кіровограді по вул. Фрунзе, 14 б, вартістю на момент реєстрації 161 342 грн., а ОСОБА_2 видано завідомо неправдивий документ - витяг №22283529 про реєстрацію права власності на вказану квартиру.

Таким чином, станом на 26 березня 2009 р., за вказаних обставин , незаконно набувши право власності на вищевказану квартиру, шляхом підробки відповідних документів та введенням в оману працівників органів приватизації та реєстрації прав власності, ОСОБА_13, ОСОБА_2 та ОСОБА_14 вказаними протиправними діями, отримавши право розпорядитися даною квартирою, тим самим шляхом шахрайства заволоділи належною ОСОБА_5 міській раді квартирою № 1 в будинку № 14 б по вул. Фрунзе у м. Кіровограді.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Правові підстави приватизації житла, що знаходиться в державній власностіта процедура її здійснення визначається Законом України Про приватизацію державного житлового фонду від 19.06.1992 року та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15.09.1992 року.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно із положенням ст. 1 зазначеного закону приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир(будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. (Частина перша статті 1 в редакції Закону N 40/97-ВР від 05.02.97, яка діяла на час спірних правовідносин).

Приватизація є договором між державою та громадянином про безоплатну або частково оплатну передачу йому у власність квартири у якій він постійно проживає.

Отже, право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у зазначеному приміщені.

Правовстановлюючим документом на право власності на житло є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації, яким є державне підприємство, і право власності на приватизоване житло виникає з часу прийняття рішення про приватизацію, або закінчення строку на прийняття такого рішення.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п"ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідків окремих видів недійсних правочинів.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини, слід визнати, що приватизацію квартири № 1, розташованої в м. Кіровограді по вул. Фрунзе, 14 б було проведено з порушенням діючого законодавства.

У звязку із цим, скасування розпорядження про приватизацію тягне за собою визнання недійсним і скасування виданого на підставі розпорядження свідоцтва про право власності.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 3 ст. 388 ЦК України, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору міни, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 07.04.2009 року, реєстровий №109; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.12.2014 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером №1047; скасування рішення приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру №1 розташовану за адресою: м. Кіровоград, вул. Фрунзе 14Б задоволенню не підлягають.

Представником відповідача ОСОБА_4 подана заява про застосування строків позовної давності, однак, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову по суті позивних вимог, то судом строк позовної давності не застосовується.

Згідно зі ст.88 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору міни та договору купівлі-продажу задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації 25.03.2009 року №48326.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_5 міською радою 25 березня 2009 року та зареєстроване КП «Правник» за реєстровим номером 48326 на квартиру №1, розташовану за адресою: м. Кіровоград, вул. Фрунзе, 14Б, на ім»я ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 міської ради на користь ОСОБА_1 487 грн. 20 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського В. В. Мохонько

районного суду

м.Кіровограда