Ухвала суду № 57815880, 10.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2016 р. м. Київ К/800/20139/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Черпака Ю.К.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №480 від 01.12.2014р. про відмову в призначенні йому пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його право на пільгову пенсію за Списком №2 належним чином підтверджується записами у його трудовій книжці. Так, його трудовий стаж за професіями, які дають право на пільгову пенсію, становить 9 років 3 місяці і 14 днів, проте, незважаючи на наявність у позивача належним чином оформленої трудової книжки, відповідач безпідставно вимагає надання додаткових документів - уточнюючої довідки про зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року залишено без змін постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2015 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року й прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Проте, відповідачем прийнято рішення № 480 від 01 грудня 2014 року, яким відмовлено ОСОБА_4 в призначенні з 01 вересня 2014 року пільгової пенсії за віком за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відмова мотивована тим, що заявник не подав протягом трьох місяців додаткових документів, а саме: довідки, що підтверджує пільговий характер роботи та оригіналів диплому, військового квитка, свідоцтва про державну реєстрацію ФОП та довідки про заробітну плату.

Позивач, не погоджуючись з вказаною відмовою, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області в призначенні ОСОБА_4 з 01 вересня 2014 року пільгової пенсії за віком за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку є незаконною, оскільки позивач має право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів на підставі наступного.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. Вказаним Порядком № 637 встановлено форму такої довідки.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 вищевказаного Порядку, для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Порядок врахування пільгового стажу за віком за результатами атестації робочих місць за умовами праці врегульований наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгову за віком пенсію». Відповідно до вимог п.4.4 зазначеного наказу, якщо атестація на робочих місцях була вперше проведена після 21.08.1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується 5-річний період роботи, що передує даті видання наказу про її результати та період роботи, впродовж наступних 5 років за умови, якщо впродовж цього часу на атестованих робочих місцях не змінювалися докорінно умови і характер праці, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах

У пункті 5 Порядку проведення атестації робочих місць за умови праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 зазначено, що позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу органів державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Пунктом 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умови праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 встановлено, що використання результатів атестації при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств і організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків №№ 1,2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення непрацюючих.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови № 7 Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Вказані вимоги закону судами попередніх інстанцій були проігноровано, а саме, даючи правову оцінку рішенню Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, суди попередніх інстанцій не дослідили під час судового розгляду справи факту перебування особи на посаді або виконання ним робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умови праці, що є необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, до 21 серпня 1992 року, включно зараховується період роботи із шкідливими умовами праці на підприємстві незалежно від проведення атестації робочих місць, оскільки зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 набрала чинності з 21 серпня 1992 року.

З огляду на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для визначення правових норм, які слід застосовувати до спірних правовідносин, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

За приписами ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 222, 227, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

Ю.К. Черпак

В.В. Швець