Ухвала суду № 57815240, 19.05.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"19" травня 2016 р. Справа № 817/1226/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

позивача та його представника,

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" травня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправними та скасувати накази начальника Управління МВС України в Рівненській області № 238 від 07.07.2002 року "Про порушення позивачем вимог Правил державної реєстрації транспортних засобів працівниками Рівненського МРЕВ ДАІ УМВС та їх покарання", № 82 о/с від 08.08.2002 року про його звільнення в запас на підставі п. "є" ст. 64 (за порушення дисципліни).

Також, позивач просив поновити на роботі на посаді начальника міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення ДАІ в м. Рівне УМВС.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року визнано протиправними та скасовано накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області №238 від 07.08.2002 року та №82 о/с від 08.08.2002 року в частині звільнення ОСОБА_4

Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області з 08.08.2002 року, а в разі її зайняття (або відсутності посади) на іншій рівнозначній атестованій посаді.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року та прийнято нову про відмову в задоволенні позову.

05 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції переглядає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

В апеляційній скарзі управління Міністерство внутрішніх справ України в Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позов без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду без зазначення поважних причин пропуску.

Розглянувши справу, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ України та на час звільнення займав посаду начальника міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення ДАІ в м. Рівне УМВС.

Наказом Начальника УМВС України в Рівненській області № 238 від 07.08.2002 року "Про порушення вимог Правил державної реєстрації транспортних засобів працівниками Рівненського МРЕВ ДАІ УМВС та їх покарання" за порушення вимог Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України в частині, що стосується порядку реєстрації транспортних засобів, особисту недисциплінованість, недбале ставлення до виконання службових обов'язків начальника Рівненського МРЕВ ВДАІ УМВС України в Рівненській області майора міліції ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

За фактами, які зазначені в даному наказі проводилось службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 07.08.2002 року в якому вказано про наявність підстав для звільнення позивача із займаної посади.

Згідно поданої заяви від 28.04.2014 року, Позивач отримав змогу ознайомитись з вказаним висновком під підпис 28.04.2014 року.

07.08.2002 року було складено подання до звільнення з органів внутрішніх справ по ст. 64 пункт «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказом від 08.08.2002 року №82 о/с майора міліції ОСОБА_4 згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів МВС по ст. 64 пункт «є» (за порушення дисципліни).

У зв"язку з тим, що позивач вважає протиправними вказані накази, просив задовольнити вимоги та скасувати накази УМВС України в Рівненській області № 238 від 07.07.2002 року, № 82 о/с від 08.08.2002 року та поновити на посаді.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_4 у вигляді звільнення не відповідає обставинам виниклої ситуації, не є співрозмірним та винесене всупереч встановленого Законом порядку.

Також, суд дійшов висновків, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки лише 28.04.2014 року він ознайомився з наказом №238 від 07.08.2002 та з висновками службового розслідування.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України посилався на те, що судами попередніх інстанцій помилково не застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені ч. 1 ст. 100 КАС України (чинного на час звернення до суду) або не встановлені підстави для поновлення пропущеного строку, що є порушенням ст. ст. 99, 100 КАС України.

За змістом ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Також, пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України передбачено, що суд ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав а саме, про наявність оскаржуваних наказів УМВС України в Рівненській області № 238 від 07.07.2002 року, № 82 о/с від 08.08.2002 року позивач був обізнаний з часу звільнення, виходячи з того, що 16.08.2002 року отримав трудову книжку, в той час як з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду звернулася лише 29 квітня 2014 року. Однак, вказаній обставині суд не надав належної оцінки.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки з висновком службового розслідування та наказом № 238 від 07.08.2002 року позивач ознайомився тільки 28.04.2014 року, що стало підставою для пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ознайомився з матеріалами службового розслідування згідно поданої ним заяви від 28.04.2014 року. Однак, доказів на підтвердження того, що позивачу чинилися перешкоди з ознайомленням з вказаними документами після отримання трудової книжки суду не надано. Як і того, що він не знав про підстави звільнення протягом 12 років.

Подача позивачем рапорту про звільнення за власним бажанням у серпні 2008 року та відсутність у трудовій книжці підстав звільнення не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду в 2014 році, оскільки день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.04.2010 року ОСОБА_4 звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним наказу про звільнення №82 о/с від 08.08.2002 року та поновлення на роботі з 08.08.2002 року (а.с.153).

Як на підставу для задоволення позову, позивач посилався на те, що під час притягнення його до дисциплінарної відповідальності, відповідачем було порушено вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, оскільки від нього не відбиралися пояснення та застосоване дисциплінарне стягнення не відповідає тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року по справі №2а-1753/10/1770 позов ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.155 КАС України, у зв"язку з поданням позивачем заяви про відкликання позовної заяви (а.с.150).

З огляду на вищезазначене, є безпідставним посилання позивача та суду першої інстанції на те, що про підстави звільнення позивачу стало відомо лише 28.04.2014 року.

Так само, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи позивача при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що про існування наказу №82 о/с від 08.08.2002 року він знав тільки теоретично, оскільки не знав його змісту не був ознайомлений належним чином.

Як убачається з додатків до адміністративного позову від 23.04.2010 року, саме позивачем було долучено зазначений наказ при подачі адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом та не надано доказів, які могли б свідчити про те, що цей строк пропущено з поважних причин.

Такі висновки суду відповідають правовим висновками Європейського Суду з прав людини, де він зазначав, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини та не надав їм належної оцінки, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм процесуального права, а тому є підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.203 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" травня 2014 р. скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправних та скасування наказів, поновлення на роботі залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" травня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області вул.М.Хвильового , 2,м.Рівне,33028

4 - представнику позивача адвокат Редзель Микола Миколайович АДРЕСА_2 - ,