Ухвала суду № 57815138, 18.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 823/5025/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мамчура Я.С.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування п. 3 наказу начальника УМВС в Черкаській області від 28.08.2015 р. № 1647 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини цієї справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, майор міліції ОСОБА_2 проходив службу у Смілянському МВ УМВС України в Черкаській області та з 2009 року перебував на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Смілянського МВ.

У період проходження служби з 2001 року по 2015 рік включно позивач неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення стягнень у вигляді зауважень, доган та суворих доган.

Наказом Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області від 31.07.2015 р. № 67 о/с позивачу було надано чергову відпустку за 2015 рік з 01.08.2015 р. по 16.09.2015 р.

Наказом Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області від 13.08.2015 р. № 78 о/с на підставі рапорту капітана міліції ОСОБА_4 позивача було відкликано з відпустки з 13.08.2015 р.

16.08.2015 р. о 07:30 год. позивач заступив на службу в добовий наряд як оперативний черговий Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області, що відповідає графіку чергування особового складу Чергової частини Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області на серпень 2015 року.

У період перебування позивача на службі заарештований ОСОБА_5 вчинив самогубство, у зв'язку з чим 17.08.2015 р. інспектором ВОС та ЗМЗ УГБ УМВС України в Черкаській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 у позивача було відібрано письмові пояснення.

18.08.2015 р. інспектором ВОС та ЗМЗ УГБ УМВС України в Черкаській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6, інспектором сектору інспекції з особового складу ВКЗ УМВС України в Черкаській області капітаном міліції ОСОБА_7, старшим оперуповноваженим в ОВС ВВБ в Черкаській області ДВБ МВС України підполковником міліції ОСОБА_8 було складено відповідний висновок за результатами службового розслідування по факту самогубства в ІТТ Смілянського МВ УМВС засудженого ОСОБА_5, яким встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни та рекомендовано звільнити його з органів внутрішніх справ.

19.08.2015 р. наказом УМВС України в Черкаській області № 1580 «Про призначення та проведення службового розслідування по факту надзвичайної події в ІТТ Смілянського МВ УМВС» було призначено службове розслідування за фактом самогубства засудженого ОСОБА_5 в камері № 4 ІТТ Смілянського МВ УМВС.

У ході службового розслідування встановлено, що в період з 22:00 год. 16.08.2015 р. по 06:40 год. 17.08.2015 р. оперативний черговий Смілянського MB майор міліції ОСОБА_2 керування нарядами ITT не здійснював. Порушуючи режим тримання, позивач самовільно прийняв рішення про відкриття перехідних грат камерного блоку, дверей службових приміщень ізолятора, кватирок дверей камер, захисного броньованого скла вікна камери та про відключення сповісників засобів тривожної сигналізації. З перегляду відеоінформації з архіватору ITT, комісією з проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 у вищевказаний період часу до блоку камер ITT не заходив, постові наряди не перевіряв, обмежився формальними записами у постовій відомості ITT, не виходячи з приміщення чергової частини міського відділу.

Не проведення позивачем перевірок та контролю за несенням служби нарядом ITT, не прийняття доповіді про поведінку затриманих і взятих під варту осіб, не забезпечення ретельного огляду спецконтингенту призвело до самогубства засудженого ОСОБА_5 та вказує на порушення позивачем п. 10.3 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 р. № 181, п.п. 2.12, 18.22.4 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 р. № 60 дек.

28.08.2015 р. УМВС України в Черкаській області на підставі висновку службового розслідування було прийнято наказ № 1647 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України в Черкаській області», відповідно до пункту 3 якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ .

06.11.2015 р. позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п. 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114.

Вважаючи вищезазначений наказ від 28.08.2015 р. № 1647 в частині пункту 3 незаконним в частині пункту 3, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку дійсно мав місце факт порушення позивачем службової дисципліни та відсутні достатні і необхідні правові підстави для скасування наказу УМВС України в Черкаській області від 28.08.20015 р. № 1647 в частині пункту 3.

Дослідивши обставини справи колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 565-ХІІ), «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 р. № 230 (далі - Інструкція № 230), Інструкцією з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 р. № 181 (далі - Інструкція № 181), Інструкцією про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 20.01.2005 р. № 60 дек, яка є документом з обмеженим доступом (далі - Інструкція № 60).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 1 Закону № 565-XII закріплено, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.

У ст. 12, 14 Дисциплінарного статуту закріплено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з п. 2.1, 2.2.1 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

У п. 1.5 Інструкції № 181 визначено, що особам добового наряду під час чергування надаються по черзі перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку загальною тривалістю до чотирьох годин, у тому числі до двох годин у денний і двох годин у нічний час.

Відповідно до п. 4.29, 10.3 Інструкції № 181 працівники добового наряду чергової частини постійно знаходяться в приміщенні чергової частини і відлучаються лише за викликом до начальника ОВС, а також для вживання їжі й відпочинку (у межах адміністративного будинку ОВС), перевірки приміщень ОВС, ІТТ та в інших випадках - із дозволу чергового. Підміна чергового та його помічника на час приймання їжі й відпочинку (за відсутності штатних посад старшого інспектора-чергового або інспектора-чергового) проводиться членами добового наряду.

Для забезпечення надійної охорони затриманих і взятих під варту осіб в ІТТ черговий міськрайліноргану зобов'язаний: знати план охорони й оборони, протипожежного захисту ІТТ, розстановку постів та функціональні обов'язки всього складу наряду; перевіряти несення служби нарядом ІТТ, при виявленні недоліків доповідати начальникові ОВС; при відсутності начальника ІТТ і його заступника особисто контролювати порядок зміни постових; виявивши підкоп, пролом стіни (стелі, підлоги), пошкодження віконних ґрат і замків, перевести затриманих і взятих під варту осіб до інших камер, посиливши спостереження за їх поведінкою. Про обставини і вжиті заходи негайно доповісти начальникові ОВС, його заступникові - начальникові міліції громадської безпеки, начальникові ІТТ та до чергової частини вищого рівня; якщо затриманий або особа, взята під варту, звернулися з проханням про надання медичної допомоги, викликати швидку медичну допомогу (лікаря найближчого закладу охорони здоров'я), надати невідкладну допомогу; уживати заходів щодо припинення конфліктної ситуації (бійки), що виникла в одній або кількох камерах. За наявності вільних камер відокремити учасників конфлікту; при самогубстві (смерті) затриманого або особи, яка перебуває під вартою, діяти відповідно до підпункту 6.6.3 пункту 6.6 розділу VI цієї Інструкції; контролювати несення служби нарядом ІТТ, регулярно приймати доповіді про поведінку затриманих і взятих під варту осіб, бути в постійній готовності до дій у разі надзвичайних ситуацій; у разі нападу затриманих і взятих під варту осіб на працівників наряду вжити заходів щодо припинення злочинних дій, посилити охорону ІТТ за рахунок наявних сил. Увести в дію оперативний план охорони адміністративного будинку ОВС, доповісти начальникові ОВС, до чергової частини вищого рівня, поінформувати чергового прокуратури; у разі нападу на ІТТ діяти відповідно до вимог чинного законодавства; про пожежу (загоряння) в ІТТ повідомити територіальний орган МНС України, організувати евакуацію затриманих і взятих під варту осіб й забезпечити їх належну охорону. Ужити негайних заходів щодо гасіння пожежі наявними засобами, викликати швидку медичну допомогу, аварійні служби, доповісти начальникові міськрайліноргану й до чергової частини вищого рівня та діяти згідно з отриманими розпорядженнями; збирати особовий склад міськрайліноргану у разі тривоги й направляти його для посилення охорони ІТТ.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що черговий добового наряду чергової частини зобов'язаний неухильно дотримуватися службової дисципліни, яка полягає у виконанні вимог щодо порядку здійснення чергування та в реалізації його службових обов'язків, зокрема щодо перевірки несення служби нарядом ІТТ, керуванні нарядами ІТТ, контролі зміни постових, регулярному прийнятті доповіді про поведінку затриманих і взятих під варту осіб тощо, а також в додержанні режиму тримання засуджених, визначеного в Інструкції № 60.

При цьому, невиконання або неналежне виконання черговим добового наряду зазначених обов'язків є порушенням службової дисципліни та підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, вид якої має бути визначений з урахуванням наслідків, що були цим спричинені.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, перебуваючи на добовому чергуванні з 22:00 год. 16.08.2015 р. по 06:40 год. 17.08.2015 р., всупереч вимогам п. 10.3 Інструкції № 181 та Інструкції № 60, перевірок несення служби нарядом ІТТ, керування нарядами ІТТ та контроль зміни постових не здійснював, доповіді про поведінку затриманих і взятих під варту осіб не приймав, ретельний огляд спецконтингенту не забезпечив, обмежившись лише формальними записами у постовій відомості навіть не виходячи з приміщення чергової частини, у порушення режиму тримання засуджений самовільно прийняв рішення про відкриття перехідних грат камерного блоку, дверей службових приміщень ізолятора, квартирок дверей камер, захисного броньованого скла вікна камери та про відключення сповісників засобів тривожної сигналізації, а отже, грубо порушив службову дисципліну, що призвело до самогубства засудженого ОСОБА_5

Водночас, у відповідності до змісту ч. 1 ст. 3 Конституції України, кожна людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.

Тож, зазначені обставини вказують на тяжкість проступку позивача та заподіяної ним шкоди.

При цьому, такі обставини частково підтверджені самим позивачем в його письмових поясненнях від 17.08.2015 р. (щодо відкривання дверей службових приміщень ізолятора, квартирок дверей камер, перехідних грат камерного блоку) та повністю встановлені у висновках службових розслідувань від 18.08.2015 р. та від 28.09.2015 р.

Крім того, судова колегія відзначає, що й раніше у період проходження служби в органах внутрішніх справ з 2001 року по 2015 рік позивач регулярно притягався до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни та грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання службових обов'язків, низькі показники в роботі тощо.

Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, згідно зі ст. 86 КАС України, колегія суддів вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення повністю відповідає тяжкості вчиненого ним проступку, обставинам, за яких його скоєно, співрозмірно із заподіяною ним шкодою, а тому, виходячи з вимог ст.ст. 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту, його застосування до позивача є правомірним.

Доводи апелянта про те, що вимоги Інструкцій № 60 та № 181 під час здійснення добового чергування були ним виконані у повній мірі, про що, на його думку свідчать записи у постовій відомості ІТТ, колегія суддів вважає не обґрунтованими, безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що дійсно у постовій відомості ІТТ наявні записи щодо перевірки позивачем несення служби нарядом чергової частини, однак, такі записи є формальними, оскільки фактично ОСОБА_2 постові наряди ІТТ не перевіряв, до камер блоку ІТТ не заходив, що підтверджується відеозаписом, наявним у матеріалах справи /а.с. 156/.

Твердження апелянта про те, що він не відкривав кормушки заарештованим, що, як він вважає підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, допитаних в суді першої інстанції, спростовуються його ж письмовими поясненнями від 17.08.2015 р. /а.с. 118 /. При цьому, посилання апелянта на те, що такі пояснення не містять дати їх складання також не відповідає дійсності, оскільки така дата - 17.08.2015 р. проставлена наприкінці зворотного боку аркуша.

Доводи апелянта про те, що письмові пояснення відбиралися за фактом смерті заарештованого, однак, поза межами службового розслідування, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки, в даному випадку недоліки процедури проведення службового розслідування не призвели до неправильних висновків, такі обставини не спростовують безпосередньо факту допущення апелянтом грубого порушення службової дисципліни, не викликають сумнівів в обґрунтованості їх висновків, які підтверджуються відповідними доказами у справі, а також у співрозмірності дисциплінарного стягнення накладеного на позивача із вчиненим ним проступком і його наслідками. Тож, суд відзначає допущення відповідачем вказаних порушень при проведенні службового розслідування, проте враховуючи баланс приватного і публічного інтересів, вважає, що це у сукупності з іншими обставинами справи не може бути достатньою і необхідною правовою підставою для задоволення даного адміністративного позову.

Посилання апелянта на те, що 16.08.2015 р. він був у відпустці, з наказом про відкликання з відпустки від 13.08.2015 р. № 78 о/с його ознайомлено не було, він не знав про його існування і такий наказ є незаконним, колегія суддів вважає не обґрунтованими і логічно непослідовними, оскільки як у своїй позовній заяві, так і в апеляційній скарзі та в письмових поясненнях від 17.08.2015 р. позивач сам зазначає, що 16.08.2015 р. о 07:30 год. він заступив на службу в наряд як оперативний черговий Смілянського МВ УМВС та проводив чергування, а отже, видається, що він був обізнаний з наказом від 13.08.2015 р. № 78 о/с про відкликання його з відпустки і погодився з цим. Крім того, факт перебування позивача у наряді як оперативного чергового Смілянського МВ УМВС підтверджується й матеріалами справи, зокрема постовою відомістю, книгою нарядів (розстановками нарядів), графіком чергування /Т. 1 а.с. 119-125/ і такі доводи апелянта жодним чином не спростовують факту самогубства засудженого через неналежне виконання оперативним черговим своїх службових обов'язків.

Більш того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, зазначений наказ від 13.08.2015 р. № 78 о/с ніким не скасовувався та протиправним не визнавався. При цьому, в адміністративному позові ОСОБА_2 не заявлялись позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування зазначеного наказу, а тому, це не є предметом спору у цій справі і, у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, не підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що жодних порушень службової дисципліни він не допустив і порядок несення ним служби не перебуває у причино-наслідковому зв'язку із самогубством засудженого, спростовуються матеріалами справи та обставинами, встановленими вище, з яких вбачається, що зазначена надзвичайна подія мала місце саме через неналежне виконання оперативним черговим ОСОБА_2 своїх службових обов'язків, передбачених Інструкціями № 181 та № 60.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи і оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 19.05.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Мамчур Я.С

Карпушова О.В.