Ухвала суду № 57814542, 17.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/27472/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Король О.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

17 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Назаренка Руслана Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України про визнанння рішення протиправним та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України про визнання рішення протиправним та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, вимоги викладені в ній просив задовольнити.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 є військовим пенсіонером з 01.07.1993 року та отримував надбавку, як непрацюючий пенсіонер відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України " Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 11.03.2009 року № 198.

Листом від 17.06.2015 року Головного управління Пенсійного фонду України було повідомлено позивача, що відповідно до підсистеми відомостей реєстру страхувальників позивач з 27 червня 2002 року зареєстрований як приватний підприємець. Також зазначено, що для уточнення періоду працевлаштування та суми переплати необхідно прибути до Головного управління Пенсійного фонду України для встановлення цих обставин.

24.07.2015 року позивач у відділенні АТ "Ощадбанк" отримав пенсію в розмірі 3505,17 грн. меншому на 470, 18 грн. ніж зазвичай.

29 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з проханням зупинити відрахування з пенсії.

27.10.2015 року на підставі ст. 59 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" було прийнято рішення (протокол № 16) про відрахування коштів у сумі 470, 18 грн. з пенсії позивача.

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач 08 грудня 2015 року звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.02.2016 року адміністративний позов задоволено.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.59 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно ч.2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відрахування з пенсії позивача відбулось за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011р., тобто за період сплати надбавки як непрацюючому пенсіонеру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року №198, в зв'язку з тим, що позивач на той час був зареєстрований підприємцем, і на думку відповідача він працював і отримував дохід. З цього був зроблений висновок про те, що позивач повідомив відповідачеві неправдиві відомості, та пенсія в сумі виплаченої надбавки в розмірі 3865,02 грн. є надміру сплаченою.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався ст. 60 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, якою встановлено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органи пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

Однак, дана норма Закону не узгоджується з іншими нормативно - правовими актами з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізична особа - підприємець підлягає такому страхування, проте, за ст. 1 цього ж закону застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та /або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 7 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року базою нарахування єдиного внеску є дохід застрахованих осіб.

Отже, якщо особа і підлягала страхування, проте діяльність не здійснювала та внесків не сплачувала, вона не є застрахованою, відповідно не має страхового стажу.

Відповідно до ст. 4 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або припинення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку). Пенсіонерам, які мають прибуток від заняття підприємницькою діяльністю, надбавки до пенсії, передбачені непрацездатним членам сім'ї (пункт "а" частини першої статті 16 та пункт "а" частини першої статті 24), не нараховуються.

Будучи зареєстрованим підприємцем особа має статус підприємця, проте, це не вказується на отримання нею доходу від підприємницької діяльності.

Тобто, підставою для відрахування з пенсії позивача надміру виплаченої надбавки може слугувати лише заняття підприємницькою діяльністю з отриманням прибутку від такої діяльності.

Водночас, згідно довідки про доходи, отриманих з органу державної податкової служби, за 2007-2014 роки позивач перебував на загальній системі оподаткування та доходу від підприємницької діяльності не отримував, а відповідно до повідомлення від 22.06.2015 р. Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач припинив підприємницьку діяльність.

Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доказів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які б спростовували податкову звітність про відсутність у позивача доходу від зайняття підприємницькою діяльністю до суду не надано, а тому доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 травня 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.