Ухвала суду № 57814362, 17.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6767/15

Категорія: 12 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Вербицької Н.В. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Шепель О.В.,

за участю: представника Державної судової адміністрації України - Ляшенка Миколи Ігоровича, позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Суворовського районного суду м. Одеси, Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Суворовського районного суду м. Одеси, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною відмову Суворовського районного суду м. Одеси, оформлену листом від 21.10.2015 року № 27227, щодо здійснення нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-ти річного віку і реалізованого права на відставку судді, згідно з п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, ст.109 Закон України "Про судоустрій і статус суддів", також просив зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити (направити) Суворовському районному суду м. Одеси відповідні кошти на виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-ти річного віку і реалізованого права на відставку судді.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправною відмову Суворовського районного суду м.Одеси, оформлену листом 21.10.2015 року № 27227, щодо здійснення нарахування та виплати, ОСОБА_2, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-ти річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно з п.9 ч.5 ст.126 Конституції України та ст.109 Закон України "Про судоустрій і статус суддів". Також, суд зобов'язав Державну судову адміністрацію України виділити (направити) Суворовському районному суду м. Одеси відповідні кошти на виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-ти річного віку і реалізованого права на відставку судді.

Не погоджуючись з постановою суду, представником Державної судової адміністрації України подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 19 червня 1977 року був обраний суддею Біляївського районного суду в Одеській області, в подальшому 07 квітня 1990 року був обраний народним суддею Суворовського районного суду м. Одеси, з квітня 1990 року по вересень 1997 року обіймав посаду заступника голови суду, а з лютого 1998 року по березень 2000 року обіймав посаду голови суду, 02 березня 2000 року Верховною Радою України обраний безстроково суддею цього суду.

23 жовтня 2013 року ОСОБА_2, маючи необхідний для відставки судді стаж роботи, встановлений Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VІ) звернувся із заявою про відставку.

26 листопада 2013 року Вища Рада Юстиції прийняла рішення № 1281/0/13-13 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси згідно з поданням заяви про відставку", яким вирішено внести подання до Верховної Ради України.

25 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла постанову № 59-VІІІ "Про звільнення суддів", якою відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку, звільнено ОСОБА_2 з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси.

Відповідно до зазначеної вище постанови Верховної Ради України, голова Суворовського районного суду м. Одеси своїм наказом №1 - о/с від 14 січня 2015 року звільнив позивача з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси та відрахував його зі штату цього суду.

Оскільки, в даному наказі було відсутнє посилання на здійснення ОСОБА_2 нарахування та виплати вихідної допомоги у розміри 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, як це передбачено статтею 136 Закону № 2453-VІ, у редакції чинній станом на день досягнення позивачем 65-ти річного віку та на час реалізації права на відставку, ОСОБА_2 звернувся до голови Суворовського районного суду м. Одеси з проханням нарахувати та виплатити вихідну допомогу у передбаченому законом розмірі. В подальшому позивач звернувся з аналогічною заявою до голови Державної судової адміністрації України.

Підставою звернення позивача до суду стала відмова у нарахуванні і виплаті вихідної допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право на відставку під час дії норми Закону № 2453-VІ, яка передбачала право на отримання вихідної допомоги. Також, реалізація права позивача на відставку, яка здійснювалося шляхом подання позивачем заяви до Вищої ради юстиції з подальшим направленням подання про звільнення до Верховної Ради України, мали місце до набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VІІ від 27 березня 2014 року, яким із Закону № 2453-VІ було виключено статтю 136, що гарантувало виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. Суд, також вважав, що довга тривалість вирішення Верховною Радою України питання щодо звільнення позивача не залежала від його волі, а тому даний факт не може впливати на вирішення питання про нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги за законодавством, чинним на час подання ним заяви про відставку та здійснення відповідних дій щодо реалізації цього права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитися з доводами апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ(в редакції на час звернення позивача із заявою про відставку), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Також, згідно з ч. 1 статті 136 Закону № 2453-VI, (в редакції на час звернення позивача із заявою про відставку), судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

З 01 квітня 2014 року, у зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014р. №1166-VІІ, стаття 136 із Закону України №2453-VI від 07.07.2010 року була виключена.

Таким чином, через зміни в законодавстві, з 01.04.2014 року було скасовано таку складову соціального захисту суддів, як вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку.

Однак, у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказував на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Також, Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Крім того, в Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України зазначив, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Отже, виходячи із вищезазначених положень, зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства.

Тому, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього матеріального та соціального забезпечення виникають не в момент призначення пенсії або довічного грошового утримання, а в момент виникнення права на їх призначення або реалізації цього права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що скільки, на момент реалізації позивачем досягнутого ним права на відставку шляхом подачі заяви про відставку стаття ст. 136 Закону №2453-VI діяла і передбачала пов'язане із цим право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача незалежно від того, коли уповноважений Державою орган прийме рішення про відставку судді.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 р. №10-рп/2013 у справі щодо відповідності Конституції України статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, п.п. 1 п. 2 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону №2453-VI зазначено, що аналіз розділу VIII Конституції України та Закону №2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Також, Конституційним Судом України у зазначеному Рішенні зауважено, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 травня 2016 року.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: Н.В. Вербицька

І.Г.Ступакова