Постанова № 57813249, 17.05.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/208/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Гноєвої С.Ю., Тукала В.І.,

третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2016 року ОСОБА_6 (надалі - позивач, ОСОБА_6) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" (надалі - відповідач, Полтавське БТІ) про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 07.05.2004 про реєстрацію права власності на 1/10 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 в частині реєстрації права власності на самовільно побудований житловий будинок літ. "Г-1";

- визнання протиправним та скасування рішення від 29.05.2007 про реєстрацію права власності на 9/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 в частині реєстрації права власності на самовільно побудований житловий будинок літ. "Г-1";

- визнання протиправним та скасування рішення від 25.07.2007 про реєстрацію права власності на 7/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 в частині реєстрації права власності на самовільно побудований житловий будинок літ. "Г-1";

- визнання протиправним та скасування рішення від 18.05.2009 про реєстрацію права власності на 3/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 в частині реєстрації права власності на самовільно побудований житловий будинок літ. "Г-1".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2010 визнано за ОСОБА_6 право власності на самовільно побудований індивідуальний житловий будинок літ. "Г-1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1. При проведенні реєстрації права власності на житловий будинок літ. "Г-1" державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України відмовлено у її проведенні у зв'язку з тим, що даний житловий будинок літ. "Г-1" належить іншим фізичним особам. Оскільки реєстратором Полтавського БТІ вчинено протиправні дії щодо реєстрації права власності на будівлю, право власності на яку визнано за позивачем, за іншими особами, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваних рішень про реєстрацію права власності за третіми особами та відсутність підстав для відмови у проведені такої реєстрації.

Ухвалою суду від 27.04.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.10.1987 року між позивачем та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, позивач купила 3/20 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1. В користування покупця переходить: в будинку літ. "А-1" кухня 5-2 пл. 7,9 кв.м., кімнати 5-3 пл. 13,9 кв.м., сіни 6 пл. 5,2 кв.м., літня кухня "Г", сарай "К", вбиральня "З". В спільному користуванні залишилася огорожа №2-4.

Даний договір зареєстрований в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №25 за реєстраційним №9 від 06.11.1987 року. (а.с. 14-15).

Згідно пояснень позивача, які містяться в позовній заяві, після придбання вказаного домоволодіння позивачем проведено перебудову літньої кухні літ. "Г" в окремий житловий будинок літ. "Г-1".

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2010 по справі № 2-9134/10, яке набрало законної сили 29.10.2010, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на самовільно побудований індивідуальний житловий будинок літ. "Г-1", який складає: тамбур 1 пл. 1,34 кв.м., передпокій 2 пл. 4,38 кв.м., кухня 3 пл. 10,10 кв.м., житлова кімната 4 пл. 15,55 кв.м., санвузол 5 пл. 3,98 кв.м., загальною площею 35,35 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати за громадянкою України ОСОБА_6 право власності на самовільно побудований індивідуальний житловий будинок літ. "Г-1", який складає: тамбур 1 пл. 1,34 кв.м., передпокій 2 пл. 4,38 кв.м., кухня 3 пл. 10,10 кв.м., житлова кімната 4 пл. 15,55 кв.м., санвузол 5 пл. 3,98 кв.м., загальною площею 35,35 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28-29).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16.09.2014 по справі № 2-9134/10, яка набрала законної сили 22.09.2014, виправлено допущену описку в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2010 по справі № 2-9134/10, виклавши ч. 2 та 3 резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: Визнати за ОСОБА_6 право власності на самовільно побудований індивідуальний житловий будинок літ. "Г-1", який складає: тамбур 1 пл. 2,0 кв.м., коридор 1 пл. 4,4 кв.м., кухня 2 пл. 6,9 кв.м., житлова кімната 3 пл. 15,9 кв.м., вбиральня 4 пл. 4,00 кв.м., загальною площею 33,20 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язати Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати за громадянкою України ОСОБА_6 право власності на самовільно побудований індивідуальний житловий будинок літ. "Г-1", який складає: тамбур 1 пл. 2,0 кв.м., коридор 1 пл. 4,4 кв.м., кухня 2 пл. 6,9 кв.м., житлова кімната 3 пл. 15,9 кв.м., вбиральня 4 пл. 4,00 кв.м., загальною площею 33,20 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

У грудні 2013 року позивач звернулася до Реєстраційної служби Полтавського МУЮ для державної реєстрації права власності на самовільно побудований індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 05.12.2013 №8692173 відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_6, оскільки відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію (а.с. 12).

Листом Інспекції державного архутектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 20.01.2014 №7/16-03/1.15/40 "Про надання роз'яснень" повідомлено позивача про те, що житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, збудований до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", а тому вказаний житловий будинок не потребує прийняття в експлуатацію (а.с. 27).

13.08.2015 позивач повторно звернулася до Реєстраційної служби Полтавського МУЮ для державної реєстрації права власності на самовільно побудований індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1.

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 01.09.2015 №24054576 відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_6, оскільки подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с. 13).

Так, в ході пошуку інформації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, встановлено, що самовільно побудований житловий будинок в лі. "Г-1", належить на праві власності (спільна часткова) іншим фізичним особам.

Крім того, зазначено про те, що в листі Інспекції ДАБК у Полтавській області від 20.01.2014 №7/16-03/1.15/40 визначено адресу об'єкта нерухомого майна, як АДРЕСА_1, в той час як заявником подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1.

Як встановлено із пояснень представника позивача, згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.10.2015 №45580711 (а.с. 32), рішенням від 07.05.2004 зареєстровано права власності на 1/10 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7; рішенням від 29.05.2007 зареєстровано права власності на 9/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8; рішенням від 25.07.2007 зареєстровано права власності на 7/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; рішенням від 18.05.2009 зареєстровано права власності на 3/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" /у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 1.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ надалі -Тимчасове положення/, це Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення) визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно пункту 1.5 Тимчасового положення державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Пунктом 2.1 Тимчасового положення визначено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Відповідно до приписів пункту 3.1 Тимчасового положення з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;

відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;

відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

При цьому, пунктом 3.5 Тимчасового положення передбачено, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.

Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Таким чином, обов'язком реєстратора БТІ є встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації.

Судом встановлено, що співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 (1/10 частин), ОСОБА_8 (9/25 частини), ОСОБА_4 (7/25 частин) та ОСОБА_5 (3/25 частин), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

На земельній ділянці за цією ж адресою позивачем перебудовано літню кухню літ. "Г" в житловий будинок літ. "Г-1".

Відповідно до положень статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановленого домовленістю співвласників.

Надане рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2010 не встановлює розмір частки кожного з співвласників у спільній частковій власності, з урахуванням новоствореного об'єкта нерухомості.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем рішень:

- від 07.05.2004 про реєстрацію права власності на 1/10 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 став договір купівлі-продажу б/н від 13.08.1993, зареєстрований першою Полтавською держконторою №3-5065;

- від 29.05.2007 про реєстрацію права власності на 9/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 - договір міни №ВЕР/251132 від 25.05.2007, зареєстрований приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В.;

- від 25.07.2007 про реєстрацію права власності на 7/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 - рішення Октябрського районного суду в м. Полтаві від 05.07.2007;

- від 18.05.2009 про реєстрацію права власності на 3/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 є свідоцтво про спадщину ВАА/080850 від 07.08.2002, виданого Першою Полтавською державною нотаріальною конторою за №3-1421.

Враховуючи те, що дані договори, свідоцтво про спадщину недійсними в судовому порядку визнані не були, рішення суду чинне ніким не скасоване, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування даних рішень.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, при вирішенні адміністративної справи, суд встановлює чи порушені, зокрема, суб'єктом владних повноважень, права позивача.

Однак, судом не встановлено та з матеріалів справи не вбачається, які саме права позивача були порушенні відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - за ОСОБА_7 (1/10 частки), ОСОБА_8 (9/25 частки), ОСОБА_4 (7/25 частки), ОСОБА_5 (3/25 частки).

За таких умов, у суду відсутні підстави для скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2016 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко