Постанова № 57813048, 19.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року № 813/6822/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Булавко О.З.

з участю представників:

від позивача - Вакула А.Я.;

від відповідача - Петришин Р.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Універсальна бурова техніка» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі Дрогобицька ОДПІ) Головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Універсальна бурова техніка» звернулася в суд з позовом до Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014 року за №0000501702, за №0004982201, за №0005022211, за №0004992201, за №0005002201, за №0005012211.

Позивач в позовній заяві стверджує, що контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про безпідставне віднесення до витрат юридичні послуги, оскільки такі реально надавались та підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. Крім того, позивач вважає, що вартість понаднормового простою автомобіля можна відобразити в податкових витратах, оскільки простій оплачується як складова наданих перевізником послуг. Не є підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань, на думку позивача, покликання контролюючого органу на невикористання орендованих приміщень у господарській діяльності через простій. На думку позивача не було підстав також для визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи нерезидентів, оскільки останні не містяться у переліку доходів передбачених п.160.1 ст.160 ПК України. При цьому, позивач зазначає, що якщо такі і визнати доходами то вони повинні оподатковуватись як резидента Договірної Держави.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що платником податку невірно проведено коригування на суму поверненої попередньо оплати з урахуванням податку на додану вартість. Крім того, контролюючий орган зазначає, що позивачем завищено собівартість реалізованих товарів. Не можна відносити до витрат, на думку відповідача, витрати на юридичні послуги, оскільки такі не підтверджені належно оформленими первинними бухгалтерськими документами. Контролюючий орган також зазначає, що позивачем в супереч вимогам Податкового кодексу України віднесено до витрат штраф за простій. Крім того, відповідач вважає, що позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування. Не може бути, на переконання контролюючого органу віднесено до витрат та до податкового кредиту витрати та податок на додану вартість по операції з оренди майна, яке не використовується у господарській діяльності. Обгрунтованим, на думку контролюючого органу є також визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи нерезидентів.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 05.08.2014 року за №546/22-01/37349178 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року:

- за №0000501702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 195425 грн. 12 коп.;

- за №0005002201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3232670 грн. 00 коп.;

- за №0005022211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 227333 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 152222 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 76111 грн. 00 коп.;

- за №0004092201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10554 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 8443 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2111 грн. 00 коп.;

- за №0004982201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 179057 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 44765 грн. 00 коп.;

- за №0005012211, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: «Пеня за поруш. термінів розрах. у сфері ЗЕД, невик. зобов. та ШС за поруш. вимог валютн. законод.» в розмірі 8893 грн. 00 коп.

У висновках акта перевірки встановлено порушення підп.14.1.257, п.135.1, підп.135.5.4 п.135.5 ст.135, підп.136.1.2 п.136.1 ст.136, п.1 підп.4 Розділу ХХ, підп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, підп.138.10.3 ст.138, п.139.1 ст.139, п.140.4 ст.140, п.150.1 ст.150 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 3232670 грн. 00 коп.

Крім того, встановлено порушення п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 8443 грн. 00 коп. та завищено суму податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню в розмірі 179057 грн. 00 коп.

У висновках акта перевірки зазначено і про порушення п.160.1 ст.160 ПК України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи нерезидентів у сумі 15222 грн. 31 коп.

Також, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.103.9 ст.103 ПК України позивачем не подано звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Встановлено також і порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

При цьому, як вбачається зі змісту письмових пояснень від 06.05.2016 року позивач погоджується з порушеннями, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014 року за №0005012211 та за №0000501702.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Що стосується висновків про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 3232670 грн. 00 коп.

Як вбачається зі змісту акта перевірки такі висновки ґрунтувались на встановлених порушеннях, які стосувались:

- коригування на суму попередньої оплати в сумі 653500 грн. 00 коп.;

- завищення собівартості реалізованої готової продукції в загальній сумі 837023 грн. 00 коп.;

- віднесення витрат на придбання юридичних послуг в сумі 1380000 грн. 00 коп.;

- включення до витрат штрафу за простій транспортних засобів в сумі 58480 грн. 00 коп.;

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

З приводу коригування на суму попередньої оплати, завищення собівартості реалізованої продукції, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування, то позивач погодився з таким порушенням підтвердженням чого є письмові пояснення від 06.05.2016 року.

Що стосується віднесення витрат на придбання юридичних послуг, то суд зазначає таке.

Між позивачем та юридичною фірма «Аміда» укладено ряд договорів, згідно яких останньою надавались юридичні послуги.

Крім того, між позивачем та ТзОВ «Сучасні технології права» укладено договір про надання юридичних послуг.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання наданих послуг.

При цьому, контролюючий орган вважає, що зазначені акти не можуть вважатись первинними бухгалтерськими документами, оскільки в таких актах не конкретизовано зміст послуг в натуральному та вартісному виразі.

У відповідності до положень абзацу першого п.138.2 ст.138 ПК України, в редакції чинній в період який перевірявся, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в редакції чинній в період який перевірявся, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені норми дозволяють прийти до висновку, що витрати формуються на підстав первинних бухгалтерських документів.

У відповідності до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, чинного в періоді який перевірявся, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою ст.9 цього ж Закону, передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Даючи оцінку поданим позивачем актам здачі прийняття-робіт, з урахуванням положення ст.70 КАС України, суд не може вважати їх допустимими, оскільки інформація, яка в них міститься, не є конкретною щодо змісту та обсягу господарської операції, відсутня одиниця виміру.

Відтак, такі акти не можуть вважатись первинними документами, та як наслідок підтверджувати правомірність формування позивачем витрат з надання юридичних послуг.

Більше того, судом неодноразово пропонувалось надати позивачу результати таких послуг, однак, жодного доказу на підтвердження цих обставин надано не було.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання представника позивача на укладені договори, протоколи проведення загальних зборів товариства тощо, як результат наданих консультацій, оскільки в жодному із наведених документів не міститься інформації про участь згаданих контрагентів.

Також, відсутні звіти про надані консультації інші продукти юридичних послуг.

Викладене на переконання суду вказує на те, що контролюючий орган прийшов до правильного висновку про завищення загальновиробничих витрат на вартість наданих юридичних послуг.

Щодо включення до витрат штрафу за простій транспортних засобів.

Між позивачем (замовник) та ПП «Вілсам» (виконавець) укладено договір №20/02 від 30.10.2013 року на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, п.6.1 якого передбачено штраф за простій.

Згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) за №ОУ-000039 від 18.12.2013 року оформлено понаднормовий простій автомобілів та штраф у розмірі 58480 грн. 00 коп. Дані обставини не заперечується сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Даний штраф було включено до складу витрат на збут.

У відповідності до положень підп.139.1.11 п.139.1 ст.139 ПК України, у редакції чинній в період за який проводилась перевірка, не включаються до складу витрат суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

За таких обставин, контролюючий орган правомірно виключив зі складу витрат штраф за понаднормовий простій автомобілів.

При цьому судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що штраф відноситься до витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг у відповідності до абзацу «е» підп. 138.10.3, п.138.10 ст.138 згаданого Кодексу, з урахуванням положень наведеного підп.139.1.11 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу.

Щодо висновків контролюючого органу з про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, в основу таких висновків було покладено оцінку господарських відносин з оренди позивачем наданого в користування ТзОВ «Волгабурмаш-Україна» майна, з врахуванням того, що таке майно не використовувалось у господарській діяльності.

В матеріалах справи наявний договір оренди за №А-03/05-11 від 03.05.2011 року, укладений між позивачем (орендар) та ТзОВ «Волгабурмаш-Україна» (орендодавець).

Згідно даного договору та акту приймання передачі майна у користування від 03.05.2011 року позивачу передано у користування обладнання та автонавантажувачі.

В матеріалах справи наявні податкові накладні.

У відповідності до абзацу першого положень п.198.3 ст.198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом другого цього ж пункту передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Наведена норма вказує на те, що податковий кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, висновки контролюючого органу в цій частині не можуть вважатись такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Більше того, доцільність використання орендованого майна, пояснення про що вимагались контролюючим органом під час перевірки, згідно наведеної норми, не може перевірятись контролюючим органом.

Отже, контролюючий орган без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, в тому числі і щодо штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

З приводу податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не нараховано і не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента при здійсненні виплати нерезидентам SILVERTIP VENTURES LIMITED, AUTUS Corporation, American Petroleum Institute.

Згідно договору позики №16 від 17.11.2010 року позивач отримав кредит від нерезидента SILVERTIP VENTURES LIMITED. Позика надавалась під 7% річних.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі процентів.

Всього було нараховано процентів у сумі 607872 грн. 21 коп.

Також, в матеріалах справи наявні контракти за №101214 від 14.12.2010 року, за №120926 від 01.10.2012 року, за №130819 від 21.10.2013 року, за якими позивачу надавалась послуги з проведення аудиту AUTUS Corporation. Загальна сума перерахованих коштів 32200 дол. США.

На виконання контрактів за №702038 від 01.02.2012 року, за №737252 від 04.07.2013 року, за №729994 від 04.07.2013 року, за №732084 від 04.07.2013 року за №748773 від 07.10.2013 року позивачу надано послуги American Petroleum Institute в області системи якості на підприємстві за що було сплачено 18715 дол. США.

Пунктом 160.2 ст.160 ПК України, в редакцій чинній на час періоду, який перевірявся, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Як передбачено п.103.4 ст.103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

В матеріалах справи наявні довідки форми 6166 AUTUS Corporation та American Petroleum Institute, які вказують на те, що позивач звільнений від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

З приводу нерезидента SILVERTIP VENTURES LIMITED, то суд, враховуючи положення підп.14.1.56, підп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.160.1 ст.160 ПК України, вважає, що при зарахуванні зустрічних однорідних вимог згаданий нерезидент не отримує доходу.

За таких обставин, контролюючий орган без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, в тому числі і щодо штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014 року за №0005022211, за №0004992201 та за №0004982201, є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України та положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI, в редакції чинній на час подання позову, такі належить присудити з позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті дрогобицькою об'єднаною Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року за №0005022211, за №0004992201 та за №0004982201.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Дрогобич, вул.Тураша, 20 (код ЄДРПОУ 35775334) на користь Державного бюджету України 3806 грн. 72 коп. (три тисячі вісімсот шість гривень сімдесят дві копійки) решта суми судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 травня 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк