Постанова № 57813045, 19.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року № 813/1341/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Булавко О.З.

з участю представників:

від позивача - Паращак В.В.,

від відповідача - Квасниця Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «СофтСерв Технології» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «СофтСерв Технології» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2016 року за №0000042201.

Підставами позовних вимог є те, що наявність у позивача первинних бухгалтерських документів та інших документів оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, які засвідчують факт виконання ТзОВ «Каскадбуд» підрядних робіт, купівлю та подальше використання їх результатів у господарській діяльності є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні податку на додану вартість до податкового кредиту. Платник податків та його контрагент ТзОВ «Каскадбуд» виконали укладені договори в повному обсязі що підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні». Позивач в повному обсязі надав усі необхідні докази реальності здійснення виконання та прийняття робіт у ТзОВ «Каскадбуд» згідно укладених договорів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях та поясненнях зазначає, що господарські операції не мали реального характеру з огляду на факти, які містяться в актах перевірок ДПІ у Франківському районі ГУ ДФС у Львівській області від 26.03.2015 року за №239/13-05-22-04/34814707 та від 05.05.2015 року за №299/13-05-22-04/34814707.

Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив таке.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «СофтСерв Технології» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Каскадбуд» за період серпень та жовтень 2014 року а також, подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 18.12.2015 року за №419/22-01/38821791.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено завищення ТзОВ «СофтСерв Технології» податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 99604 грн. 67 коп., що призвело до завищення від'ємного значення (р.19) за вересень 2014 року на суму 10000 грн. та жовтень 2014 року на суму 89606 грн. 67 коп.

Як наслідок контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2016 року за № 0000042201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99605 грн. 00 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження дане податкове повідомлення рішення було залишено без змін.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Висновки контролюючого органу з приводу завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 99604 грн. 67 коп. ґрунтуються на аналізі реальності господарських операцій між ТзОВ «СофтСерв Технології» та його контрагентом - ТзОВ «ТзОВ «Каскадбуд». Так, при проведенні перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що представлені платником податків до перевірки податкові накладні, платіжні доручення та інші документи не є свідченням реальності господарських операції з «ТзОВ «Каскадбуд» та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Між ТзОВ «СофтСерв Технології» (замовник) і ТзОВ «Каскадбуд» (підрядник) 08.01.2014 року було укладено договір підряду за №01/01/2014Р відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати ремонтні роботи на об'єкті, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Садова, 2а. Детальний перелік робіт вказуватиметься в актах виконаних робіт.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано додатковий договір №1 від 17.07.2014 року, додатковий договір №2 від 31.12.2014 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, відомості ресурсів, платіжні доручення, податкові накладні.

При цьому, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що операції по взаємовідносинах з ТзОВ «СофтСерв Технології» та ТзОВ «Каскадбуд» не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом ґрунтуються на інформації, викладеній в актах перевірок ДПІ у Франківському районі ГУ ДФС у Львівській області від 26.03.2015 року за №239/13-05-22-04/34814707 та від 05.05.2015 року за №299/13-05-22-04/34814707.

Однак, суд не вбачає підстав брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки така містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Крім того, у відповідності до положень абзацу 5 п.86.7 ст.86 ПК України, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Більше того, зазначені акти вказують на недобросовісність контрагентів контрагента позивача, вплив та контроль за якими у останнього відсутній, що не дозволяє суду ставити йому це у провину.

Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій, в силу наведених мотивів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагента як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Окрім того, на час виконання робіт згідно договором у ТзОВ «Каскадбуд» була наявна ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 08.05.2012 року за № 037593 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єкті архітектури.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доведено протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій ТзОВ «СофтСерв Технології» із ТзОВ «Каскадбуд», а тому висновки про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 06.01.2016 року за №0000042201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СофтСерв Технології» (код ЄДРПОУ 38821791), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Пластова, 10, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області 1494 грн. 08 коп. (одна тисяча чотириста дев'яносто чотири гривні вісім копійок) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 травня 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк