Постанова № 57812808, 26.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року (10:32 год.) м. Київ №810/5501/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термпек" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача: Ковригіна В.Є., довіреність №2 від 18.12.2015

від відповідача: Хітько В.М., довіреність №45 від 12 грудня 2015 року

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термпек» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2015 №0001162204 та №0001152204.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 28.08.2015 №1180/22-4/13724426 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Термпек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014».

Позивач стверджує про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «Аленгрос», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ», ТОВ «ВСД Елемент», оскільки договори, укладені з вказаними контрагентами мали реальний характер, поставлені товари були використані позивачем у подальшій господарській діяльності та з метою отримання прибутку, документи бухгалтерського та податкового обліку оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, оплата проведена в безготівковій формі, відповідно до умов договорів, що підтверджується банківськими виписками. Вказані договори підписані поважними представниками сторін, чиї підписи засвідчені мокрими печатками.

Також, на думку позивача, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами у період, що перевірявся, як і не надано доказів щодо існування кримінального провадження відносно посадових осіб контрагентів позивача та/або вироку суду щодо вказаних осіб.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, на думку позивача є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті за результатами розгляду акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області необґрунтовано позбавляє ТОВ «Термпек» права на використання податкового кредиту.

Відповідач позов не визнав, в письмових запереченнях проти позову зазначив, що посадові особи Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є правомірними.

На підставі отриманої податкової інформації від інших контролюючих органів відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «Аленгрос», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ», ТОВ «ВСД Елемент», які на думку відповідача, мали не реальний та безтоварний характер.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термпек» (ідентифікаційний код 13724426, місцезнаходження 08298, Київська область, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 7) зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 03.07.1997 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №489103 (т.1, а.с.78) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.04.2013 (т.1, а.с.80).

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Термпек» останнє створено шляхом реорганізації (перетворення) орендного підприємства «Термпек» (т.1,а.с.68-77).

Як платник податків позивач взятий на облік з 31.08.1993 за №202, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Як платник ПДВ узятий на облік з 29.05.2001 за №40102745, індивідуальний податковий номер 137244210288, був зареєстрований платником ПДВ з 10.07.1997 р.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 03.08.2015 по 21.08.2015 посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Термпек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом перевірки №1180/22-4/13724426 від 28.08.2015 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.13-63).

У висновках акту перевірки, зокрема., зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.2, ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 118379 грн., в т.ч. по періодам: за 3 квартал 2012р. на суму 15753 грн., за 2013 р. на суму 69806 грн., за 2014 р. на суму 32820 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124116 грн., в т.ч. по періодам: за липень 2012 р. на суму 15003 грн., за травень 2013 р. на суму 43825 грн., за червень 2013 р. на суму 2297 грн., за жовтень 2013 р. на суму 18192 грн., за грудень 2013 р. на суму 8333 грн., за січень 2014 р. на суму 18333 грн., за березень 2014 р. на суму 18133 грн.

На підставі висновків акту перевірки Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 11.09.2015:

- №0001162204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155145,00 грн., в тому числі за основним платежем 124116,00 грн., за штрафними санкціями 31029,00 грн. (т.1, а.с.65);

- №0001152204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 147973,75 грн., в тому числі за основним платежем 118379,00 грн., за штрафними санкціями 29594,75 грн. (т.1, а.с.66).

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією, однак поштове відправлення було повернуто з відміткою оператора поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (т.2, а.с.99).

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу позивача повторно на запит позивача, що підтверджується листом ДПІ №6225/10/10-31-22-4 від 21.10.2015 (т.1, а.с.64).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2012 по 31.12.2014 позивач мав господарські відносини з контрагентами ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент».

26 грудня 2013 року між ТОВ «Термпек» (покупець) і ТОВ «РОСС-СТАЛЬ» (постачальник) було укладено Договір поставки товару № 10/10 (т.1, а.с.84-85).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця полімерні матеріали, надалі іменовані в даному договору - «Товар», відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору №10/10 ціни на товар вказуються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору №10/10 встановлено, що товар, що поставляється, по своїй якості повинен відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару.

Пунктами 5.1, 5.2 вищевказаного договору поставки встановлено, що здача-приймання товару по кількості та якості здійснюється в присутності уповноважених представників сторін; уповноваженими представниками сторін є особа, що доставила або відпустила товар покупцеві і особа, яка отримала товар за дорученням; товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю відповідно до підписаних сторонами накладних.

На підтвердження отримання товару - полістиролу згідно вказаного договору поставки №10/10 від 26.12.2013 була виписана видаткова накладна № РС-0000484 від 26.12.2013 на загальну суму 55000,00 грн., в тому числі ПДВ 9166,67грн в кількості 2500 кг (т.1, а.с.86).

Придбаний товар - полістирол, був оплачений позивачем на поточний рахунок ТОВ «Росс-сталь» згідно з умовами укладеного договору №10/10 від 26.12.2013, що підтверджується платіжними дорученнями №566 від 26.12.13 на загальну суму 22000,00 грн. (т.1, а.с.93), №571 від 27.12.13 на суму 22000,00 грн. (т.1, а.с.91), №576 від 30.12.13 на суму 11000,00 грн. (т.1, а.с.88).

ТОВ «Росс-Сталь» була виписана позивачу податкова накладна №243 від 26.12.2013 на загальну суму 55000,00 грн., в. т.ч. ПДВ 9166,67 грн. (т.1, а.с.87).

Отримання вказаної податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2013 року (т.1, а.с.184-194).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 9166,67 грн. за податковою накладною, що була виписана ТОВ «Росс-Сталь» були включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2013 року, що підтверджується новою звітною податковою декларацією з ПДВ за грудень 2013 року (т.3, а.с.220-236).

Постачання товару від ТОВ «РОСС-Сталь» до позивача відображено в бухгалтерському обліку позивача, зокрема, по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 (т.3, а.с.88).

06.01.2014 між ТОВ «Термпек» та ТОВ «АЛЕНГРОС» укладено договір поставки товару №10/10 (т.1, а.с.98-99).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця полімерні матеріали, надалі іменовані в даному договору - «Товар», відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору №10/10 ціни на товар вказуються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору №10/10 встановлено, що товар, що поставляється, по своїй якості повинен відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару.

Пунктами 5.1, 5.2 вищевказаного договору поставки встановлено, що здача-приймання товару по кількості та якості здійснюється в присутності уповноважених представників сторін; уповноваженими представниками сторін є особа, що доставила або відпустила товар покупцеві і особа, яка отримала товар за дорученням; товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю відповідно до підписаних сторонами накладних.

На підтвердження отримання товару - полістиролу згідно вказаного договору поставки були складені наступні видаткові накладні: №АГ-0000111 від 24.01.2014 на загальну суму 55000,00 грн., в. ч. ПДВ 9166,67 грн. в кількості 2500 кг, №АГ-0000112 від 25.01.2014 на загальну суму 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9166,67 грн. в кількості 2500 кг (т.1, а.с.100-101).

Поставлений товар було оплачено позивачем у повному обсязі на суму 110000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №592 від 24.01.14 на суму 12000,00 грн., №594 від 24.01.14 на суму 5000,00 грн., №595 від 27.01.14 на суму 5000,00 грн., №600 від 28.01.14 на суму 9000,00 грн., №606 від 30.01.14 на суму 12000,00 грн., № 607 від 30.01.14 на суму 12000,00 грн., №608 від 30.01.14 на суму 12000,00 грн., №609 від 31.01.14 на суму 6000,00 грн., №614 від 05.02.14 на суму 7000,00 грн., №617 від 06.02.14 на суму 7000,00 грн., №620 від 07.02.14 на суму 7000,00 грн., №623 від 10.02.14 на суму 5000,00 грн., №633 від 17.02.14 на суму 5000,00 грн., №757 від 24.04.14 на суму 6000,00 грн. (т.3, а.с.92-98) та виписками по банківському рахунку позивача (т.1, а.с.102-112).

За фактом настання першої з подій (постачання товару) ТОВ «Аленгрос» на адресу позивача було виписано податкові накладні №156 від 24.01.2014 на загальну суму 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9166,67 грн., №165 від 25.01.2014 на загальну суму 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9166,67грн. (т.1, а.с.119-120).

Отримання вказаних податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року (т.1, а.с.207-212).

Суми сплаченого ПДВ у розмірі 18333,34 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень 2014 року, що відображено в податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року (т.1, а.с.197-205).

Постачання товару від ТОВ «Аленгрос» до позивача відображено в бухгалтерському обліку позивача, зокрема, по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 (т.3, а.с.91).

08.03.2014 між ТОВ «Термпек» (покупець) та ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» (постачальник) було укладено договір поставки товару №10/10 (т.1, а.с.94-95).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця полімерні матеріали, надалі іменовані в даному договору - «Товар», відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору №10/10 ціни на товар вказуються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору №10/10 встановлено, що товар, що поставляється, п о своїй якості повинен відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару.

Пунктами 5.1, 5.2 вищевказаного договору поставки встановлено, що здача-приймання товару по кількості та якості здійснюється в присутності уповноважених представників сторін; уповноваженими представниками сторін є особа, що доставила або відпустила товар покупцеві і особа, яка отримала товар за дорученням; товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю відповідно до підписаних сторонами накладних.

На підтвердження факту отримання товару - полістиролу згідно умов договору №10/10 від 08.03.2014 в кількості 3400 кг позивачем надана видаткова накладна №ІТ-000056 на загальну суму 108800,00 грн., в т.ч. ПДВ 18133,33 грн. (т.1, а.с.96).

Поставлений товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №758 від 24.04.14 на суму 108800,00 грн., (т.3, а.с.100).

З фактом настання першої з подій (постачання товару) ТОВ «Інкасо торг» на адресу позивача було виписано податкову накладну №245 від 31.03.2014 на загальну суму 108800,00 грн., в т.ч. ПДВ 18133,33грн. (т.1, а.с.97).

Факт отримання вказаної податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року (т.1, а.с.224-233).

Суми сплаченого ПДВ у розмірі 18133,33 грн. були включені до складу податкового кредиту за березень 2014 року, що підтверджується податковою декларацією позивача з ПДВ за березень 2014 року (т.1, а.с.215-223).

Постачання товару від ТОВ «Інкасо торг» до позивача відображено в бухгалтерському обліку позивача, зокрема, по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 (т.3, а.с.99).

30.12.2010 між ТОВ «Термпек» (покупець) та ТОВ «ВСД Елемент» (постачальник) укладено договору №3012 від 30.12.2010 (т.3, а.с.237) та 30.12.2012 року між ТОВ «Термпек» (покупець) та ТОВ «ВСД Елемент» (постачальник) укладено Договір №3012 (т.1, а.с.121).

Відповідно до пункту 1.1. даних договорів постачальник зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити пінополістирол, в подальшому іменований «товар»; найменування товару, його асортимент, кількість та одиниця виміру узгоджуються в розрахунках-фактурах и видаткових накладних, підписаних сторонами на кожну партію товару та які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договорів встановлено, що ціна товару визначається за домовленістю сторін та зазначається в рахунках-фактурах.

Відповідно до пункту 3.2 даного договору доставка товару здійснюється за рахунок покупця.

Згідно з пунктом 3.5 договорів постачальник зобов'язаний разом з поставленим товаром передати оригінали видаткової накладної, податкової накладної, рахунку-фактури, сертифікату якості чи відправити поштою.

На виконання вимог договорів ТОВ «ВСД Елемент» було поставлено товар - пінополістирол, що підтверджується наступними видатковими накладними: №30 від 27.06.2012 на загальну суму 90017,60 грн., в т.ч. ПДВ 15002,93 грн., в кількості 4430 кг (т.1, а.с.122) №9 від 31.05.2013 на загальну суму 262948,50 грн., в т.ч. ПДВ 43824,75 грн., в кількості 12335 кг (т.1, а.с.123), №10 від 04.06.2013 на загальну суму 13781,10 грн., в т.ч. ПДВ 2296,85 грн., в кількості 647 кг (т.1, а.с.124), №29 від 28.10.2013 на загальну суму 61950,00 грн., в т.ч. ПДВ 10325,00 грн., в кількості 2625 кг (т.1, а.с.125), №33 від 31.10.2013 на загальну суму 420080,00 грн., в т.ч. ПДВ 70013,33 грн., в кількості 17800 кг (т.1, а.с.126).

За фактом настання першої з подій (поставка товару) ТОВ «ВСД Елемент» на адресу позивача були виписані наступні податкові накладні: №6 від 27.06.2012 на загальну суму 90017,60 грн., в т.ч. ПДВ 15002,93 грн., №8 від 31.05.2013 на загальну суму 262948,50 грн., в т.ч. ПДВ 43824,75 грн., №1 від 04.06.2013 на загальну суму 13781,10 грн., в т.ч. ПДВ 2296,85 грн., №4 від 28.10.2013 на загальну суму 61950,00 грн., в т.ч. ПДВ 10325,00 грн.; №5 від 31.10.2013 на загальну суму 420080,00 грн., в т.ч. ПДВ 70013,33 грн. (т.1, а.с.127-131).

Факти отримання вказаних податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року, травень, червень та жовтень 2013 року (т.2, а.с.1-13, 25-38, 51-67).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 141462,86 грн. були включені до складу податкового кредиту позивача за червень 2012 року, травень, червень та жовтень 2013 року, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ позивача за вказані періоди (т.1, а.с.237-244, т.2, а.с.16-24, 42-50, т.3, а.с.152-154).

Постачання товару від ТОВ «ВСД Елемент» до позивача відображено в бухгалтерському обліку позивача, зокрема, по рахунку №631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 (т.3, а.с.101).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Суд зазначає, що відповідач дійшов висновку щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент» у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних щодо постачання товару.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів,на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Більше того, відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не спростовують факт придбання позивачем товару у контрагентів, та реальність відповідних господарських операцій. Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.

Суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договором поставки, який були укладені позивачем з його контрагентом

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 по справі К/9991/56051/11 (реєстраційний номер в Єдиному держаному реєстрі судових рішень 43308246).

Крім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи були додані листи ТОВ «Аленгрос», ТОВ «Інкассо Торг», ТОВ «Росс-Сталь» від 19.01.2016 за підписом директорів вказаних підприємств, з яких вбачається, що поставки товару позивачу за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вулиця Пономарьова, 7 на територію заводу «Теплозвукоізоляція» здійснювались безпосередньо постачальниками власними силами (т.3, а.с.181-183), отже доставка товару позивачу здійснювалась власними силами контрагентів-постачальників, а товарно-транспортні накладні не оформлювались та не передавались позивачу, як і не оформлювались довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Більш того, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 по справі К/800/63272/14 (реєстраційний номер в Єдиному держаному реєстрі судових рішень 43181742).

З приводу заперечень відповідача щодо відсутності жодних якісних посвідчень заводу-виробника, сертифікатів якості позивача суд зазначає таке.

Відповідно до пояснень позивача від 22.12.2015 №22/12 вбачається, що плити пінополістирольні - пінопласт, для виготовлення яких позивачем й було придбано товар - полістирол, виготовляються згідно ДСТУ Б.В.2.7-8-94, сертифіковані ДП «Центр сертифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій «СЕПРОКИЇВБУДПРОЕКТ» (т.1, а.с.140-143).

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано сертифікати відповідності Серії ВВ №UA 1.090.0119425-11 та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/31194 від 03.08.2004 (т.1, а.с.155-157).

Таким чином суд зазначає, що позивач у власній господарській діяльності здійснює виготовлення плит пінополістирольних, тобто пінопласту, виготовлення яких здійснюється згідно державних стандартів.

З огляду на вищевказане, матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі неповного аналізу податкової звітності позивача та не враховано первинних документів, що були подані на вимогу податкового органу.

Суд зазначає, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент» суд зазначає, що відповідно до письмових пояснень позивача вбачається, що ТОВ «Термпек» є одним з провідних виробників пінопласту в Україні. Споживачами продукції ТОВ «Термпек» є великі будівельні фірми, ремонтно-оздоблювальні організації, торгівельні підприємства.

Підприємство «Термпек» було створено шляхом відокремлення цеху №1 по виробництву пінопласту Білицького заводу «Теплозвукоізоляція» в окреме мале орендне підприємство «Термпек» в 1992 році. В травні 2001 року підприємство реорганізоване в ТОВ «Термпек».

Виробниче приміщення підприємства є власністю ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», а позивач відповідно орендує вказані приміщення за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вулиця Пономарьова, 7, згідно договору оренди №15/01-1 від 02.01.2015 (т.3, а.с.107-112) та акту приймання-передачі орендованого приміщення від 02.01.2015 (т.3, а.с.113), договору оренди нерухомого майна №1 від 01.01.2014 (т.3, а.с.114-117), акту приймання-передачі майна від 01.01.2014, додаткової угоди № 4 до договору №196 від 01.02.2012 від 30.11.2012 (т.3, а.с.119).

В підтвердження реальності оренди приміщення надано рахунки на оплату за оренду вказаного приміщення, акти надання послуг та платіжні доручення про оплату оренди (т.3, а.с.122-136).

Крім того, позивач в додаткових поясненнях до позову зазначає, що ТОВ «Термпек» використовує обладнання для виробництва плит пінополістирольних (пінопласту) згідно договорів оренди обладнання, укладених з ТОВ «Промінвест-2006» (т.3, а.с.7-83).

В підтвердження наявності трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності позивачем надано до суду копію штатних розписів з 01.01.2012, з 01.01.2013, з 01.01.2015 (т.1, а.с.158-163).

Крім того, згідно виписки з Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №154/2005 від 21.10.2005 основним видом економічної діяльності є: 36.63.4 виробництво лінолеуму та іншого покриття для підлоги, 25.23.0 виробництво пластмасового обладнання для будівництва, 25.21.0 виробництво пластин, труб та профілів з пластмаси, 25.13.0 виробництво інших гумових виробів (т.1, а.с.81).

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих пояснень вбачається, що придбаний у ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент» товар був використаний у власній господарській діяльності позивача, зокрема, для виготовлення за допомогою власного (орендованого) обладнання плит піно полістирольних (пінопласту), які були реалізовані контрагенту ЗЗБВ ПАТ «ДБК №4».

Позивач зазначає, що підприємством ТОВ «Термпек» з поставленого пінополістиролу було виготовлено за допомогою власного обладнання плити пінополістирольних - пінопласту, а саме:

в червні 2012 року підприємством ТОВ «Термпек» придбано пінополістиролу всього 61200 кг. (.в тому числі від ТОВ «ВСД Елемент» 4430,00 кг.) на загальну суму 1229942,00 грн., в тому числі ПДВ 204990,00 грн. З придбаного пінополістиролу виготовлено та реалізовано готової продукції - пінопласту, в кількості 4540м3 на загальну суму 1551463 грн., в тому числі ПДВ 258577 грн., нараховані податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід, що відображено в звітності відповідного звітного періоду;

в грудні 2013 року підприємством ТОВ «Термпек» придбано пінополістиролу всього 25640 кг, в тому числі від ТОВ "РОСС-СТАЛЬ» 2500 кг. З придбаного пінополістиролу виготовлено та реалізовано плит пінополістирольних - пінопласту в загальній кількості 1174 м3 на загальну суму 584205,86 грн., в тому числі ПДВ 97367,00 грн., позивачем нараховані податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 97368,00 грн., що відображено в звітності з ПДВ за відповідний звітний період;

в травні 2013 року підприємством придбано пінополістиролу в загальній кількості 45520кг (в тому числі від ТОВ «ВСД Елемент» 12335,00 кг.) на загальну суму 1160700грн, в тому числі ПДВ193460грн. З придбаного пінополістиролу виготовлено та реалізовано готової продукції - пінопласту в кількості 3845м3 на загальну суму 1584342 грн, в тому числі ПДВ 256663грн., нараховані податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід, що відображено в податковій звітності відповідного періоду;

в жовтні 2013 року підприємством придбано сировини - пінополістиролу в загальній кількості 71425 кг ( в тому числі від ТОВ «ВСД Елемент» 20425кг) на загальну суму 1882640 грн, в тому числі ПДВ 313773 грн. З придбаного пінополістиролу виготовлено та реалізовано готової продукції - пінопласту в кількості 6570м3 на загальну суму 2134508грн. , в тому числі ПДВ 361390грн., нараховані податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід, що відображено в податковій звітності відповідного звітного періоду;

в березні 2014 року підприємством ТОВ «Термпек» придбано всього полістиролу в загальній кількості 44560 кг на загальну суму 1261922 грн., в тому числі ПДВ 210320грн., в тому числі від ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» 3400кг., з придбаного полістиролу виготовлена та реалізована готова продукція (пінопласт) в кількості 2160м3 на загальну суму 1450936 грн., в тому числі ПДВ 241823 грн., нараховані податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 241823грн, що відображено в податковій звітності за березень 2014 року.

Списана на виробництво готової продукції сировина - пінополістирол, віднесена до складу валових витрат відповідних звітних періодів.

Так, між ТОВ «Термпек» та ЗЗБВ ПАТ «ДБК №4» (ІПН 055031626542) було укладено договір поставки №8/01.13 від 08.01.2013, договір поставки №080114 від 01.05.2014 (т.3, а.с.137-142).

Відповідно до додаткових пояснень позивача ЗЗБВ ПАТ «ДБК №4» було продано пінопласту:

- травень 2013року на загальну суму 132798 грн., в т.ч. ПДВ 22133 грн. Нараховані податкові зобов'язання в сумі 22133 грн., що відображено в податковій звітності за травень 2013року;

- червень 2013року на загальну суму 198594грн, в тому числі ПДВ 33099 грн. Нараховані податкові зобов'язання в сумі 33099 грн., що відображено в податковій звітності за червень 2013року;

- жовтень 2013 року на загальну суму 244778грн, в тому числі ПДВ 40797грн. Нараховані податкові зобов'язання в сумі 40797 грн., що відображено в податковій звітності за жовтень 2013року;

- грудень 2013 року на загальну суму 277992грн, в тому числі ПДВ 46332грн. Нараховані податкові зобов'язання в суму 46332 грн., що відображено в податковій звітності за грудень 2013року;

- січень 2014року на загальну суму 143910грн, в т.ч. ПДВ 23985 грн. Нараховані податкові зобов'язання в сумі 23985грн, що відображено в податковій звітності за січень 2014року.

- березень 2014року на загальну суму 339397 грн., в тому числі ПДВ 56566грн. Нараховані податкові зобов'язання в сумі 56566грн, що відображено в податковій звітності за березень 2014року (т.3, а.с.84-87).

В підтвердження реалізації товару ЗЗБВ ПАТ «ДБК №4» позивачем надано добротно-сальдові відомості - реєстри документів за травень, червень, жовтень, грудень 2013 року, січень, березень 2014, в яких є посилання на первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні, що були оформлені при здійсненні господарських операцій між позивачем та ЗЗБВ ПАТ «ДБК №4» (т.3, а.с.143-148).

З приводу порушень п. 138.2, ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 118379 грн., в т.ч. по періодам: за 3 квартал 2012р. на суму 15753 грн., за 2013 р. на суму 69806 грн., за 2014 р. на суму 32820 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до абз.1 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 ПК України)

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Положенням п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

В силу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент» та використання отриманих товарів в господарській діяльності позивача для реалізації останніх контрагенту ЗЗБВ ПАТ «ДБК №4», що підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, оформленими згідно з вимогами законодавства, чинного на період дії спірних правовідносин.

А тому, з огляду на вищевикладене, позивачем правомірно включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012р., за 2013 р., за 2014 р. на суму 32820 грн. собівартості придбаних товарів на загальну суму 118379,00 грн., а відповідно висновки відповідача про заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 118379 грн., в т.ч. по періодам: за 3 квартал 2012р. на суму 15753 грн., за 2013 р. на суму 69806 грн., за 2014 р. на суму 32820 грн. є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент» останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та його керівництва, на момент господарських відносин з позивачем, були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (т.3, а.с.167-180), а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Більш того, позивач зазначає, що перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання Позивач учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності контрагентів, а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податків; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави.

Суд зазначає, що акт перевірки хоча й містить опис договірних правовідносин позивача з його контрагентами (договорів, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, доказів оплати), проте не надає дослідженим документам належної оцінки, не містить аналізу дотримання контрагентами позивача податкової дисципліни у спірних правовідносинах, а висновки щодо відсутності реального здійснення операцій контрагентами базуються виключно на підставі податкової інформації, що надійшла від інших податкових органів.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем чи його контрагентами господарських операцій.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки податкових інформацій, що надійшли з інших органів державної фіскальної служби, без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Крім того, суд зазначає, що відповідач заперечуючи проти позову посилається на постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 14.10.2014 у справі №826/14081/14, від 10.04.2014 у справі №8/26/18948/14від 04.06.2014 №826/18948/14, від 02.07.2015 у справі №826/8150/14, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №823/3660/14, постанову Верховного суду України від 03.11.2015 у справі №826/14081/14 якими відмовлено у задоволенні позовних вимог та підтримано позицію податкового органу щодо фіктивності взаємовідносин з ТОВ «Росс-Сталь», ТОВ «Інкасо-Торг», ТОВ «Аленгрос» за період з 01.01.2013 по 01.05.2014, з якими мало господарські відносини ТОВ «Термпек» в аналогічні періоди.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В той же час, суд зазначає, що обставини, встановлені вищевказаними судовими рішеннями не стосуються обставин справи №810/5501/15, оскільки останніми встановлено обставини щодо взаємовідносин ТОВ «Росс-Сталь», ТОВ «Інкасо-Торг», ТОВ «Аленгрос» з іншими особами та іншим предметом договору, а тому такі обставини не є обов'язковими для суду при розгляді справи №810/5501/15.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «РОСС-СТАЛЬ», ТОВ «АЛЕНГРОС», ТОВ «ІНКАСО ТОРГ» та ТОВ «ВСД Елемент», їх реальність безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що підстав для висновків про завищення позивачем податкового кредиту в період, що перевірявся - немає.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 11.09.2015 року №0001162204 та №0001152204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 4560,00 грн. згідно платіжного доручення №2003 від 24 листопада 2015 року, в той час як згідно законодавства чинного на момент подання даного позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 4546,78 грн.

Отже позивачем здійснено переплату судового збору у сумі 13,22 грн., однак клопотання про повернення судового збору у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір» до суду не було надано.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4546,78 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

В судовому засіданні по справі 26.01.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови виготовлено та підписано 01.02.2016.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 11.09.2015 року №0001162204 та №0001152204.

3. Стягнути судовий збір в сумі 4546,78 (чотири тисячі п'ятсот сорок шість гривень 78 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термпек» (ідентифікаційний код 13724426, місцезнаходження 08200, Київська область, смт. Коцюбинське ,вул. Пономарьова, 7) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39473843, місцезнаходження 08200, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-A).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.