Постанова № 57812515, 19.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р. Справа № 804/2053/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.В. за участю: представника позивача представника відповідача Пашніної А.В. Тимченко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та висновків акту перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та висновків акту перевірки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем призначено, проведено перевірку та складено акт без належних правових підстав. Позивач не погоджується із результатами перевірки та вважає, що формування в акті перевірки висновків про порушення вимог пункту 6 Порядку визначення уповноважених організацій, передбачених постановою Кабінету міністрів України від 26.05.2004 року №687 суперечить дійсним обставинам, а тому порушує права та законні інтереси позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що перевірка суб'єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» проведена правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЮФ НОРД - ДІЕКС». Товариство є юридичною особою, яку було зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 04.04.2003 року.

Згідно Наказу Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №95 від 08.06.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» було призначено уповноваженою організацією для здійснення функцій щодо проведення первинного технічного огляду устаткування підвищеної небезпеки перед введенням його в експлуатацію; проведення позачергового технічного огляду у разі закінчення граничного строку експлуатації, виникнення аварії або пошкодження, спричинених надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру; ведення обліку даних про технічний стан устаткування щодо обладнання для основних виробництв хімічної, біологічної, нафтохімічної, нафтогазодобувної та нафтогазопереробної промисловості, обладнання, призначеного для застосування у вибухонебезпечному середовищі, парових і водогрійних котлів, у тому числі содорегенераційних та тих, що працюють під тиском понад 0,07 МПа, трубопроводів пари та гарячої води з робочим тиском пари понад 0,07 МПа і температурою води вище 115 градусів за Цельсієм, підіймальних споруд, електроустановок та електрообладнання.

07 жовтня 2015 року у зв'язку із надходженням на Урядову гарячу лінію заяви фізичної особи ОСОБА_5 за дорученням Голови Державної служби України з питань праці від 18.03.2016 року вих. №2937/1/10.2-ДП-16 було ініційовано проведення позапланової перевірки на підприємстві позивача.

18 березня 2016 року Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №257-П було призначено комісію для позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» з метою перевірити інформацію та документи, на підставі яких суб'єкта господарювання визнано уповноваженою організацією. Перевірку було призначено на 22 березня 2016 року.

18 березня 2016 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було видано направлення на проведення перевірки вих. №20-Н/2.2.-Н.

За результатами позапланової перевірки посадовими особами відповідача було складено акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 22.03.2016 року №2.2/03-08, у розділі V «Порушення вимог законодавства, які було виявлено під час перевірки» якого зроблено висновок, що позивачем порушено пункт 6 Порядку визначення уповноважених організацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №687, який затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.05.2005 року №87 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 червня 2005 року за №610/10890.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №96, визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 року №8, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проте, зазначивши в дорученні від 18.03.2016 року вих. №2937/1/10.2-ДП-16 та в наказі №257-П від 18.03.2016 року статтю 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Держпраці України та Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області не вказало конкретні частину та пункт цієї статті, на підставі якого підлягає здійснити позапланову перевірку.

Із заперечень вбачається, що при ініціюванні позапланової перевірки відповідач керувався пунктом 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», проте вказаним пунктом передбачено підставу для проведення позапланової перевірки саме обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав.

В той же час із заяви фізичної особи, яка надійшла на Урядову гарячу лінію, вбачається, що було зазначено про порушення, які нібито допущені позивачем при отриманні статусу уповноваженої організації, а жодних посилань на порушення позивачем законних прав чи інтересів безпосередньо фізичної особи в заяві не зазначено.

Зважаючи, що частиною 2 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» закріплено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, то Держпраці України взагалі не мало права ініціювати проведення позапланової перевірки позивача в порядку 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки в даному випадку відсутні передбачені цією статтею підстави для проведення такої позапланової перевірки.

Також суд приймає до уваги, що заява фізичної особи ОСОБА_5 надійшла на Урядову гарячу лінію 07.10.2015 року та прийнята 08.10.2015 року. При цьому позапланову перевірку було ініційовано лише 18.03.2016 року та проведено 22.03.2016 року. Таким чином, від моменту отримання заяви до здійснення реагування на заяву пройшло більше ніж 6 місяців.

Дослідивши звернення заявника на Урядову гарячу лінію, суд приходить до висновку, що воно за своєю суттю є скаргою щодо здійснення незаконної діяльності у сфері охорони праці та промислової безпеки.

Діючим законодавством не передбачено часове обмеження щодо призначення позапланової перевірки, тобто не визначено будь-яких термінів розгляду звернень, у зв'язку з чим суд керується загальними нормами права, зокрема, заяви або скарги громадян повинні розглядатися в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Таким чином, здійснити всі необхідні дії по реагуванню та вирішенню порушеного у заяві фізичної особи питанню необхідно було у термін до 45 днів з моменту отримання зазначеної зави, тобто не пізніше 23.11.2015 року.

Проте відповідачем були порушені строки, надані Законом України «Про звернення громадян» на розгляд та вирішення викладених в заяві фізичної особи питань.

Згідно частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Однак всупереч викладеному у направленні на проведення перевірки вих.№20-Н/2.2-Н від 18.03.2016 року, виданому відповідачем на підставі наказу від 18.03.2016 року №257-П, відсутні розшифровка ім'я та по батькові посадової особи, а також відсутня печатка відповідача.

Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що одна із посадових осіб, зазначених у направленні, а саме ОСОБА_6, не мав права здійснювати державний нагляд (контроль) позивача, оскільки не зміг надати своє службове посвідчення.

Так, частиною 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, шо перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

На момент перевірки позивач не скористався своїм правом не допустити ОСОБА_6 до перевірки, а тому тези позивача про невідповідність членів колегії не можуть бути взяті судом до уваги.

Форма акту перевірки, за якою було складено акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) №2.2/03-08 від 22.03.2016 року, затверджена Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 року №826 «Про затвердження Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпром нагляду України та уніфікованої форми Акта перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта)» (надалі - Наказ від 11.08.2011 року №826).

Відповідно до затвердженої Наказом від 11.08.2011 року №826 форми Акту перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) Розділ VI акту «Перелік питань для контролю дій осіб, які проводять перевірку» заповнюється виключно керівником суб'єкта господарювання або уповноваженою ним особою.

Проте у судовому засіданні встановлено, що всупереч вимогам чинного законодавства щодо заповнення акту Розділ VI акту «Перелік питань для контролю дій осіб, які проводять перевірку» було заповнено перевіряючими посадовими особами відповідача самостійно, та навіть не зі слів уповноваженої особи позивача. Викладена обставина підтверджується також тим, що Розділ VI, як і всі інші розділи акту, було заповнено за допомогою комп'ютеру.

При цьому суд зазначає, що на питання 1. «Про проведення планової перевірки підприємство письмово попереджено не менш ніж за 10 календарних днів до її початку» зазначена відповідь «ТАК», однак матеріалами справи підтверджується, що позивач не був повідомлений та не міг бути повідомлений за 10 днів, оскільки перевірку ініційовано 18.03.2016 року, а проведено відповідачем - 22.03.2016 року.

Таким чином, між призначенням та проведенням перевірки пройшло 3 дні, з яких 2 - вихідних.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Однак, з Розділу IV акту (Перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду у сфері промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду) вбачається, що було проведено перевірку лише за питанням 1.1. «Діяльність суб'єкта господарювання, його структура та дані щодо структурних підрозділів установчим і реєстраційним документам відповідають», щодо якого не було виявлено жодних порушень. Інші питання не перевірялися.

В той же час у Розділі V акту «Порушення вимог законодавства, які було виявлено під час перевірки» зазначено, що позивачем було порушено пункт 6 Порядку визначення уповноважених організацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №687, який затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.05.2005 року №87 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 червня 2005 року за №610/10890.

Отже викладені в акті дані суперечать один одному.

Щодо суті викладених в акті порушень суд вважає за необхідне зазначити, що позивач отримав статус уповноваженої організації на підставі Наказу Держгірпромнагляду №95 від 08.06.2006 року.

У відповідності до пункту 7 Порядку визначення уповноважених організацій, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №687, затвердженого Наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.05.2005 року, позивач разом із заявою на отримання статусу уповноваженої організації надав всі необхідні документи, серед яких: свідоцтво про державну реєстрацію, в якому зазначено дату реєстрації, а саме 04.04.2003 року; пояснювальну записку щодо досвіду товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЮФ НОРД - ДІЕКС» у проведенні робіт з огляду, випробувань та експертного обстеження в сфері охорони праці.

Судом встановлено, що фактичний досвід позивача у проведенні робіт з огляду, випробувань та експертному обстеженню в сфері охорони праці та промислової безпеки складає не два роки (з моменту державної реєстрації товариства), а 7 років внаслідок повного правонаступництва всіх виробничих та договірних відносин (зобов'язань) українсько-німецького науково-виробничого підприємства «Технічний центр діагностики та експертизи» товариства з обмеженою відповідальністю як засновника ТОВ «СП «ТЮФ НОРД-ДІЕКС».

Таким чином, при подачі заяви про визнання його уповноваженою організацією позивач надав всю необхідну та достовірну інформацію та жодним чином не вводив в оману представників Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду України при поданні документів для визнання його уповноваженою організацією.

Викладені обставини підтверджується також попередніми перевірками підприємства позивача у період з 29.11.2010 року по 03.12.2010 року, за результатами якої було складено акт-обстеження від 03.12.2010 року; у період з 13.10.2011 року по 14.10.2011 року, за результатами якої було складено акт-обстеження №02/27-96 від 14.10.2011 року.

При чому при проведені вищезазначених планових перевірок перевірялися повноваження позивача як уповноваженої організації. Жодних зауважень щодо цього моменту при планових перевірках не було виявлено. Крім того, у вищенаведених актах-обстежень зазначено, що позивач є уповноваженою організацією згідно з наказом №95 від 08.06.2006 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини у своїй сукупності свідчать про порушення відповідачем прав та інтересів позивача.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У пункті 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дії по проведенню перевірки по суті є виконанням службовими особами своїх обов'язків, проте такі дії мають бути юридично обґрунтованими та відповідати вимогам чинного законодавства.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» та обґрунтованість висновків акту від 22.03.2016 року №2.2/03-08, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та висновків акту - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо призначення та проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» (код ЄДРПОУ 32349901, юридична адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, 8).

Визнати протиправними висновки Акту перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) №2.2/03-08 від 22.03.2016 р., складений посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 04 травня 2016 року

Суддя В.В. Степаненко