Рішення № 57812044, 17.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2936/16

Головуючий у першій інстанції Нікітішин В. П.

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Колеснікова Г.Я.,

суддів - Ващенко Л.Г., Плавич Н.Д.,

при секретарі - Поляковій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2016 року

ВСТАНОВИЛА:

11 серпня 2015 року банк звернувся до суду із зазначеним позовом.

На обґрунтування позову зазначив, що 12 липня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого являється публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір №ODKTGA00000303, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 50 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% терміном до 12 липня 2017 року. Відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядок, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 12 липня 2007 року був укладений договір поруки №0303/Р.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором та не дотримується терміну повернення наданого їй кредиту, внаслідок чого станом на 29 травня 2015 року у неї виникла заборгованість у розмірі 33 605,33 грн., яка складається з:

-заборгованості за кредитом - 25581,61 грн.;

-заборгованість по процентам за користування кредитом - 5015,41 грн.;

-пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 1169,96 грн.;

-штрафу (процентна складова) - 1588,35 грн.;

-штрафу (фіксована частина) - 250 грн.,

позивач просив суд стягнути з солідарно з відповідачів вказану заборгованість (а.с. 3-4).

28 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до банка.

Зазначала, що вона уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір від 12 липня 2007 року №ODKTGA00000303, згідно якого кредитор надав їй кредит в сумі 50 000 грн. на споживчі цілі та 7 045 грн. на сплату страхових платежів, а вона повина повернути його у строк до 12 липня 2017 року і сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 1,17 % на місяць, або 14,04 % річних. Протягом дії цього кредитного договору нею сумлінно виконувались і на сьогодні виконуються зобов'язання по погашенню сум тіла кредиту та процентів за користування кредитом. Сукупна сума погашення складає близько 117 000 грн., що повністю покриває отриманий нею кредит та проценти за його користування (виписка по рахунку з 01 липня 2007 року по 21 серпня 2015 року). Банк неодноразово в односторонньому порядку збільшував процентну ставку за кредитним зобов'язанням не повідомляючи її про це.

Такі дії протирічать умовам кредитного договору та чинному законодавству. Незаконне збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами за період з 15 жовтня 2008 року до 10 квітня 2013 року порушує її права як споживача банківських послуг. З урахуванням цього не можливо достовірно та законно розрахувати чи існує на сьогодні будь-яка заборгованість перед банком. Тому обґрунтованих і доведених доказами підстав для задоволення заявленого позову банка не має.

ОСОБА_2 з урахування уточнення позовних вимог від 16 січня 2016 року просила в задоволенні позовної заяви банка відмовити та визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом, відповідно до кредитного договору від 12 липня 2007 року №ODKTGA00000303, а саме:

- з 15 жовтня 2008 року до 15,12 %;

- з 01 лютого 2009 року до 26.88%;

- з 16 липня 2010 року до 24,88%,

неправомірними та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити коригуючі операції щодо зниження процентної ставки за кредитним договором, починаючи з 15 жовтня 2008 року та здійснити перерахунок сплачених нею, ОСОБА_2, сум за період з 15 жовтня 2008 року до 10 квітня 2013 року за процентною ставкою 1,17 % місячних (а.с. 42-45, 128).

28 жовтня 2015 року ОСОБА_3 також звернувся до суду із зустрічним позовом до банку.

На обґрунтування позову зазначав, що між ним та банком було укладено договір поруки №0303/Р від 12 липня 2007 року, відповідно до якого останній виступає поручителем ОСОБА_2 і зобов'язався разом з нею в солідарному порядку відповідати за виконання умов вищезазначеного договору.

В подальшому банк неодноразово збільшував процентну ставку за кредитним зобов'язанням та зміни процентної ставки за користування кредитними коштами за кредитним договором від 12 липня 2007 року №ODKTGA00000303 відбувались за власним рішенням позивача, без узгодження з ним, як поручителем.

10 квітня 2013 року між ним та банком укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12 липня 2007 року №ODKTGA00000303 про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 23 %. Про існування даної додаткової угоди та про періодичне збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами згідно кредитного договору від 12 липня 2007 року №ODKTGA00000303 він дізнався тільки в вересні 2015 року, коли отримав копію позову. Вважає, що незаконне збільшення обсягу його майнової відповідальності, як поручителя за кредитним договором порушує його права та є підставою визнання поруки припиненою.

Посилаючись на те, що він є інвалідом 2 групи просив у задоволенні позовної заяви банка відмовити та визнати припиненою поруку (а.с.54-57).

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2016 року в задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними задоволено.

Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом, відповідно до кредитного договору від 12 липня 2007 року №ODKTGA00000303: - з 15 жовтня 2008 року до 15,12 %; - з 01 лютого 2009 року до 26.88%; - з 16 липня 2010 року - до 24,88% - неправомірними та зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити коригуючі операції щодо зниження процентної ставки за кредитним договором, починаючи з 15 жовтня 2008 року та здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_2 сум за період з 15 жовтня 2008 року до 10 квітня 2013 року за процентною ставкою 1,17 % місячних.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим задоволено.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_3 за кредитним договором від 12 липня 2007 року №ODKTGA00000303, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог банка та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с.141-147).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно укладеного договору №ОDКТGА00000303 від 12 липня 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 50 000,00 грн., терміном повернення до 12 липня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1.17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

12 липня 2007 року забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за зазначеним вище договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. ст. 525 і 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого Національним банком України на момент укладення договору, зміни облікової ставки Національного банку України, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність такої зміни.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

29 вересня 2008 ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_2 лист, яким повідомило про підвищення банком з 15 жовтня 2008 року в односторонньому порядку процентної ставки за договором кредиту до 15,12 % річних.

31 грудня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_2 лист, яким повідомило про підвищення банком з 1 лютого 2009 року в односторонньому порядку процентної ставки за договором кредиту до 26,88 % річних.

У абз. 1 п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст. 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

У абз. 3, 4 п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст. ст. 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року № 6-58 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

З наданого листа від 31 грудня 2008 вихідний № 20.1.3.2/6-33432 направленого на адресу позичальника ОСОБА_2 вбачається що рішення банку про збільшення процентної ставки за кредитним договором з 01 лютого 2009 року - до 26.88% було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VI.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

Верховний суд України, відповідно до розділу 1 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)" (Проблемні питання судової практики щодо кредитних договорів) від 07 жовтня 2010 р. зазначає, що якщо банком прийнято рішення про зміну відсоткової ставки за кредитом до 10 січня 2009 року (при підтвердженні цього юридичного факту відповідними доказами), а позичальник отримав повідомлення після цієї дати, то це є лише механізмом виконання цієї домовленості. Верховний суд зауважує, що важливим є не тільки факт належного повідомлення Позичальника, а й поведінка сторін після прийняття рішення банком щодо зміни відсоткової ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору. Зокрема, на думку Верховного суду, якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію треба вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи ч.ч. 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), оскільки фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

З розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_2 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 була обізнана про підвищення банком процентної ставки, про що свідчать її дії щодо виконання умов договору по сплаті заборгованості.

Так в період з 13 липня 2007 року до 15 жовтня 2008 щомісячний платіж ОСОБА_2 складав 885 гривень. Після підвищення банком процентної ставки до 15,12 % річних з 15 жовтня 2008 року щомісячна сума погашення заборгованості відповідача складала 900-1000 гривень. Після підвищення процентної ставки до 26.88% річних відповідачка ОСОБА_2 почала сплачувала кредит щомісячним платежам по 1300 гривень. Не допускаючи порушень умов договору продовжувала сплачувати кредит до 15 липня 2011 року. Починаючи з 15 липня 2011 року та до 10 квітня 2013 року виконувала умови кредитного договору несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

10 квітня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду, до Кредитного договору №ОDKTGA00000303 від 12 липня 2007 року, за умовами якої сторони дійшла згоди щодо зменшення кредитної заборгованості на 6226,83 грн., встановили процентну ставку на рівні 23 % річних. Починаючи з 10 квітня 2013 року щомісячний платіж встановлений у сумі 1135,11 грн.

Відповідач ОСОБА_2 погодилась зі збільшенням відсоткової ставки за кредитом, оскільки здійснювала погашення заборгованості за вже підвищеними процентами. Тобто, у відповідності до ст. 642 ЦК України, своїми діями підтвердила правомірність такого підвищення.

У даній справі мало місце неодноразове прийняття відповідачкою ОСОБА_2 пропозиції про зміну умов договору, оскільки після підняття процентної ставки, відповідачка ОСОБА_2 здійснила часткове погашення кредиту за новою процентною ставкою.

Так, відповідно до ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила відповідну суму грошей), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Позивач частково здійснила погашення кредиту за новою процентною ставкою, а цей факт свідчить про те, що позивач прийняла пропозицію банка та погодилася зі зміною відсоткової ставки.

Таким чином суд вважає, що підвищення процентної ставки по кредитному договору відбулося відповідно до умов договору та за згодою відповідачки ОСОБА_2, а наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідає умовам договору.

З огляду на зазначене в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання дії щодо підвищення процентної ставки неправомірними слід відмовити.

За змістом ст. ст. 526, 527 ч.1, 530 ч.1, 1054 ч.1 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на зазначене судова колегія вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягання заборгованості є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч.1,2 ст. 553 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, збільшення зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, з 10 квітня 2013 року є підставою припинення поруки.

З огляду на те, що 10 квітня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12 липня 2007 року №ODKTGA00000303 про збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 23 % річних збільшився обсяг відповідальності поручителя. Доказів укладання будь-яких додаткових угод, де б вказувалося на збільшення обсягу майнової відповідальності між поручителем і банком матеріали справи не містять.

Отже суд першої інстанції дійшов обргрунтованого висновку про задоволення зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про припинення поруки на цій підставі.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.88 ЦПК України понесені сторонами судові витрати у справі суд відносить на їх користь в межах задоволених позовних вимог та на користь держави щодо позовних вимог позивача якого звільнено від сплати судового збору згідно закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, 309, 313, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2016 року в частині відмови у задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № №ODKTGA00000303 від 12 липня 2007 року, станом на 29.05.2015 року у розмірі 33 605,33 грн., яка складається з:

-заборгованості за кредитом - 25581,61 грн.;

-заборгованість по процентам за користування кредитом - 5015,41 грн.;

-пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 1169,96 грн.;

-штрафу (процентна складова) - 1588,35 грн.;

-штрафу (фіксована частина) - 250 грн.;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 336,05 гривень сплачений при подачі позову та 1441,50 гривень сплачених при подачі апеляційної скарги, а всього 1777,55 гривень.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними відмовити.

В решті рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Рішення колегії суддів набирає чинності з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков