Рішення № 57811880, 16.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/849/16 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/2998/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ПАТ НАСК Оранта» - Гульки Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),-

в с т а н о в и л а :

рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 10 березня 2016 року позов задоволено.Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (ЄДРПОУ - 00034186) - 3 698 гривень 20 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування та 1378 гривень понесених витрат по сплаті судового збору.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та закрити провадження у справі. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що представник ПАТ НАСК «Оранта» приховав від суду те, що відповідач виконав вимоги ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто протягом трьох днів з дня настання ДТП письмово надав страховику повідомлення про ДТП. Крім цього, судом допущено порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, посилаючись зокрема на ст.ст. 11, 526, 599, 625, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 33, 38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст. 27 Закону України «Про страхування» та задовольняючи позов, виходив з того, що 22.08.2013 року о 11.00 год. на перехресті вул.Стрийської - вул.Луганської у м.Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті якої обидва транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини відповідача ОСОБА_2 Останнім не було вчасно повідомлено ПАТ HACK «Оранта» про настання страхового випадку, відтак HACK «Оранта» набула право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_2, яка визначається в понесеній страховою компанією матеріальній шкоді, що складає 2 342,05 грн. та в цьому розмірі підлягає стягненню з останнього. Крім цього, на адресу відповідача позивачем були направлені регресна вимога з проханням у добровільному порядку відшкодувати шкоду, а також досудове попередження з метою досудового врегулювання спору, проте жодних відповідей на такі не надходило. Враховуючи те, що відповідачем було порушено вимоги порядку щодо відшкодування шкоди, згідно договору страхування цивільно-правової відповідальності; прострочено виконання грошових зобов'язань як боржника перед позивачем; не виконано такі у встановлений строк, - з нього підлягає стягненню заборгованість заподіяної матеріальної шкоди в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування з врахуванням суми інфляційних коштів та 3% річних.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, відповідач, у період дії укладеного між сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спричинив ДТП, внаслідок якої була заподіяна шкода іншій особі, якій позивач здійснив страхове відшкодування у розмірі 2342,05 грн.

Відповідно до змісту ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Крім цього, як вбачається із копій матеріалів страхової справи (а.с. 7-23) та (а.с. 82-104), відповідач ні невідкладно, ані протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП письмово, у порушення згаданої норми закону, не надав позивачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Доказів протилежного ним не представлено ні у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції. Клопотання про витребування таких заявлено не було.

Крім цього, відповідачем не наведено жодних поважних причин, що унеможливлювали б виконання ним свого згаданого обов'язку.

Зважаючи на вказане, вимоги ст. 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 2342,05 грн. виплаченого відшкодування в порядку регресу слід вважати обґрунтованою та такою, що була вірно задоволена судом першої інстанції.

Однак, що стосується стягнення інфляційних втрат та 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 1356,15 грн. за період з 30.09.2014 року (дата виплати страхового відшкодування) по 22.01.2016 року (дату подання позовної заяви до суду), як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, то у цій частині колегія суддів вважає позов безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає.

Дійсно, відповідно до змісту ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак у вказаній нормі закону, як і у ст. 1191 ЦК України йдеться про право зворотної вимоги особи, що відшкодувала шкоду до винної особи, а не про обов'язок у винної особи безумовно в порядку регресу виплатити відшкодовану страховиком суму шкоди. Тобто, у винної особи, внаслідок виплати страховиком страхового відшкодування не виникає безумовного обов'язку повернення страховику виплаченої суми в порядку регресу. Такий обов'язок виникає лише у випадку реалізації страховиком свого права на регресну вимогу, а саме звернення з такою до винної особи. Крім цього, слід вказати що такий обов'язок у винної особи виникає лише через сім днів з моменту звернення до неї з вимогою (ст. 530 ЦК України) і у випадку невиконання такої вимоги відповідно настає відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою до відповідача про виплату йому здійсненого ним страхового відшкодування в порядку регресу і така отримана відповідачем та розпочав свій перебіг семиденний строк на її виконання до подання позовної заяви, - у матеріалах справи немає.

Листи «досудове попередження» та «регресна вимога», що датовані 25.05.2015 року та 23.10.2014 року (а.с. 7-9) без доказів вручення таких не слід вважати отриманими відповідачем вимогами про необхідність виплати в порядку регресу страхового відшкодування.

Зважаючи на вказане, а саме відсутність даних про пред'явлення позивачем відповідачу до подання позовної заяви вимоги про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, відсутні і підстави для застосування вимог ст. 625 ЦК України, тим більше з часу виплати страхового відшкодування.

Враховуючи вказане підстав для задоволення вимоги позову та стягнення 1356,15 грн. інфляційних втрат та 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України за період з 30.09.2014 року (дата виплати страхового відшкодування) по 22.01.2016 року у суду не було, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові у цій частині вимог.

Зважаючи на наведене доводи апеляційної скарги у цій частині слід визнати обґрунтованими та таку - задовольнити частково.

Відповідно до задоволених вимог позову та апеляційної скарги слід вирішити питання судових витрат, скасувавши рішення суду першої інстанції і у цій частині, а також стягнувши з відповідача недоплачений ним при поданні апеляційної скарги розмір судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» до ОСОБА_2 та стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання грошового зобов'язання, а також стягнення судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» 872,54 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в користь ОСОБА_2 303,16 грн. сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» в користь держави 252,68 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 959,66 грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник