Ухвала суду № 57811875, 16.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1318/16 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/3486/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Квартирно-експлуатаціного відділу м. Львова Міністерства Оборони України, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про захист права власності, шляхом визнання неправомірними дій щодо приєднання до квартири підвальних приміщень, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено.Накладено арешт на належну на праві власності відповідачу - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, код ДРФО: НОМЕР_1) квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 57,7 кв.м. із коморою в підвалі площею 61,9 кв.м., до вирішення по суті судової справи.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати. Вважає, що ухвала винесена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову. Зазначає, що позивачами не було виконано вимог ст. 151 ЦПК України та не було зазначено в заяві жодних причин у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, а також обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, зокрема саме арешту на квартиру та підвальне приміщення. Зазначає, що судом не наведено жодних достатніх підстав для застосування арешту, оскільки доказів, які б вказували про намір відчуження майна представником позивача не наведено. Крім цього, зазначає, що у разі вирішення справи на користь сторони позивача він не буде мати законних підстав для користування належною ОСОБА_2 квартирою, оскільки така не є приміщенням загального користування та спільною власністю. Також, судом не зазначено жодних обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також, на даний час позивач навіть не зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, так як знятий з реєстрації з виїздом у Канаду.

В судове засідання, окрім представників позивача та відповідача ОСОБА_2, решта особи, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, причин неявки суду не повідомили. Однак, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що особи, які беруть участь у справі належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (причин неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України, а також те, що інтереси згаданих сторін у судовому засіданні захищали представники.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову вказував про те, що така підлягає до задоволення, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, внаслідок чого законні права позивача не будуть захищені.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_4 заявлено позов до ОСОБА_2, Квартирно-експлуатаціного відділу м. Львова Міністерства Оборони України, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання незаконним та скасування з часу оформлення, розпорядження №5 від 25.12.2007 видане Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова Міністерства Оборони України щодо надання дозволу ОСОБА_2 на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1 «з переобладнанням житлового та дорученням підвального приміщення ХХV111-22,1 кв.м.; 39,8 кв.м»; визнання незаконним та скасування з часу оформлення розпорядження №3258 від 12.04.2010 р., видане Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова Міністерства Оборони України щодо приватизації ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, загальною площею 57,7 кв.м. із коморою в підвалі площею 61,9 кв.м.; визнання незаконним та скасувати, з часу оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.07.2010 р., оформлене Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова Міністерства Оборони України, яким за ОСОБА_2 в порядку визначеному ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57,7 кв.м. із коморою в підвалі площею 61,9 кв.м.; зобов'язання ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні підвальним приміщенням, що перебувають у спільній власності, шляхом демонтажу дверей до підвальних приміщень під літ. ХХV111-22,1 кв.м.; 39,8 кв.м»; визнання незаконним та скасування з часу оформлення розпорядження №3258 від 12.04.2010 р. в будинку на АДРЕСА_1.

Зважаючи на наведені, заявлені вимоги позову, накладення арешту на квартиру включно із належними до неї спірними підвальними приміщеннями, що не є окремим об'єктом права, а є її невід'ємною частиною слід вважати співмірними позовним вимогам та забезпечують їх. Також, невжиття таких заходів та можливе відчуження квартири із спірними приміщеннями, зміна їх правового статусу, виділ частини квартири, її поділ, тощо може утруднити, чи навіть зробити неможливим виконання можливого майбутнього рішення суду про задоволення позову.

Доводи скарги про те, що на момент спірних правовідносин позивач навіть не був зареєстрований у будинку, у якому знаходяться спірні підвальні приміщення, а тому його прав приватизацією таких порушено бути не може, спростовуються тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2 та реєстрація його місця проживання у квартирі цього будинку немає окремого, виняткового значення для доведення факту виникнення та наявності спору між сторонами.

Доводи про неможливість для позивача користування квартирою, на яку накладено арешт навіть у випадку задоволення позову, не слід вважати обґрунтованими, оскільки спір стосується лише підвальних приміщень квартири, які є її невід'ємною частиною та накладення окремо арешту на них, як на окремий об'єкт, є неможливим.

Решта доводів апеляційної скарги, вірних висновків суду першої інстанції не спростовують та особою, яка подала апеляційну скаргу не наведено жодних переконливих доводів про реальне порушення, невизнання або суперечність будь-яким його правам, свободам чи інтересам згаданими заходами забезпечення.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, а саму скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та постановлена з дотримання вимог закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 16 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник