Ухвала суду № 57811647, 17.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 641/1341/16-ц Головуючий суддя І інстанції Онупко М. Ю.

Провадження № 22-ц/790/3093/16 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: «трудові правовідносини»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря: Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановила:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 20 жовтня 2010 року його було прийнято на роботу на посаду слюсаря механоскладальних робіт 6 розряду до Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» (ДП «ХКБД»). Наказом № 109 к від 05 жовтня 2015 року його звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Посилаючись на те, що в день звільнення з ним не був проведений розрахунок відповідно до статті 116 КЗпП України, ОСОБА_1 просив стягнути з ДП «ХКБД» заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2015 року по 05 жовтня 2015 року у розмірі 22 734 грн. 79 коп., а також на підставі статті 117 КЗпП України стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ДП «ХКБД» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 22 734 грн. 79 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 27 295 грн. 68 коп.

В апеляційній скарзі представник ДП «ХКБД», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 27 295 грн. 68 коп. скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у порушення статті 116 КЗпП України позивачу не було проведено всіх виплат, які належить йому виплатити при звільненні, тому відповідно до статті 117 КЗпП України з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «ХКБД» з 20 жовтня 2010 року та працював на посаді слюсаря механозбиральних робіт 6 розряду.

Наказом № 109 к від 05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, про що було видано наказ № 109к та внесено запис до трудової книжки під № 24.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Встановлено та не заперечується представником відповідача, що в день звільнення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 проведено не було, заборгованість по заробітній платі становила 22 734 грн. 79 коп., яку на час ухвалення рішення судом першої інстанції виплачено не було.

Відповідно до часини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

При цьому відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення розміру середнього заробітку є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 05 жовтня 2015 року, суд, застосовуючи зазначені норми права, дійшов правильного висновку про те, що середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

Згідно довідки ДП «ХКБД» № 205/63 від 15 березня 2016 року за останні 2 місяці роботи у серпні та вересні 2015 року позивачем фактично відпрацьовано 34 дні, нарахована заробітна плата за відпрацьований час становить 9 667 грн. 14 коп., а тому в зв'язку із затримкою розрахунку з позивачем за весь період затримки по день постановлення рішення суду сума компенсації становить 27 295 грн. 68 коп.

Отже, встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_1 не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених ст. 117 КЗпП України підстав для стягнення з відповідача на користь працівника середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення та правильно визначив його розмір у сумі 27 295 грн. 68 коп. виходячи з того, що у вказаному періоді 96 робочих днів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги ізалишення рішення без змін.

Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді