Постанова № 57811030, 16.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/4096/16-а

Провадження № 2-а/760/464/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року, 15 годин 00 хвилин, м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про зобов'язання вчинити дії, прийняв таку постанову.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

01.03.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та провести виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що станом на момент звернення до суду з цим позовом його загальний трудовий стаж становить 42 роки 2 місяці 4 дні, з якого 38 років 10 місяців 29 днів він працював на посадах середнього медичного персоналу та лікарів в закладах та установах охорони здоров'я.

01.02.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою та іншими необхідними документами з приводу призначення пенсії та з проханням здійснити йому виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Однак, відповідач відмовив йому у виплаті грошової допомоги, оскільки з наданих документів не випливає, що позивач проходив військову службу в закладах охорони здоров'я МОУ, а тому правових підстав для зарахування військової служби до стажу роботи за медичною спеціальністю немає.

ОСОБА_1 вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки у період з 30.04.1976 до 10.07.1980 він проходив військову службу у в/ч 96436 на посаді фельдшера - середнього медичного персоналу, яка відповідно до постанови КМУ «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 № 909 дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до положень Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування на військовій службі зараховується до стажу роботи за спеціальністю.

На підставі вищезазначеного позивач стверджував, що відповідач протиправно не зарахував період проходження ним строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що призвело до порушення його прав на соціальне забезпечення.

Таким чином, відмова відповідача щодо виплати грошової допомоги є незаконною та протиправною, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

26.04.2016 відповідач подав до суду заперечення проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж роботи позивача становить 42 роки 1 місяць 19 днів.

Відповідно до пункту 71 розділу XV Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З відомостей про роботу, яка зазначена у трудовій книжці ОСОБА_1 випливає, що його страховий стаж на посадах, які дають право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» становить 32 роки 10 місяців 24 дні.

Таким чином, відповідач стверджував, що стаж роботи позивача є недостатнім для виплати йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Крім цього, відповідач просив звернути увагу, що позивач у своєму зверненні № В-78 від 01.02.2016 не ставив питання щодо виплати йому грошової допомоги, а лише просив зарахувати йому до загального та спеціального стажу проходження ним військової служби.

Відповідач зауважив, що у своєму листі № 1616/01/В-78 від 08.02.2016 на вищезазначене звернення він не відмовляв позивачу у виплаті грошової допомоги, а тому його законні права та інтереси порушено не було.

Таким чином, відповідач вважає, що адміністративний позов є передчасним, а тому у його задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Відповідно до відомостей про роботу, які зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 трудовий стаж позивача розпочався з 01.04.1976 року (а.с.8-17).

Відповідно до рішення державної кваліфікаційної комісії Київського медичного училища № 2 від 27.02.1976 позивачу присвоєна кваліфікацію фельдшера. Цей факт встановлений на підставі диплома серії НОМЕР_3 від 28.02.1976 (а.с. 24).

Позивач з 30.04.1976 до 10.07.1980 проходив військову службу у в/ч 96436. Цей факт встановлений на підставі військового квитка серії НОМЕР_1, виданий Жовтневим районним військовим комісаріатом м. Києва 30.04.1976 (а.с. 18-21).

Згідно з рішенням державної екзаменаційної комісії Київського медичного інституту від 28.06.1984 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря. Цей факт встановлений на підставі диплома серії НОМЕР_2, виданий Міністерством охорони здоров'я Київського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту ім. академіка О. О. Богомольця 29.06.1984 (а.с. 22).

Згідно з рішенням спеціалізованої вченої ради Київської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України від 28.02.1997 позивачу присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук. Цей факт встановлений на підставі диплома кандидата наук серії НОМЕР_4, виданий Мінітерством охорони здоров'я Київської медичної академії післядипломної освіти (а.с. 23).

ОСОБА_1 з 03.01.1986 зарахований на посаду судово-медичного експерта (наказ № 4 від 03.01.1986), яка згідно класифікатора професій ДК 003:2010 відповідає посаді «лікар судово-медичний експерт». Цей факт встановлений на підставі довідки державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» № 479/10 від 01.03.2016 (а.с. 28).

01.02.2016 позивач звернувся до відповідача зі зверненням, у якому просив зарахувати період проходження війської служби до загального та спеціального стажу за медичною спеціальністю (а.с. 75).

Відповідно до листа заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва № 1616/01/В-78 від 08.02.2016 ОСОБА_1 повідомили, що з наданих документів не випливає, що він проходив військову службу в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, а тому немає правових підстав для зарахування періоду проходження ним військової служби до стажу за медичною спеціальністю.

Крім цього, відповідач повідомив, що для зарахування військової служби до стажу за спеціальністю позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, в якій буде зазначено, що він проходив військову службу в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України (а.с. 29-30).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» № 1055 від 16.12.2015, яка набрала законної сили 31.12.2015, було затверджено перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття, а саме: Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва реорганізовано шляхом злиття та створено Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві як правонаступник трьох територіальних управлінь Пенсійного фонду України в м. Києві є відповідачем у цій справі.

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити з таких підстав.

Згідно з положеннями Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра соціальної політики України, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є підвідомчими органами Фонду та разом утворюють систему органів Фонду.

Преамбула Закону «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що всім непрацездатним громадянам України гарантується право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Держава гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 71 розділу XV Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який передбачає, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Так, відповідно до положень вищезазначеної постанови до закладів охорони здоров'я, робота на яких дає право на отримання пенсії за вислугу років належать посада лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічному закладі, закладі швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладі переливання крові, закладі охорони материнства і дитинства, санаторно-курортному закладі, установі з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

За правилами статті 8 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до положень частини другої статті 11 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд не враховує пояснення позивача, що предметом розгляду цієї справи є невизнання відповідачем трудового стажу роботи, який необхідний для нарахування грошової допомоги, оскільки зі змісту позовних вимог випливає, що предметом розгляду цієї справи є саме зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та провести виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.

Суд встановив, що ОСОБА_1 починаючи з 01.04.1976 працював на посадах в закладах та установах державної (комунальної) форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» та дає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, за наявності відповідного страхового стажу роботи.

01.02.2016 позивач звернувся до відповідача зі зверненням, у якому просив зарахувати період проходження ним військової служби до загального та спеціального стажу роботи, оскільки під час її проходження він займав посаду фельдшера (а.с. 75).

Відповідач у своєму листі № 1616/01/В-78 від 08.02.2016 повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування періоду проходження ним військової служби до стажу роботи за медичною спеціальністю, оскільки з наданих документів не випливає, що ОСОБА_1 проходив військову службу в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України.

Також відповідач зазначив, що для зарахування військової служби до стажу за спеціальністю позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, в якій буде зазначено, що він проходив військову службу в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З матеріалів справи випливає, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про здійснення виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а відповідач в свою чергу не приймав рішення по суті про відмову у її виплаті.

Враховуючи відсутність рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги суд вважає, що позовні вимоги є передчасними, оскільки його права на соціальний захист не було порушено, а тому не можуть бути предметом судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Враховуючи вищенаведене, посилання позивача на протиправність дій відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з боку Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва, не було допущено протиправних дій щодо позивача.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку що дії відповідача відповідають вимогам закону, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись статтею 19 Конституції України, Законом «Про пенсійне забезпечення», Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» № 1191 від 23.11.2011, постановою Кабінету Міністрів України «Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993, статтями 2, 18, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 254 КАС, суд

постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л. В. Шевченко