Рішення № 57808873, 18.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/6332/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Труханова Л. М.Номер провадження 22-ц/788/776/16 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування грошовим вкладом, пені, 3 % річних та інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И Л А :

07 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, який обгрунтовував тим, що Банк порушив умови договору банківського вкладу, вчасно не повернув депозитних коштів у сумі 119 753, 65 грн., остаточно розрахувавшись за вкладом 18 червня 2015 року. Тому посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з Банку на його користь суму коштів в розмірі 80 781, 26 грн., з яких: 47569,27 грн. - збільшення суми заборгованості із виплати основної суми банківського вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1602,74 грн. - 3 % річних за прострочення по сплаті основної суми вкладу, 11775,45 грн. - сума заборгованості за процентами за договором банківського вкладу, 8404,08 грн. - збільшення суми заборгованості із виплати процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції, 11429,72 грн. - пеня за прострочення платежу.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність рішення суду, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що суд не визначився з правою природою спірних правовідносин, неправильно застосував норми матеріального права, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні позову. При цьому не встановив розмір процентної ставки, яка нараховується на суму вкладу до моменту його виплати, безпідставно не застосував положень ст. 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Крім того, вказує, що суд не взяв то уваги вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань після закінчення терміну дії договору, а також вважав безпідставним вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних витрат та пені.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитись з висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2015 року, по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу вбачається, що 16 жовтня 2013 року на підставі заяви № AMDN25000738658118 на оформлення вкладу між сторонами укладений договір банківського вкладу «Стандарт на 12 міс» на суму 100 000, 00 грн., строк вкладу - 366 днів до 16 жовтня 2014 року з процентною ставкою 18% річних.(а.с. 6 - 9).

Зазначеним рішенням суду на користь ОСОБА_3, у зв'язку з порушенням Банком зобов'язання із виплати депозиту та відсотків, стягнуто кошти у розмірі 118 753 грн. 60 коп., з яких: 100000 грн. - заборгованість за основною сумою банківського вкладу, 394,57 грн. - 3% річних за прострочення по сплаті основної суми вкладу, 17 074,66 грн. - заборгованість за процентами за договором банківського вкладу, 197 грн. 36 коп. - 3% річних за прострочення по сплаті процентів, 1087 грн. 06 коп. - збільшення суми заборгованості із виплати процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції (а.с. 7).

Згідно з випискою по картковому рахунку кошти в сумі 119 753,65 грн. перераховані Банком на картковий рахунок позивача 18 червня 2015 року (а.с. 14).

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 5 ст. 1061 ЦК України визначено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.

Колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню враховуючи те, що Банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти в строк закінчення дії договору - 16 жовтня 2014 року, проте повернув кошти позивачу лише 18 червня 2015 року, чим порушив свої грошові зобов'язання.

Враховуючи, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2015 року на користь позивача стягнуто три відсотки річних за період з 17 січня 2014 року по 04 грудня 2014 року та інфляційні втрати за період з 18 лютого 2014 року по 17 жовтня 2014 року, тому період нарахування процентів за вкладом складає з 05 грудня 2014 року по 16 червня 2015 року.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат за період 18 жовтня 2014 року по 17 червня 2015 року та трьох відсотків річних за період з 05 грудня 2014 року по 17 червня 2015 року. При цьому колегія суддів бере до уваги той факт, що банком не спростовані доводи позивача, що 18 жовтня 2013 року ним було внесено 1010 грн. на депозитний рахунок, крім основної суми вкладу (100000 грн.), що також підтверджується квитанцією на а.с. 13.

Розрахунки збільшення суми заборгованості із виплати сум банківських вкладів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за прострочення по сплаті основної суми вкладу у заявлений період виглядають наступним чином:

(100000+1010)х1,4709-101010=47669,60 грн.

100000х0,03х195/365днів=1602,74 грн.

Отже, на користь позивача слід стягнути інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 47669,60 грн. та 3% за прострочення по сплаті основної суми вкладу у розмірі 1602,74 грн.

При вирішенні справи встановлено, що договір банківського вкладу припинив свою дію з 17 жовтня 2014 року

Згідно довідки Банку станом на 16 жовтня 2014 року відсоткова ставка за вкладом «До запитання» складала 1%, тому розрахунок суми заборгованості за процентами за договором банківського вкладу виглядає наступним чином:

100000х0,01х194дні/365 днів = 531,50 грн. - за період з 05 грудня 2014 року по 16 червня 2015 року

1010 х0,01х516днів/365 днів =14,28 грн. - за період з 17 січня 2014 року по 16 червня 2015 року

Таким чином, до стягнення на користь позивача слід визначити проценти у розмірі 545,78 грн.

Підлягають частковому задоволенню вимоги позивача щодо стягнення збільшення суми заборгованості із виплати процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції за період заборгованості з 18 жовтня 2014 року по 18 травня 2015 року, виходячи із наступного розрахунку:

(545,78х1,024х1,019х1,03х1,031х1,053х1,108х1,14)-545,78=258,60 грн.

З огляду на викладене, до стягнення підлягають інфляційні втрати по процентам в сумі 258,60 грн.

Таким чином, з Банку на користь позивача підлягають стягненню кошти у розмірі 50076,72 грн. (47669,60 + 1602,74 + 545,78 + 258,60).

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суд України, викладеною у постанові від 02 березня 2016 року у справі N 6-124цс 13. Згідно з якою закінчення строку дії депозитного договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за цим договором після закінчення терміну його дії.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань на підставі п. 8.1, 8.3 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами, а правовідносини, що склалися між сторонами регулюються договором банківського вкладу та Главою 71 ЦК України.

Договір банківського вкладу не містить положень, які визначають сплату пені за прострочення виконання зобов'язань. В справі відсутні відомості, що депозит вкладника був перерахований на його поточний рахунок.

Тому колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення пені з заявлених підстав задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволений в межах 60 % та ОСОБА_3 надав договір про надання правової допомоги від 02 липня 2015 року укладеного між ним та ОСОБА_5, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (вид діяльності - діяльність у сфері права) (а.с. 16 - 18) та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 надав позивачу по справі правову допомогу з приводу оформлення позовної заяви, здійснення розрахунків (а.с. 2 - 5), приймав участь у судовому засіданні в апеляційному суді (а.с. 63), а на підтвердження оплати правової допомоги позивачем надано розрахункову квитанцію на суму 2500 грн., тому колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають частковому стягненню судові витрати на правову допомогу у розмірі 800 грн. При цьому колегія суддів враховує те, що інший представник позивача - ОСОБА_6 приймала участь у справі за довіреністю (а.с. 21) та не була допущена за ухвалою суду як особа, яка надає правову допомогу в розумінні ч. 2 ст. 56 ЦПК України.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1051,61 грн. (500,77 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції + 550,84 грн. за апеляційний перегляд справи) відповідно до підп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на день подачі позову, та підп. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього ж Закону, в редакції від 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.п. 1, 4; 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 на підставі договору банківського вкладу від 16 жовтня 2013 року кошти у розмірі 50076,72 грн.

У вимогах про стягнення пені відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 800 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1051,61 грн. грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -