Рішення № 57802038, 20.04.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11795/15-ц

Провадження № 2/344/2332/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

20 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Прокопів С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства,,ОСОБА_1 в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ,,ОСОБА_1ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство ,,ОСОБА_1 в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ,,ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові вказано, що 06.06.2008 року між Акціонерним комерційним банком ,,ОСОБА_1, правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №150/08/14-15-CLLv, відповідно до якого відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у сумі 25000 доларів США строком до 05.06.2018 року, а відповідач зобовязався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14% річних і виконати зобовязання згідно з кредитним договором у повному обсязі. Однак, відповідач порушив свої зобовязання за кредитним договором, а тому станом на 04.06.2014 року у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість, яка становить 584798 грн. 41 коп. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором із відповідачкою ОСОБА_4 06.06.2008 року було укладено договір поруки №115. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.06.2014 року прийнято рішення №49 про початок ліквідації ПАТ ,,ОСОБА_1 з 16.06.2014 року.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача вдруге просила про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю прийняти участь у розгляді справи.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява N 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatismutandis, рішення у справі ,,ОСОБА_5 проти України (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Сторони належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду спору за їх участі, отже вони реалізували своє право на безпосередню участь в судовому засіданні. Також у сторін було достатньо часу для подання суду доказів, заяв і клопотань, обґрунтування, заперечення правових позицій інших сторін. Тому задля забезпечення реалізації принципу юридичної визначеності спір підлягає судовому розглядові.

У разі, якщо сторона не забезпечила явку в судове засідання свого представника, вона зобов`язана забезпечити явку в судове засідання іншого представника.

Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно з кредитним договором №150/08/14-15-CLLvвід 06.06.2008 року, Акціонерний комерційний банк ,,ОСОБА_1 відкрив відповідачу ОСОБА_3 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 25000 доларів США строком по 05.06.2018 року; за користування кредитними коштами було встановлено плату в розмірі 14% річних. Відповідно до п.2.3 кредитного договору ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком, який є невідємною частиною кредитного договору.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач належним чином не виконував умови договору та станом на 04.06.2014 року заборгованість за кредитним договором №150/08/14-15-CLLvвід 06.06.2008 року становить 584798 грн. 41 коп., а саме:поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів 296752 грн. 63 коп., поточна заборгованість за нарахованими процентами 3923 грн. 78 коп., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 214334 грн. 57 коп., сума пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків 69787 грн. 43 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості.

За змістом ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦПК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором №150/08/14-15-CLLv від 06.06.2008 року, між Акціонерним комерційним банком ,,ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 06.06.2008 року укладено договір поруки №115, відповідно до п.2.1. якого відповідачка зобов'язалася погасити заборгованість по кредитному договору в разі невиконання та/або порушення відповідачем ОСОБА_3 своїх зобовязань по кредитному договору. Відповідно до п.3.1 договору поруки у випадку невиконання зобовязань по кредитному договору та договору поруки відповідачі відповідають як солідарні боржники.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.4.1 договору поруки порука припиняється з припиненням зобовязань за кредитним договором; якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобовязань за кредитним договором не предявить вимоги до поручителя; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідачам надсилались вимоги від 22.11.2013 року про добровільне погашення заборгованості по кредитному договору, які були відповідачами проігноровані і заборгованість не погашена.

Представник відповідача подала заяву, в якій просила застосувати позовну давність.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 вказаної норми Закону встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідачам надсилались вимоги від 22.11.2013 року про добровільне погашення заборгованості по кредитному договору, які були відповідачами проігноровані і заборгованість не погашена.

Позов позивачем здано на пошту 02.10.2014 року.

Згідно п.2.3 кредитного договору повернення кредитних коштів здійснюється шляхом сплати позичальником коштів на відкритий йому позичковий рахунок.

Згідно п.2.6 кредитного договору проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Відповідно до п.2.5 кредитного договору несплата позичальником процентів в терміни встановлені п.2.6 договору дати, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Відповідно до 3.2.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та\або поручителем зобовязань за договорами, які є забезпеченням виконання зобовязань.

Позивачем не пропущено загальний трирічний строк позовної давності, визначений ст.257 ЦК України, для звернення до суду із вимогами про стягнення із відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, а також скорочений строк позовної давності, визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення штрафних санкцій по кредитному договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В ч.1 ст.60 ЦПК України вказано, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказів на спростування підстав позову та розрахунку позивача відповідачі суду не надали.

Таким чином, позов обґрунтовано належними правовими підставами, а тому підлягає до задоволення.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ПАТ ,,ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 21574573) заборгованість за кредитним договором №150/08/14-15-CLLv від 06.06.2008 року у сумі 584798 грн. 41 коп., яка складається з поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів 296752 грн. 63 коп., поточної заборгованості за нарахованими процентами 3923 грн. 78 коп., простроченої заборгованості за нарахованими процентами 214334 грн. 57 коп., суми пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків 69787 грн. 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь держави по 1827 грн. судового збору з кожного.

Відповідно ч.3 ст.232 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Бородовський С.О.