Ухвала суду № 57801757, 18.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1586/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1180/К/16 суддя Костенко В.В.

Категорія - 26 (І) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Ляховської І.Є., Митрофанової Л.В.,

секретар - Петренко К.І.,

за участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 і ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування витрат на лікування, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про відшкодування витрат на лікування, у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2016 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, у зв'язку зі смертю позивача, так як спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 і ОСОБА_5 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду із залученням правонаступників у новому складі.

Зокрема, на думку апелянта, під час розгляду питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції в ухвалі від 26 листопада 2015 року вказував, що спірні правовідносини допускають правонаступництво та зупинив провадження для залучення правонаступників позивача ОСОБА_2, померлого 02 липня 2015 року. Однак, після виявлення кола правонаступників, суд дійшов протилежного висновку про відсутність правонаступництва у спірних правовідносинах.

Представник вказує, що між сторонами виник спір з приводу невиплати Відділенням Фонду грошових коштів, витрачених на лікування ОСОБА_6, які мали бути компенсовані йому ще за життя, відповідно до вимог законодавства.

Також, у зв'язку з судовою тяганиною, перше судове засідання було призначено більше ніж за два місяці, а до часу смерті позивача у липні 2015 року жодного судового засідання так і не відбулося.

На думку апелянта, спірні кошти були витрачені із сімейного бюджету і вони мали б належати за життя спадкодавцю та входити до спадкової маси. За життя спадкодавець мав право на повернення витрачених коштів на лікування, у зв'язку із порушенням його прав звернувся до суду за їх захистом, та вказані майнові права, які не припинились, у зв'язку з його смертю, допускають правонаступництво.

Крім того, вказані витрати на лікування, що підлягали компенсації ОСОБА_6, як застрахованій особі, мають правову природу страхових виплат, тому підлягають спадкуванню.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції керувався п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України й виходив з того, що у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_2 провадження у справі має бути закрито, оскільки правовідносини, що склались між сторонами, не допускають правонаступництва.

Положеннями ст.30 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. (ст.28 ЦПК України)

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч.1 ст.37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Заміна осіб, що є сторонами, третіми особами, іншими особами внаслідок переходу до них суб'єктивних прав або обов'язків, щодо яких відкрита цивільна справа, називається процесуальним правонаступництвом. Процесуальне правонаступництво можливе за умови універсального або сингулярного правонаступництва в матеріальному праві та наявності судового процесу, відкритого на захист указаних прав.

У матеріальному праві можливе загальне (універсальне) правонаступництво в суб'єктивних цивільних правах - спадкоємства, припинення існування юридичної особи (ст. 1218 ЦК; ч. 2 ст. 107 ЦК). Допускається перехід окремого суб'єктивного цивільного права (сингулярне правонаступництво), наприклад поступка права вимоги (ст. 512 ЦК), заміна боржника в зобов'язанні (ст. 520 ЦК).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення ст. 1227 ЦК України регулюють питання спадкування сум заробітної плати, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване.

За своєю правовою природою право на одержання або перерахунок заробітної плати, пенсій, страхових та інших подібних виплат має особистий характер, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті забезпечити наявність засобів існування конкретних осіб. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати припиняються.

Оскільки до складу спадщини входять тільки цивільні права та обов'язки, то не переходять у спадщину права і обов'язки спадкодавця в адміністративних, трудових, інших правовідносинах, якщо вони не набули цивільно-правового майнового змісту. Не переходять у спадщину також цивільні права і обов'язки, нерозривно пов'язані з особистістю спадкодавця, котрі він не міг би нікому передати і за життя.

Право на отримання компенсації витрат на лікування та медичну реабілітацію потерпілих, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок професійного захворювання, має особистий характер, оскільки покликане забезпечити відшкодування вказаних витрат Фондом соціального страхування конкретним застрахованим особам.

З системного правового аналізу наведених норм законодавства вбачається, що до складу спадщини входить сума компенсації витрат на лікування та медичну реабілітацію, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя. При цьому право на отримання компенсації витрат на лікування потерпілого, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок професійного захворювання, яка не була нарахована за його життя, не успадковується.

За таких обставин, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що витрати на лікування, що підлягали компенсації ОСОБА_6 за життя, як застрахованій особі, мають правову природу страхових виплат, тому підлягають спадкуванню, оскільки вони є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення до суду з позовом про відшкодування витрат на лікування, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, позивач ОСОБА_6 помер 02 липня 2015 року, що підтверджується актовим записом про смерть №1149 від 02 липня 2015 року. (а.с.91)

Зважаючи на те, що правовідносини, що скалилися між ОСОБА_6 та Відділенням Фонду щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на лікування, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок професійного захворювання, особисто пов'язані з особою позивача та не допускають правонаступництва, суд першої інстанції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - ОСОБА_3 про те, що між сторонами виник спір з приводу невиплати Відділенням Фонду грошових коштів, витрачених на лікування ОСОБА_6, які мали бути компенсовані йому ще за життя відповідно до вимог законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки правонаступництво у разі смерті фізичної особи у порядку ст. 37 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступників лише у разі, коли матеріально-правові відносини, що скалились між сторонами допускають правонаступництво, однак правовідносини щодо відшкодування витрат на лікування, у зв'язку з ушкодженням здоров'я особисто пов'язані з особою потерпілого та не допускають правонаступництва.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що за життя спадкодавець мав право на повернення витрачених коштів на лікування, у зв'язку із порушенням його прав звернувся до суду за їх захистом, та вказані майнові права, які не припинились, у зв'язку з його смертю, допускають правонаступництво, відхиляються колегією суддів, так як компенсація витрат на лікування потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок професійного захворювання, яка не була нарахована за його життя, не входить до складу спадщини, тому правонаступництво у спадкоємців померлого, передбачене положеннями ст.37 ЦПК України, не виникає.

З цих же підстав, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що спірні кошти були витрачені із сімейного бюджету і вони мали б належати за життя спадкодавцю та входити до спадкової маси.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції в ухвалі від 26 листопада 2015 року вказував, що спірні правовідносини допускають правонаступництво та зупинив провадження для залучення правонаступників позивача ОСОБА_2, померлого 02 липня 2015 року, однак пізніше дійшов протилежного висновку, також не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність правонаступництва у правовідносинах, що скалились між сторонами, та наявність правових підстав для закриття провадження по справі.

Той факт, що перше судове засідання було призначено більше ніж за два місяці, а до часу смерті позивача у липні 2015 року жодного судового засідання так і не відбулося, не свідчить про порушення судом норм матеріального права під час постановлення оскаржуваної ухвали, тому колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в цій частині, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому, на думку колегії суддів, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду першої інстанції, на підставі п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 і ОСОБА_5 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є. Ляховська

Л.В. Митрофанова