Рішення № 57801736, 18.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5193/15-ц 22-ц/774/953/К/16

Справа № 215/5193/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/953/К/16 Мельник Ю.П.

Категорія - 26 (ІІІ) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар - Петренко К.І.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжремспецтранс» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Північний ГЗК»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжремспецтранс» (далі - ТОВ «Криворіжремспецтранс») про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працюючи протягом тривалого часу у відповідачів в шкідливих умовах праці, вона отримала професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 10 вересня 2015 року їй встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20%, з 31 серпня 2015 року до 01 вересня 2016 року, з датою переогляду 01 серпня 2016 року.

Позивач вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, їй спричинено моральну шкоду, а тому просила суд стягнути на її користь з ПАТ ««Північний ГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди 133 980 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та з ТОВ «Криворіжремспецтранс» - 109 620 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб відповідно.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ПАТ «Північний ГЗК» у відшкодування моральної шкоди - 15 000 грн., а з ТОВ «Криворіжремспецтранс» - 10 000 грн. відповідно.

Стягнуто з ПАТ «Північний ГЗК» та ТОВ «Криворіжремспецтранс» на користь держави судовий збір у розмірі по 551,20 грн., з кожного, окремо.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Північний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_4 до у задоволенні її позовних вимог ПАТ «Північний ГЗК».

Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував її засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства.

Представник ПАТ «Північний ГЗК» вказує, що судом першої інстанції не враховано, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням позивача і діями самого потерпілої, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач не має можливості обмежити тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці.

Також, представник відповідача вважає, що позивачем не було надано до суду доказів вини відповідача в отриманні нею професійного захворювання, оскільки технологічно неможливо в повному обсязі усунути небезпечні і шкідливі фактори для здоров'я працівників, про що відповідач повідомляв відповідні державні органи.

Крім того, на думку представника ПАТ «Північний ГЗК», позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди жодними доказами, зокрема висновками відповідних медичних установ.

Представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Також представник ПАТ «Північний ГЗК» вказує, що судом було неправильно визначено розмір судового збору, який стягнуто з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду та законність рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Криворіжремспецтранс» про відшкодування моральної шкоди, оскільки дані висновки суду не були оскаржені.

Судом встановлено, що ОСОБА_4,працюючи в період з 18 червня 2004 року по 28 липня 2010 року, в шкідливих умовах праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі норми, акумуляторником, машиністом конвеєра у ПАТ «Північний ГЗК», отримала професійне захворювання. (а.с.2-10)

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини, протокол №792 від 09 червня 2015 року у позивача встановлено професійне захворювання з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1, з помірним порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами (а.с.16-17)

Згідно з Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 10 липня 2015 року причиною зазначеного професійного захворювання є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу (важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни - 30 при гранично допустимій до 7; робоча поза, знаходження у нахиленому положенні, % зміни - 34 при гранично допустимій до 10), внаслідок періодичного утримання вантажу (акумуляротні батареї) двома руками та перебування у незручній робочій позі, що виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працювала хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці». (а.с.11-15)

Висновком МСЕК від 10 вересня 2015 року (а.с.18) ОСОБА_4первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 20%, з 31 серпня 2015 року до 01 вересня 2016 року, з датою переогляду 01 серпня 2016 року.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилалась на те, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеня втрати професійної працездатності, їй спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, який не забезпечив позивачу безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим вона отримала професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену їй моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, однак не може погодитись з визначеним судом розміром грошових коштів у відшкодування моральної шкоди та розміром судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 10 липня 2015 року, причиною професійного захворювання позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які виникли в результаті порушення, зокрема і керівництвом відповідача ПАТ «Північний ГЗК» ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до п.19 зазначеного акту, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання ОСОБА_4, встановити неможливо, враховуючи тривалість роботи позивача протягом 10 років та 10 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

При цьому, не можливість встановити конкретних посадових осіб зокрема і відповідача, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів, не знімає з відповідача ПАТ «Північний ГЗК» обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано до суду доказів вини відповідача в отриманні нею професійного захворювання, оскільки технологічно неможливо в повному обсязі усунути небезпечні і шкідливі фактори для здоров'я працівників, про що відповідач повідомляв відповідні державні органи.

Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Північний ГЗК» про те, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням позивача і діями самого потерпілої, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач не має можливості обмежити тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом розслідування професійного захворювання від 10 липня 2015 року, складеного комісією з розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання та затвердженого Головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, який відповідачем не оспорюється та є дійсним. (а.с.11-15)

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Так, позивач час від часу змушена проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлена нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує її життєву активність і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивачем не доведено факту спричинення їй моральної шкоди жодними доказами, зокрема висновками відповідних медичних установ, так як матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів щодо спричинення позивачу ОСОБА_4 в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди.

Посилання представника ПАТ «Північний ГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував її засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 у період з 29 липня 2010 року по 11 вересня 2015 року працювала у шкідливих умовах праці акумуляторником у ТОВ «Криворіжремспецтранс» (а.с.3-10) і вказаний профмаршрут також слугував підставою для виникнення професійного захворювання у позивача відповідно до Акту розслідування професійного захворювання від 10 липня 2015 року.

Однак вказані обставини залишись поза увагою суду першої інстанції.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував вищевказаних обставини справи та не звернув уваги на роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, та не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 15 000 грн., у зв'язку з чим знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації позивачу завданої йому моральної шкоди, колегія суддів також враховує відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Зокрема в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України, № 42310/04, 21.04.2011 року, Суд визнав вимогу заявників про відшкодування їм нематеріальної шкоди в розмірі 80000 євро надмірною і встановив відшкодування в розмірі 35000 євро, і лише першому заявникові, а в у справі Юрій Волков проти України № 45872 19.12.2013 року була встановлена Судом компенсація нематеріальної шкоди в розмірі 4500 євро, попри те, що заявник просив 30000 євро.

Колегія суддів, беручи до уваги тяжкість ушкоджень здоров'я позивача та моральні страждання ОСОБА_4, які виражаються у фізичному болю у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, а також враховуючи стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці саме на підприємстві відповідача ПАТ «Північний ГЗК», конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і визначивши справедливу компенсацію моральної шкоди позивачу у розмірі 5 000 гривень, зменшивши розмір моральної шкоди стягнутої судом першої інстанції на користь позивача.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не дотримався норм ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, якою визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,4 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника відповідача в цій частині знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Отже, на думку колегії суддів, розмір судового збору, стягнутого судом першої інстанції з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави, необхідно зменшити з 551,20 грн. до 487,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні, на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦК України, та підлягає зменшенню розмір моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Північний ГЗК» на користь ОСОБА_4 з 15 000 грн. до 5 000 грн., а також рішення суду слід змінити в частині вирішення питання про визначення розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦК України, зменшивши його з 551,20 грн. до 487,20 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому в цій частині воно має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») - задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2016 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») на користь ОСОБА_4, зменшивши цей розмір з 15 000 грн. до 5 000 грн.

Рішення суду в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») на користь держави, змінити, зменшивши його з 551,20 грн. до 487,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є.Ляховська

Л.В. Михайлів