Ухвала суду № 57801734, 19.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/3688/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/909/К/16 Євтушенко О.І.

Категорія -27 (І) Доповідач - Митрофанова Л.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

за участі секретаря: Євтодій К.С.,

за участі: представника Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області - Бубернак Тетяни Володимирівни,

стягувача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 лютого 2016 року про часткове задоволення подання державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області Абрамян В.В. про визначення частки майна боржника, яке належить ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 лютого 2016 року частково задоволено подання державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Абрамян В.В. про визначення частки майна боржника, яке належить ОСОБА_4.

Визначено частку ОСОБА_4 у праві приватної спільної сумісної власності у вигляді квартири АДРЕСА_1, як 1/4 його частки.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмолено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 ставить питання про скасування зазначеної ухвали та закриття провадження у справі з тих підстав, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, судом першої інстанції не враховано, що подання державного виконавця не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, а частково задовольняючи подання державного виконавця суд вийшов за межі його вимог.

Крім того судом не враховано, що 14.05.2015 року вже було постановлено ухвалу, згідно якої державному виконавцю Абрамян В.В. відмовлено в задоволенні його подання про визначення частки у майні боржника ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі виконавчого листа за №214/3688/14-ц (№2/214/2695/14), виданого 25 лютого 2015 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 131760,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Абрамян В.В. від 10.03.2015 року відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/214/2695/14 від 25 лютого 2015 року виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу.

В ході виконання рішення суду державним виконавцем було встановлено, що згідно довідки №868 від 10.04.2015 року, виданої КП ДОР «Криворізьке БТІ», ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить частка квартири АДРЕСА_2.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження Управління житлово-комунального господарства Криворізької міської ради №С-189 від 28.03.2002 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4.

Визначаючи частку ОСОБА_4 у праві приватної спільної сумісної власності у вигляді квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з положень ч.1 ст. 379 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно вимог ч.1 ст.6 зазначеного закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що передбачено ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. У випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Можливість звернення стягнення на частку майна боржника у випадках, коли він володіє майном спільно з іншими особами, передбачається ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Отже, вирішення такого процесуального питання необхідне для примусового виконання рішення у разі звернення стягнення на майно.

Відповідно до положень ч.1ст. 379 ЦПК України, - питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

В ході виконання рішення суду державним виконавцем було встановлено, що згідно довідки №868 від 10.04.2015 року, виданої КП ДОР «Криворізьке БТІ», ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить частка квартири АДРЕСА_2.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження Управління житлово-комунального господарства Криворізької міської ради №С-189 від 28.03.2002 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.1ст. 379 ЦПК України, державний виконавець в порядку виконання рішення суду, скориставшись своїм правом та вимогами зазначених норм матеріального права, звернувся з заявою про визначення частки майна боржника, яке належить ОСОБА_4

У зв'язку з тим, що судом не встановлено ніякої домовленості між співвласниками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 про інший розмір часток у спільній сумісній власності на належну їм вказану вище квартиру, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що частка кожного із співвласників у цій квартирі є рівною та складалась із 1/4 її частки і необхідності задоволення подання державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області Абрамян В.В. про визначення частки майна боржника, яке належить ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про те, що подання державного виконавця не відповідає вимогам ст.119 ЦПК не можуть бути підставою для відмови в задоволенні такого подання, оскільки в даному випадку сторони виконавчого провадження (стягувач, боржник) були обізнані про наявність подання про визначення частки майна боржника, брали участь в судових засіданнях та надавали пояснення стосовно вказаного подання.

Доводи апеляційної скарги про те, що частково задовольняючи подання державного виконавця суд вийшов за межі його вимог колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спростовуються самим поданням про визначення частки майна боржника.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що 14.05.2015 року вже було постановлено ухвалу, згідно якої державному виконавцю Абрамян В.В. відмовлено в задоволенні його подання про визначення частки у майні боржника ОСОБА_4 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 14.05.2015 року державному виконавцю Абрамян В.В. відмовлено в задоволенні його подання з тих підстав, що цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за письмовою розпискою перебувала на розгляді в суді касаційної інстанції, що унеможливило розгляд зазначеного подання. Таким чином, подання державного виконавця по суті розглянуто не було.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді подання державного виконавця, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції та постановлення оскаржуваної ухвали, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставами для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: