Ухвала суду № 57801699, 16.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3987/16 Справа № 201/8674/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Черненкової Л.А.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення коштів по договорам банківських рахунків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ним було відкрито три рахунки у публічному акціонерному товаристві комерційному банку ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк»), залишки по яких на травень 2014 року склали: рахунок «Універсальний» - 9, 75 грн., рахунок «Бонусний» - 13,69 грн. та рахунок «Бюджетний» - 50 554, 60 грн. він звертався до відповідача з заявою про повернення коштів з вишевказаних рахунків, але відповідач кошти не повернув.

З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просив визнати дії банку неправомірними та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» видати грошові кошти з рахунку «Універсальний» - 9, 75 грн., рахунок «Бонусний» - 13,69 грн. та рахунок «Бюджетний» - 50 554, 60 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.74-78).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с.82-84).

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні оригінали договорів банківських вкладів та квитанцій про внесення грошових коштів, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів відкриття депозитних рахунків у відповідача.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Судом установлено, що ОСОБА_2 було відкрито три банківські рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно з копією довідки від 27 травня 2014 року виданої на ім'я ОСОБА_2 залишки по рахунках на травень 2014 року склали: рахунок «Універсальний» - 9, 75 грн., рахунок «Бонусний» - 13,69 грн. та рахунок «Бюджетний» - 50 554, 60 грн. (а.с.5).

Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» термін банківські рахунки вживається в такому значенні - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу ІV «Касові операції банків філій, відділень з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року № 174 банк (далі Інструкція № 174) (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору про внесення коштів на банківський рахунок вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено укладенням відповідного договору, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, встановивши, що копія довідки № 51808301, не відповідає вимогам закону, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, визначених п. 2.9 Інструкції № 174, а в матеріалах справи відсутній її оригінал, при цьому також не має оригіналу касового документа, оформленого згідно з касовими операціями, визначеними вищевказаною Інструкцією про здійснення приймання від ОСОБА_2 грошових коштів та заяв із проханням позивача оформити вклади, не можуть свідчити про те, що письмова форма договорів банківського вкладу є дотриманою.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і ухвалив законне, обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про укладання договорів, відкриття рахунків та існування на них грошей не можуть прийматися судом до уваги, оскільки надана позивачем копія довідки не є належним доказом на підтвердження позовних вимог.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують, є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору, а також зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь

Л.А. Черненкова