Ухвала суду № 5780082, 14.05.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

14.05.2009 Справа № 2-а-205/08/4/0170

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Горошко Н.П. , Курапової З.І. секретар судового засіданняАнтонова Н.В. за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим від 15.02.2009 року.

представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 довіреність № 1-324 від 03.03.09 року.

представник відповідача Державного комітету України у справах національностей та релігій - Бударін Максим Петрович довіреність № 10/1-1823 від 20.02.09 року.

представник третьої особи Міністерства внутрішніх справ України - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (головуючого судді Циганової Г.Ю. суддів Трещової О.Р., Кушнової А.О. ) від 23.02.09 року по справі №2-а-205/08/4/0170

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

доДержавного комітету України у справах національностей та релігій (вул. Володимирська, 9, м. Київ 25,01025)

3-тя особа: Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10,м.Київ,01024)

Про скасування наказу та визнання протиправним повідомлення про звільнення з роботи

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2009 року по справі № 2а-205/08 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігій, за участю третьої особи Міністерство внутрішніх справ України, про скасування наказу Державного комітету України у справах національностей та релігій від 21.05.2008 року №47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України»в частині, що стосується відділу міграційної служби АР Крим та визнання протиправним повідомлення про звільнення позивача з посади начальника відділу міграційної служби АР Крим, відмовлено.

В основу постанови покладений висновок суду про прийняття відповідачем оскарженого наказу в межах компетенції останнього та у відповідності до діючого законодавства України.

З даною постановою суду не погодився позивач по справі - ОСОБА_1 та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2009 року по справі № 2а-205/08 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В основу доводів апеляційної скарги покладено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції не була дана належна оцінка тому факту, що спірним наказом передбачено не ліквідацію, а реорганізацію відділу міграційної служби в АР Крим. Також апелянт вказує на порушення судом ст.. 159 КАС України, ст. ст.. 36,49-2 КЗпП, ст.. ст. 92, 104 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»та інше.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 14.05.2009 року о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Представник відповідача - Державного комітету України у справах національностей та релігій проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

Представник третьої особи явку уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 14.05.2009 року не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що третя особа викликалась в судове засідання, але в суд не зявились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

При повторному розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1575 «Про утворення Державного комітету України у справах національностей та релігій»Державний комітет у справах національностей та міграцій і Державний департамент у справах релігій реорганізовані із створенням на їх базі Державного комітету України у справах національностей та релігій.

Директором Департаменту у справах біженців та притулку Державного комітету України у справах національностей та релігій на підставі проведеного аналізу роботи територіальних органів міграційної служби в 2007 році щодо штатного та фактичного забезпечення персоналом та навантаження на ці органи, повязаного із виконанням ними законодавства України про біженців, Голові Державного комітету України у справах національностей та релігій направлено подання, в якому, зокрема, запропоновано реорганізувати відділ міграційної служби в АР Крим в сектор міграційної служби.

Відповідно до п. 1 наказу Державного комітету України у справах національностей та релігій від 21.05.2008 року № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України»передбачено здійснення реорганізації органів міграційної служби, в ході якої ліквідується відділ міграційної служби АР Крим.

Відділ міграційної служби в АР Крим (до моменту ліквідації) є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 439118, ЗКПО юридичної особи 33326094.

Начальником відділу міграційної служби АР Крим був призначений ОСОБА_1 (позивач по справі).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Серії А01 № 145959, 17.11.2008р. проведено державну реєстрацію юридичної особи Сектор міграційної служби в АР Крим, ЗКПО юридичної особи 36228972.

Згідно з п. 7 наказу Державного комітету України у справах національностей та релігій № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України»від 21.05.2008р. управлінню організаційно-інформаційного забезпечення, контролю та кадрової роботи наказано попередити керівників органів міграційної служби та їх заступників про наступне звільнення у звязку з ліквідацією.

Згідно з листом КМУ від 09.12.2008 року № 17203/0/2-08 наказ було погоджено заступником Віце премєр - міністра України.

Державним комітетом України у справах національностей та релігій на адресу позивача було спрямоване повідомлення про наступне звільнення від 27.05.2008 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 1 ст. 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно з п. 1 Положення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 14.02.2007 року № 201 Державний комітет України у справах національностей та релігій (Держкомнацрелігій) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України. Держкомнацрелігій є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців.

Згідно з п. 1 затвердженого Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції від 27 липня 2004 р. N 36 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 серпня 2004 р. за N 1067/9666Положення про управління (відділи) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Управління (відділи) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи міграційної служби) є територіальними підпорядкованими Держкомнацміграції України органами міграційної служби.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1575 «Про утворення Державного комітету України у справах національностей та релігій»Державний комітет у справах національностей та міграцій і Державний департамент у справах релігій реорганізовані із створенням на їх базі Державного комітету України у справах національностей та релігій.

Предметом позову є захист прав, пов'язаний із проходженням позивачем публічної служби.

Судова колегія, враховуючи субєктивний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, вважає правомірним розгляд справи судом першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) в т.ч.

Судова колегія, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оскарженого акту, вважає необхідним зазначити наступне.

Указом Президента України від 21.07.2008р. № 643/2008 зупинено дію Постанови Кабінету Міністрів України № 558 «Деякі питання державного управління у сфері міграційної політики»від 18.06.2008р., згідно з якою до законодавчого визначення протягом одного року питання, повязаного з утворенням відповідного центрального органу виконавчої влади, виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців, та з координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної міграційної політики покладено на Міністерство внутрішніх справ.

Крім того, зазначена Постанова втратила чинність з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України № 692 від 30.07.2008р. «Деякі питання державного управління у сфері міграційної політики», відповідно до якої виконання завдань з реалізації державної політики у сфері міграції знов покладено на Міністерство внутрішніх справ. Проте, дію даної Постанови також зупинено Указом Президента України №711/2008 від 14.08.2008р.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо порушення судом вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 558 «Деякі питання державного управління у сфері міграційної політики», оскільки функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції були і залишаються за Державним комітетом України у справах національностей та релігій.

Відповідно до пп. 6 п. 9 Положення № 201 Голова Державного комітету України у справах національностей та релігій приймає рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України територіальних органів Держкомнацрелігій, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Комітету.

Судова колегія, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає доводи апелянта щодо непогодження Віце-прем'єр-міністром України оскарженого наказу безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія погоджується з твердженням апелянта про неправомірність використання в спірному наказі термінології «реорганізація»та «ліквідація», процедура здійснення яких породжує різні наслідки для реорганізованого чи ліквідованого підприємства. Проте вважає за необхідне зазначити, що вищевикладена помилка, відповідно до діючого законодавства, не є підставою для скасування оскарженого наказу, тим більше за наявності постановленої судом ухвали від 23.02.2009р. по справі № 2а-205/08/4 щодо усунення виявлених порушень.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст.. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Між тим, згідно з абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватися в тих випадках, коли після припинення діяльності підприємства одночасно утворюється нове підприємство.

Згідно з п. 6 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. N 499)Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Судова колегія, дослідивши зміст оскарженого наказу, а також інші наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують факт ліквідації відділу міграційної служби в АР Крим, тобто припинення юридичної особи без правонаступництва і створення після його діяльності нового органу міграційної служби, вважає безпідставними доводи апелянта про не застосування судом першої інстанції до виниклих між сторонами правовідносин ст.ст. 36,40,49-2 КЗпП.

При цьому, судова колегія, за відсутності на момент прийняття рішення факту скасування державної реєстрації юридичної особи Сектору міграційної служби в АР Крим, не приймає до уваги твердження апелянта про неправомірність дій реєстратора щодо ліквідації відділу та реєстрації сектору міграційної служби в АР Крим, оскільки зясування вищевикладеного факту є предметом іншого спору.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Роз'яснень Президії ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. №02-5/35 підставами для визнання акту недійсним є невідповідність останнього вимогам чинного законодавства, а також обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав і інтересів позивача, що охороняються законом, у справі.

Судова колегія, дослідивши порядок прийняття відповідачем оскарженого наказу, вважає, що останній прийнятий в межах повноважень та на підставі діючого на момент його прийняття законодавства, а, отже, підстави для його скасування відсутні.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2009 року по справі № 2а-205/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Н.П.Горошко підпис З.І.Курапова З оригіналом згідно Головуючий суддя В.А.Омельченко