Рішення № 57795791, 18.05.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/6473/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 травня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Куштана Б.П., Ігнатюка Б.Ю.

з участю секретаря : Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє представник в особі адвоката Мельник Павла Петровича на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

у с т а н о в и л а :

Так, 07.10.2015 року ОСОБА_1 від імені якої діє представник в особі адвоката Мельник П.П., звернувся в суд із вищезазначеним позовом, та як на підставу своїх вимог посилався на те, що 04.05.2007 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № MKH0G00000213 за яким останній отримав 10000,00 доларів США на строк до 03.05.2017 року. У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1. і ОСОБА_4 було укладено 04.05.2007 року Договір іпотеки квартири, згідно якого, останні передали Банку в іпотеку квартиру, яка належить їм на праві спільної часткової власності у АДРЕСА_1. 19.12.2013 року ОСОБА_1. уклала шлюб із ОСОБА_7 і змінила своє прізвище на ОСОБА_1, що стверджено свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1. Однак, позичальник ОСОБА_3 тривалий час не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості. Про дану обставину дізналась у 2013 році, а тому з метою унеможливлення звернення Банком стягнення на квартиру, внесла протягом 05.02.2013 р. і 04.11.2013 р. за ОСОБА_3 у погашення його заборгованості по кредиту перед Банком грошові кошти на загальну суму 26297,00 гривень. Виходячи з наведених обставин і просив задоволити позовні вимоги.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову з підстав не доведення позовних вимог.

Заперечуючи рішення суду, ОСОБА_1 від імені якої діє представник в особі адвоката Мельник П.П., подав апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог. При цьому посилається на те, що рішення суду є неправосудним, оскільки суд дійшов до таких висновків помилково та в супереч матеріалів справи. Такі дії суду призвели до неправильного застосування вимог норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачки в особі ОСОБА_8, підтримала, доводи скарги, та просила задоволити такі з наведених підстав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання апеляційної інстанції повторно без поважної причини не з'явився, і не подавав заяву про відкладення розгляду справи. У той же час, ОСОБА_3 на підставі ч. 9 ст. 74 ЦПК України повідомлений про час і місце розгляду справи через оголошення в газеті "Новини Закарпаття" №№ 52-53 (4517-4518) від 14.05.2016 року. А звідси, виходячи з вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності ОСОБА_3.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, пояснення сторони та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до вимог статей 212 -214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що позивачка, такі вимоги не довела належними та допустимими доказами, що й слугувало підставою відмови у задоволенні позову.

Проте зазначеним вимогам закону ухвалене в справі рішення суду не відповідає, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення й неправильне застосування норм матеріального й процесуального права. Та через це таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А здійснюючи правосуддя, суд захищає, права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України, ст. 4 ЦПК України.

Звертаючись у суд із позовом про стягнення грошових коштів, ОСОБА_1 виходила з тих підстав, що позаяк вона погасила за ОСОБА_3 його заборгованість по кредитному договору як майновий поручитель, то до неї перейшло право вимоги з повернення сплачених грошових коштів.

За правилами ч. 3 ст. 528 ЦК України, інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.

Як убачається зі змісту Договору іпотеки квартири від 04.05.2007 року, такий укладено в забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця за кредитним договором, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а.с. 13-15, 16-17.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 і ст. 137 ЦПК України, ухвалою апеляційного суду від 14.03.2016 року задоволено клопотання ОСОБА_1 від імені якої діє представник в особі адвоката Мельник П.П. про витребування у ПАТ КБ "ПриватБанк" доказів з приводу сплати ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Банком за кредитним договором на загальну суму 26297 гривень, які були сплачені 05.02.13 р. і 04.11.13 р., а.с. 85.

На виконання даної ухвали, ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслав апеляційному суду виписку, щодо руху коштів по кредитному договору № MKH0G00000213 від 04.05.2007 року. У виписці за період 05.02.13 р. значиться сплаченою загальна сума 220,00 доларів США, що по курсу НБУ - 7,9930 грн. становить 1758,46 грн.; а 04.11.13 р. значиться сплаченою загальна сума 2960,12 доларів США, що по курсу НБУ - 7,9930 грн. становить 23659,28 грн., а.с. 99.

Меморіальним ордером від 05.02.2013 року стверджено, що ОСОБА_1. здійснила платіж на суму 220,00 доларів США по погашенню кредиту, а.с. 196.

ОСОБА_1 надала суду виписку від 04.05.2016 р. по картці/рахунку: 4405885814104755 за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2013 р.. З якої вбачається, що ОСОБА_1 здійснила 04.11.13 р. о 14:28 платіж по сплаті заборгованості по кредиту № MKH0G00000213, шляхом списання з карткового рахунку суми 24257,20 гривень, а.с. .

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKH0G00000213 від 04.05.2007 року, сплатила за ОСОБА_3 перед Банком - 05.02.13 р. суму 220,00 доларів США, що по курсу НБУ - 7,9930 грн. становить 1758,46 грн., та 04.11.13 р. суму 23659,28 грн., що становить загальну суму 25417,74 гривень.

Виходячи із приписів п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

ОСОБА_1 являється майновим поручителем ОСОБА_3 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за якого виконала, обов'язок по погашенню заборгованості за кредитним договором на загальну суму 25417,74 гривень. Внаслідок чого, ПАТ КБ "ПриватБанк" як кредитор у зобов'язанні замінився на іншу особу якою є ОСОБА_1, і в зв'язку із цим виступає новим кредитором перед ОСОБА_3 у межах суми 25417,74 гривень.

На виконання вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За цих обставин, виходячи із приписів частин 1 і 2 ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію як от, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання між сторонами виникають із підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 526, 527 і 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Оскільки, ОСОБА_3 не виконує добровільно свого обов'язку перед ОСОБА_1 із приводу сплати суми в розмірі 25417,74 гривень. То така вимога позивача підлягає задоволенню в судовому порядку як підставно заявлена.

ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 суму в розмірі 26297,00 гривень. Проте, протягом судового розгляду знайшла своє доведення лише сума у розмірі 25417,74 гривень. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у межах доведеної суми.

Зважуючи на викладене, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у цілому позивачці у задоволенні її позовних без з'ясування всіх обставин справи у сукупності з витребуваними апеляційним судом доказами на підтвердження заявлених вимог.

Таким чином, судове рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення і неправильне застосування норми процесуального та матеріального права, що в силу вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог як обґрунтованих.

На підставі положень ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з ОСОБА_3 сума в розмірі 1023,12 гривень судового збору, а.с. 23 і 63"а".

Зважуючи на вищезазначене та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє представник в особі адвоката Мельник Павла Петровича, задоволити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року, скасувати та ухвалити в справі нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 25417,74 гривень, сплачених у виконання зобов'язання, та 1023,12 гривень судового збору.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : _____

Судді : _____

_____