Ухвала суду № 57794772, 17.05.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/696/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Степаненко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С., Карпенко О. В. при секретаріШоколенко Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки , -

в с т а н о в и л а :

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» Кадиров В.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 12 квітня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № К-2004070.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитор надає у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти із загальним лімітом заборгованості 195000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 23 % річних, з кінцевим терміном повернення 05 червня 2018 включно.

Згідно п. 3.2. договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи від дати видачі кредиту до дати його повернення.

Пунктами 3.3. та 3.4. кредитного договору встановлено, що сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів у випадку, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту, процентах, відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 8.2. вказаного договору у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором, та/або умов іпотечного договору/договору застави, зазначених у п. 1.4., та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п.п. 1.1., 1.3. та 3.3. цього договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.п. 8.3., 8.4. цього договору.

Відповідно до п. 9.1. договору у випадку прострочення позичальником строків сплати повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1., 1.3., 2.3., 2.5., 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених п.п. 1.1., 1.3., 2.3., 2.5., 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені цим договором.

Позивач вказує у позові, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір від 12 квітня 2011 року, предметом якого є квартира № 33, що складається з 3-х житлових кімнат, загальною площею 68,4 кв. м, житловою площею 42,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною заставною вартістю предмету іпотеки за погодженням сторін 337300 грн.

Відповідно до п. 4.1.5. іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (основного чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Згідно п. 4.1.6. договору, у разі порушення позичальником зобов'язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця та/або позичальника, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Позивач також вказує, що на день подання позовної заяви позичальником не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та іншої заборгованості, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за кредитним договором, яка станом на 19 серпня 2015 року становить 76301,27 грн. Тому позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № К-2004070 в розмірі 76301,27 грн., з яких: 60798,53 грн. - заборгованість за кредитом; 7685,89 грн. - заборгованість за відсотками; 05,28 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 962,87 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 6800 грн. - штраф за порушення п.3.3. кредитного договору; 0,01 грн. сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту; 48,69 грн. сума трьох відсотків річних від суми прострочених процентів звернути стягнення за іпотечним договором від 12 квітня 2011 року, посвідченим 12 квітня 2011 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 702, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_6, а саме на: АДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідача.

07 грудня 2015 року представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Климчик А.В. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № К-2004070 в розмірі 76301,27 грн., з яких: 60798,53 грн. заборгованість за кредитом; 7685,89 грн. заборгованість за відсотками; 05,28 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 962,87 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 6800 грн. штраф за порушення п.3.3. кредитного договору; 0,01 грн. сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту; 48,69 грн. сума трьох відсотків річних від суми прострочених процентів звернути стягнення за іпотечним договором від 12 квітня 2011 року, посвідченим 12 квітня 2011 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 702, а саме на: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2016 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) за кредитним договором № К-2004070 12 квітня 2011 року в розмірі 76252,57 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 60798,53 грн.; сума заборгованості за відсотками 7685,89 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 5,28 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 962,87 грн.; штраф 6800,00 грн., звернуто стягнення за іпотечним договором від 12 квітня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 702, на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 413603,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати в сумі 150,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення незаконне та необґрунтоване, в зв'язку із чим просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Заяв та клопотань про перенесення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог банку, та звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості з відповідача в розмірі 76252,57 грн., з початковою ціною предмета іпотеки 413603 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, посилаючись, що у встановлений строк свої зобов'язання за договором кредиту відповідач належним чином не виконала, тому позивач набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, такими що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 12 квітня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) та ФОП ОСОБА_6 (позичальник) було укладено кредитний договір № К-2004070, згідно умов якого кредитор надав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти із загальним лімітом заборгованості 195000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 23 % річних, з кінцевим терміном повернення 05 червня 2018 року включно.

12 квітня 2011 року між сторонами також було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_6 з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передала, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло в іпотеку квартиру АДРЕСА_1

Факт отримання відповідачем вказаних коштів підтверджується, наявним у матеріалах справи, меморіальним ордером № 12972735 від 13 квітня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525 та 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підпунктом б) пункту 2.4. кредитного договору передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів у випадку, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту, процентах, відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 8.2. договору у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором, та/або умов іпотечного договору/договору застави, зазначених у п. 1.4. цього договору, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п. п.1.1., 1.3. та 3.3. цього договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п. п. 8.3., 8.4. цього договору.

ПАТ «Дельта банк», звертаючись до суду із даним позовом посилався на те, що позичальником не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання по кредитному договору та станом на 19 серпня 2015 року виникла заборгованість, яка становить 76301,27 грн. В зв'язку із чим банк просив суд в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_6 за кредитним договором № К-2004070 в розмірі 76301,27 грн. звернути стягнення за іпотечним договором від 12 квітня 2011 року, а саме на: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової предмета іпотеки в розмірі 413603 грн.

Задовольняючи даний позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість ОСОБА_6 перед ПАТ «Дельта банк» становить 76252,57 грн., а не 76301, 27 грн.

Позивачем ПАТ «Дельта банк» дане рішення суду першої інстанції не оскаржується.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» вказано, що іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, частиною 1 якої передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Апелянт ОСОБА_6, подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 27 січня 2016 року, посилалася на те, що вона не заперечує щодо наявності боргу та його повернення, в зв'язку із чим неодноразово зверталася до банку з проханням почекати до квітня 2016 року для повного розрахунку з вказаною заборгованістю, однак позивач не бажав вживати попередніх заходів щодо виконання зобов'язання, а наполягав на задоволенні заявлених вимог.

Колегією суддів приймались міри для вирішення даного спору між сторонами в добровільному порядку, оскільки 29 березня 2016 року під час розгляду апеляційної скарги представником ОСОБА_6- ОСОБА_7 було подано клопотання щодо відкладення розгляду справи для погашення боргу в добровільному порядку, яке було задоволено колегією суддів. Однак, в подальшому ні апелянт, ні її представник в судові засідання не з'являлися та не надали відомості щодо погашення боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Доказів, які б спростовували законність рішення суду першої інстанції апелянтом ОСОБА_6 під час розгляду апеляційної скарги, не надано.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Обов'язок доказування та подання доказів, встановлений ст. 60 ЦПК України, в якій зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :