Ухвала суду № 57794768, 17.05.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1047/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 43 Савенко В. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І.суддівКорнієнко Н. В., Пономаренка В. В. при секретаріГончар Л. В.

представника апелянта ОСОБА_6

представника позивача Бакатов В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року по справі за позовом державного професійно-технічного навчального закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку,

в с т а н о в и л а :

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» є балансоутримувачем гуртожитку по АДРЕСА_1 Відповідач ОСОБА_8 починаючи з 05.05.1993 року проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1, та зареєстрована за адресою гуртожитку: кімнати АДРЕСА_1

Позивач стверджує, що ОСОБА_8 проживаючи в гуртожитку на рівні з іншими мешканцями гуртожитку користувалася комунальними послугами та використовувала електроенергію для власних потреб, однак починаючи з січня 2011 року сплачувала за отримані комунальні послуги лише частково, що призвело до виникнення заборгованості, внаслідок чого на даний час відповідачка має борг з оплати за проживання у гуртожитку в сумі 12866,23 грн.

Відповідно до договору № 237 від 03.06.2008 р. з ПАТ «Черкасиобленерго» та договору № 1012 від 01.12.2014 року з КП «Міський водоканал» державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» отримує послуги з водопостачання та водовідведення, постачання електроенергії в гуртожитку по АДРЕСА_1 та зобов'язаний щомісячно оплачувати надані послуги.

Позивач є неприбутковою організацією та не має власних доходів для оплати вказаних послуг, дані послуги оплачуються мешканцями гуртожитку згідно показників лічильника шляхом пропорційного розподілення між усіма мешканцями гуртожитку з коштів, які надходять від них в рахунок оплати за проживання в гуртожитку.

У зв'язку з чим, просив суд стягнути з ОСОБА_8 на користь позивача заборгованість з оплати за проживання у гуртожитку в сумі 12866,23 грн. та 243,60 судового збору.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь державного професійно-технічного навчального закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» заборгованість в сумі 12866,23 грн. та 243,60 судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги державного професійно-технічного навчального закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст. 68 ЖК України, квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця, але відповідачка лише частково сплачувала отримані нею житлово-комунальні послуги, тому заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги вона зобов'язана повністю оплатити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_8 з 1993 року разом з своєю сім'єю проживає в кімнатах АДРЕСА_1. Позивачем протягом періоду з 01.01.2011 р. по 08.06.2015 року надавалися відповідачці комунальні послуги за які ОСОБА_8 не в повній мірі розраховувалася. ОСОБА_8 та члени її сім'ї не є працівниками державного професійно-технічного навчального закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України», поселились в гуртожиток без надання ордеру, від укладення договору оренди жилого приміщення відповідачка відмовилась.

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» є балансоутримувачем гуртожитку по АДРЕСА_1 Черкаської області, який перебуває у державній власності. Навчальний центр володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном відповідно до вимог чинного законодавства України та статуту.

Відповідно до договору № 237 від 03.06.2008 р. з ПАТ «Черкасиобленерго» та договору № 1012 від 01.12.2014 року з КП «Міський водоканал» державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» отримує послуги з водопостачання та водовідведення, постачання електроенергії в гуртожитку по АДРЕСА_1 та зобов'язаний щомісячно оплачувати надані послуги.

Адміністрацією державного професійно-технічного навчального закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» щорічно встановлювались собівартість утримання ліжко місця по гуртожитку з урахуванням утримання обслуговуючого персоналу та вартості обов'язкових побутових послуг п. 28 Положення про гуртожиток для слухачів ДПТНЗ «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України» та інших мешканців, яка доводилась до відома мешканців гуртожитку шляхом оприлюднення кошторису на дошці оголошень.

Відповідачка ОСОБА_8 частково оплачували отримані нею комунальні послуги за проживання в двох кімнатах гуртожитку в меншому розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість, яка з 01.01.2011 року по 01.08.2015 року становить 12866 гривень 23 коп., що підтверджується довідкою-розрахунком (а.с. 91). Так як відповідачка не визнає розміру заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, між сторонами відсутні договірні відносини на проживання сім'ї відповідачки в гуртожитку та на надання її житлово-комунальних послуг, то позивач звернувся до суду про відшкодування заборгованості.

Зазначені правовідносини регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та підзаконними нормативними актами.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі ж вимоги передбачені п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року N 45.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично наданих послуг у повному обсязі. Посилання апелянта на відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг та договору оренди жилих приміщень досліджені судом апеляційної інстанції та відхилені, оскільки судом установлено фактичне проживання та отримання відповідачкою житлово-комунальних послуг.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність нарахування заборгованості ОСОБА_8 за отримані нею житлово-комунальні послуги та даний розрахунок визнано правильним.

Тому вірно встановивши фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення.

Доводи апелянта про те, що суд помилково застосував вимоги статті 264 ЦК України про перерив строку позовної давності та не застосував трирічний строк позовної давності є безпідставними, так як постійно частково оплачуючи отримані житлово-комунальні послуги ОСОБА_8 переривала позовну давність.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Такий же правовий висновок щодо застосування частини першої статті 264 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15.

Установивши факт періодичного часткового погашення відповідачем боргу, що свідчить про визнання цього боргу, та враховуючи постійні повідомлення позивачем відповідача про наявність заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, колегія суддів приходить до висновку про правильне застосувавши судом першої інстанції положення частини першої статті 264 ЦК України.

Правильність помісячного нарахування житлово-комунальних послуг ОСОБА_8 за користування двома кімнатами в гуртожитку та їх оплати ОСОБА_8, нарахування заборгованості перевірені судом першої та апеляційної інстанції і визнані правильними.

Питання укладення договорів оренди жилих кімнат в гуртожитку між сторонами по справі не є предметом спору по даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги також перевірені судом апеляційної інстанції та визнані безпідставними.

Посилання ОСОБА_8 на те, що на виниклі між нею та позивачем правовідносини поширює свою дію Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» є безпідставними, так як преамбулою даного Закону визначено, що цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей. Гуртожиток державного професійно-технічного навчального закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» не є соціальним житлом, а відповідно до Положення про гуртожиток для слухачів ДПТНЗ «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України» та інших мешканців призначений для проживання на період навчання іногородніх слухачів за умови відсутності в них іншого місця проживання та інших мешканців.

Також є безпідставними посилання ОСОБА_8 не те, що адміністрацією ДПТНЗ не пропонувалось її укласти договір на проживання в даному гуртожитку, де оговорити всі необхідні умови проживання, отримання комунальних послуг, оплати за найм приміщень та інші істотні умови, так як в листі від 04.12.2012 року адміністрацією ДПТНЗ ОСОБА_8 пропонувалось укласти договори на реструктуризацію заборгованості та договір на проживання (а.с.56-57).

В порушення вимог ст. ст. 96, 118 ЦПК України позивач не звертався до суду за видачею судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг з ОСОБА_8

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Статтею 96 ЦПК України визначено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом (ч. 3 ст. 118 ЦПК України).

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики України» враховуючи наявність спору між сторонами щодо розміру заборгованості, правильності нарахування житлово-комунальних послуг, відсутність письмових договорів на проживання в гуртожитку та надання житлово-комунальних послуг, скористався правом на пред'явлення позову про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої з питань порушення норм процесуального права можуть бути тоді, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки допущене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи про права та обов'язки сторін, воно не може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року відхилити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :