Рішення № 57793548, 16.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/13697/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1303/16Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Акопян В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді Акопян В.І.

Суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М.

за участю секретаря Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 березня 2016 року у справі за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Акопян В.І.,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ПОКВП «Полтаватеплоенерго» надавало останнім послуги з централізованого теплопостачання в квартиру АДРЕСА_1, загальною опалювальною площею 50,5 кв.м., однак відповідачі виконували свої зобов'язання по їх оплаті неналежним чином, внаслідок чого за період з 01.08.2008 року по 01.10.2010 року утворилась заборгованість в сумі 2912,82 грн., яку просили стягнути зі споживачів, а також індекс інфляції в сумі 2091,68 грн. та 3% річних в сумі 509,10 грн., вирішити питання судових витрат.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 березня 2016 року позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в солідарному порядку борг в сумі 2912,82 грн., індекс інфляції в сумі 2091,68 грн., 3 % річних в сумі 509,1 грн., а всього 6613,60 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» сплачений судовий збір по 406 грн. з кожного.

З даним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення місцевим судом матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відмовити у повному обсязі, застосувавши строк позовної давності.

В обґрунтування доводів скарги зазначають, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.08.20108 року по 01.10.2010 року, стягнуто кошти з особи, яка на 2010 рік була неповнолітньою; при вирішенні справи не розмежував поняття сплати штрафних санкцій за договором про надання послуг та сплати штрафних санкцій за договором позики і стягнув з відповідачів окрім основного боргу ще й суму індексу інфляції та 3% річних; також суд першої інстанції не звернув увагу на підпис у договорі якій суттєво відрізняється від підпису який перебуває у паспорті ОСОБА_2.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності КП "ЖЕО "№2", а ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 є квартиронаймачами та отримують послуги з теплопостачання у вигляді опалення і гарячого водопостачання. (а.с.3)

19 грудня 2008 року між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг теплопостачання, щодо надання послуг з опалення, підігріву води в квартирі. (а.с.11) Відповідач ОСОБА_2 оскаржуючи рішення суду зазначав ,що він не підписував договір про надання послуг з теплопостачання, але належних доказів, які б підтверджували його заперечення не надав. Крім того, він не подавав зустрічного позову про визнання недійсним договору чи розірвання договору про надання послуг. При розгляді справи відповідачі не заперечували факт отримання від позивача послуг, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі повинні оплатити позивачу вартість фактично отриманих ними послуг.

Судом вірно встановлено, що за період з 01.08.2008 року по 01.10.2010 року у відповідачів утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 2912 грн. 82 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за 2008-2010 роки вперше і 2010 році. 29.11.2010 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулось до Октябрського районного суду м.Полтави з заявою про видачу судового наказу і цього ж дня судовий наказ був виданий, скасовано судовий наказ лише 04.08.2015 року, позивач подав позов до суду 6 листопада 2015 року, таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Виконавчі дії за судовим наказом не проводились, сума заборгованості за цей період не погашалась, тому сума яка підлягала стягненню на користь позивача дорівнює 2912, 82 грн. Відповідачі погодились із сумою боргу.

При розгляді справи в суді першої інстанції суд не звернув увагу на те, що на 2010 рік ОСОБА_4 була неповнолітньою, не мала повної дієздатності і не могла бути відповідачем у справі, помилково стягнув з неї та інших відповідачів кошти в солідарному порядку. Оскільки відповідачка ОСОБА_4 була неповнолітньою в силу ст.1179 ЦК України матеріальну відповідальність за неї несуть її батьки, тому заборгованість за надані послуги з теплопостачання необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

На підставі ст.ст.67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань перед ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

З розрахунку заборгованості за послуги з теплопостачання вбачається, що за період з 01.08.2008 року по 01.10.2010 рік відповідачі повинні сплатити 2912,82 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до роз'яснень для розрахунку інфляційних витрат, наданих у листі Верховного суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 року №62-97 та Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції» від 12.05.1999 року №02-5/223, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачами покладених на них зобов'язань перед позивачем за період з 01.08.2008 року по 01.10.2010 року розраховано індекс інфляції в сумі 2091,68 грн. та 3% річних в сумі 509,1 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягають частковому задоволенню, суму заборгованості необхідно стягнути з двох відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерого» солідарно , застосувати індекс інфляції та 3% річних, в всього стягнути 5513,60 грн. (2912,82 гр. + 2091.68 грн. + 501.10 грн.), При визначенні судом першої інстанції загальної суми заборгованості була допущена арифметична помилка (6613,60 грн.)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечуючи проти стягнення інфляційних витрат посилався на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки судом першої інстанції проведено нарахування інфляційних витрат, а не застосовано індекс інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволені повністю, ся сума коштів стягнута з двох відповідачів, тому і судовий збір повинен бути стягнутий в повному обсязі з двох відповідачів.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 березня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання з 01 серпня 2008 по 01 жовтня 2010 року в солідарному порядку заборгованість 2912.82 грн., індекс інфляції в сумі 2091.68 грн. 3% річних в сумі 509.10 грн., а всього 5513,60 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» по 609 грн. судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.І.Акопян

Судді: С.А.Гальонкін

Л.М.Хіль

З оригіналом згідно

Суддя В.І.Акопян