Ухвала суду № 57793487, 17.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/420/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1397/16Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Буленка О.О., Панченка О.О.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника стягувача -заявника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Сільські традиції» та відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області

на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 квітня 2016 року

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця Кобеляцького районного управління юстиції , -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-

В С Т А Н О В И Л А:

03.03.2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд зі скаргою на дії старшого державного виконавця Кобеляцького районного управління юстиції Вовк М.В., в якій зазначив, що 22.02.2016 року йому стало відомо про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження № 47289324 від 30.11.2015 р. про забезпечення його доступу на територію ТОВ «Сільські традиції». Вважає дії старшого державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження незаконними, оскільки його фактично не було допущено на територію підприємства, тоді як старшим державним виконавцем закінчено виконавче провадження з огляду на наявність наказу ТОВ «Сільські традиції» від 24.04.2015 р. про надання доступу ОСОБА_4 на територію підприємства. Просив суд визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області від 30.11.2015р. про закінчення виконавчого провадження ВП №47289324 з примусового виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області №2-ц/786/1007/15 від 18.03.2015 р. про зобов'язання ТОВ «Сільські традиції» забезпечити доступ ОСОБА_4 на територію ТОВ «Сільські традиції» та зобов'язати відділ ДВС Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області виконати вимоги ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити інші заходи для забезпечення виконання виконавчого листа.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 квітня 2016 року скарга ОСОБА_4 на дії державного виконавця - задоволена.

Визнана незаконною та скасована постанова старшого державного виконавця ВДВС Кобеляцькою РУЮ Полтавської області від 30.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 47289324 з примусового виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області № 22-Ц/786/1007/15 від 18.03.2015 року про зобов'язання ТОВ «Сільські традиції» забезпечити доступ ОСОБА_4 на територію ТОВ «Сільські традиції».

Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області виконати вимоги ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити інші заходи для забезпечення виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 18.03.2015 р.

Ухвалу оскарживборжник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Сільські традиції», який в апеляційній скарзі просить її скасувати, у задоволенні скарги - відмовити, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

В апеляційній скарзівідділ державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції просить ухвалу місцевого суду скасувати, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Сільські традиції» підлягає задоволенню, апеляційна скарга відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.2 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно ст. 312 ч.1 п.2 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18.03.2015 року зобов'язано ТОВ «Сільські традиції» забезпечити доступ ОСОБА_4 на територію ТОВ «Сільські традиції, розташованого в смт. Білики, вул. Будівельна, 1 Кобеляцького району Полтавської області (а.с.6).

Дана ухвала прийнята до виконання відділом ВДС Кобеляцького РУЮ і 20.04.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №47289324 та встановлено строк для добровільного виконання до 27.04.2015 р. (а.с.87).

Відомостей щодо добровільного виконання рішення суду матеріали виконавчого провадження не містять.

05.05.2015 року ОСОБА_4 на адресу відділу ДВС Кобеляцького РУЮ надіслав лист про його не допуск 24.04.2015 р. на територію підприємства і про ініціювання з 27.04.2015 р. проведення виконавчих дій з примусового виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області (а.с.88-89).

Наказ ТОВ «Сільські традиції» від 24.04.2015 р. про допуск ОСОБА_4 на територію підприємства був наданий державному виконавцю лише після його вимоги від 25.08.2015 р. (а.с.92. 95). З даним наказом ОСОБА_4 не ознайомлений.

Постановою державного виконавця від 30.11.2015 року виконавче провадження закінчено на підставі п.8 ч. 1 ст.49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.96).

Задовольняючи скаргу, місцевий суд виходив з того, що державний виконавець, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження, виходив лише з факту направлення йому боржником копії наказу від 24.04.205 р., проте, сам факт винесення наказу про допуск на територію підприємства не може стати підставою для закінчення виконавчого провадження, належним виконанням є саме фактичне допущення особи на територію підприємства. Перебування ОСОБА_4 24.04.2015 року у ТОВ Сільські традиції», а саме на прохідній, а з приїздом наряду міліції - у кабінеті начальника служби охорони, не свідчить про його фактичний допуск на територію підприємства, оскільки він не мав змоги самостійно, безперешкодно пересуватися по території підприємства. Крім того, ухвалою Ленінського районного суду від 30.10.2015 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.01.2016 р. встановлено, що ОСОБА_4 18.09.2015 р. та 30.10.2015 року не було допущено до виконання своїх трудових обов'язків, що дає підставу стверджувати, що скаржник не був допущений і на територію підприємства. Державний виконавець не вчинив дій з перевірки наявності у ТОВ «Сільські традиції» оригіналу наказу від 24.04.2015 р. та дійсного наміру цього наказу, оскільки з даного документу не вбачається, що скаржник з ним ознайомлений. Отже, виконавче провадження закрите 30.11.2015 р. на підставі наказу від 24.04.2015 року, хоча у державного виконавця були відомості від скаржника від 05.05.2015 р. про його не допуск на територію підприємства 24.04.2015 р., що виключає добровільне виконання боржником рішення суду. Таким чином, державним виконавцем в процесі здійснення виконавчого тровадження не було здійснено перевірки реального виконання боржником рішення, хоча державний виконавець наділений такими повноваженнями відповідно до п.1 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом оскарження є постанова старшого державного виконавця від 30.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч. 1 ст.49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, як вказано в постанові, згідно наказу ТОВ «Сільські традиції» від 24.05.2015 р. ОСОБА_4 надано доступ на територію ТОВ «Сільські традиції» (а.с. 96).

Згідно ч. 3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Яв вбачається із матеріалів справи, 24.12.2015 р. на адресу ТОВ «Сільські традиції», ОСОБА_4 та Ленінського районного суду м. Полтави направлено вказану постанову для виконання та до відома, останньому адресату, крім копії постанови, направлено виконавчий документ (а.с. 97), що вказує на дотримання старшим державним виконавцем вимог ч. 4 ст. 49 вказаного Закону.

Згідно ч. 1 ст. 82 вказаного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається із змісту скарги, вона подана з порушенням строку, передбаченого законом, крім цього, скарга не містить клопотання про поновлення пропущеного строку. У скарзі заявник посилається на те, що 22.02.2016 р. від свого представника дізнався про постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.11.2015 р., тому вважає, що ним не пропущено строк подачі скарги, т.я. 10-тиденний строк подачі скарги закінчується 03.03.2016 р., однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відносно того, коли саме заявник дізнався про постанову від 30.11.2015 р. Заявник не надав доказів на підтвердження своїх доводів, що саме 22.02.2016 р. дізнався про постанову від 30.11.2015 р.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статті 385 ЦПК скаргу нарішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Як встановила колегія суддів, місцевий суд розглянув скаргу по суті, подану з порушенням процесуального строку, встановленого законом, без вирішення питання про його поновлення, шо є порушенням вимог ЦПК України. Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд не обговорив чи дотриманий заявником процесуальний строк подачі скарги до суду, чи не є він пропущеним, в ухвалі взагалі відсутній висновок суду з приводу доводів заявник, що ним не пропущено строк подачі скарги.

У запереченні на скаргу ВДВС Кобеляцького РУЮ від 14.03.2016 р. вказує про направлення копії постанови від 30.11.2015 р. сторонам виконавчого провадження (а.с. 51). Місцевий суд не перевірив цю обставину та не дав відповідну правову оцінку цьому.

Згідно ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Таким чином, клопотання стягувача ОСОБА_6 про поновлення строку подачі скарги на постанову старшого державного виконавця - відсутнє, скарга підлягає залишенню без розгляду як подана після закінчення процесуального строку.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, заявник на підтвердження вимог скарги надав в якості доказу ксерокопію акту про недопуск на територію ТОВ «Сільські традиції» від 24.04.2015 р. з вказівкою часу: розпочато о 13-00 год., закінчено о 14-00 год., складеного та підписаного особами ОСОБА_4, його представником ОСОБА_2, гр. ОСОБА_7 (а.с.74). Вбачається, що даний акт складеного в односторонньому порядку, без присутності представника боржника ТОВ «Сільські традиції».

Аналізуючи зміст акту, місцевий суд прийшов до того висновку, що перебування ОСОБА_4 24.04.2015 р. у ТОВ «Сільські традиції», а саме на прохідній, а з приїздом наряду міліції - у кабінеті начальника служби, не свідить про його фактичний допуск на територію підприємства, оскільки він не мав змоги самостійно безперешкодно пересуватися по території підприємства.

Крім цього, при задоволенні скарги, місцевий суд послався на те, що ухвалою Ленінського районного суду від 30.10.2015 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.01.2016 р. встановлено, що ОСОБА_4 18.09.2015 р. та 30.10.2015 року не було допущено до виконання своїх трудових обов'язків, що дає підстави стверджувати, що скаржник не був допущений і на територію підприємства. Таким чином, місцевий суд пов»язав події 24.04.2015 р. з майбутніми подіями, що мали місце 18.09.2015 р. та 30.10.2015 року у часі через 6 місяців, хоча вказані судові рішення встановили свої фактичні обставини відповідно до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається із ухвали апеляційного суду Полтавської області від 18.03.2015 р., яка є виконавчим документом, на підставі якого 20.04.2015 р. було відкрите виконавче провадження №47289324, товариству з обмеженою відповідальністю «Сільські традиції» забезпечити доступ ОСОБА_4 на територію ТОВ «Сільські традиції», розташованого в смт. Білики, вул. Будівельна, 1 Кобеляцького району Полтавської області (а.с. 6). Із змісту резолютивної частини ухвали суду не вбачається у який саме час слід забезпечити доступ ОСОБА_4 на територію підприємства.

На підтвердження заперечення проти скарги боржник ТОВ «Сільські традиції» надав суду наказ від 24.04.2015 р. про виконання ухвали апеляційного суду Полтавської області від 18.03.2015 р. у зв»язку з відкриттям виконавчого провадження, згідно якого наказано забезпечити доступ ОСОБА_4 на територію ТОВ «Сільські традиції», розташовану в смт. Білики, вул. Будівельна, 1; копію наказу надати ВДВС Кобеляцького РУЮ (а.с. 95). Цей наказ став підставою для закінчення виконавчого провадження. Наказ видано боржником у період самостійного, тобто добровільного виконання виконавчого документу, який тривав у строк до 27.04.2015 р. Наказ від 24.04.2015 р. є чинним, ніким не оскаржений.

Висновок місцевого суду про те, що відомостей щодо добровільного виконання рішення суду матеріали виконавчого провадження не містять, є неправильним, оскільки спростовується вказаним наказом, який наданий ВДВС серед ксерокопій документів виконавчого провадження (а.с. 95).

Постановляючи ухвалу, місцевий суд залишив поза увагою обставини, встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2015 р. та ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17.2015 р., якою вказане рішення місцевого суду залишено без змін, у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Сільські традиції», треті особи: Кобеляцьке районне управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_8, про визнання незаконним та скасування рішень позачергових загальних зборів, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, проновлення на роботі, згідно яких встановлено, що «позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив той факт, що 24.04.2015 року прибув до ТОВ «Сільські традиції» для отримання документів щодо свого звільнення, отримав копію протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства від 16.03.2015 року, копію наказу від 24.04.2015 року про його звільнення та трудову книжку. Як пояснив в судовому засідання представник відповідача, 24.04.2015 р. ОСОБА_4 було запропоновано дати пояснення з приводу порушень, викладених в протоколі позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Сільські традиції» від 16.03.2015 року, проте він відмовився від цього» (а.с. 32, 43).

Вказані судові рішення є чинними, ними встановлено факт допуску ОСОБА_4 на територію ТОВ «Сільські традиції», розташовану в смт. Білики, вул. Будівельна, 1.

Ухвала апеляційного суду від 18.03.2015 р. забезпечувала саме факт допуску ОСОБА_4 на територію підприємства, а не до виконання трудових обов»язків.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Місцевий суд, розглядаючи скаргу по суті, дав нову правову оцінку обставинам, що мали місце 24.04.2015 р. з приводу допуску ОСОБА_4 на територію ТОВ «Сільські традиції», без урахування встановлених обставин вказаними судовими рішенням, що є також порушенням вимог ЦПК України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального закону, апеляційна скарга ТОВ «Сільські традиції» підлягає задоволенню, апеляційна скарга ВДВС Кобеляцького РУЮ - частковому задоволенню, ухвала суду - скасуванню з постановленням ухвали з цього питання.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Сільські традиції» - задовольнити, апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції - задовольнити частково.

Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 квітня 2016 року скасувати та постановити ухвалу з цього питання.

Скаргу ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця Кобеляцького районного управління юстиції - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І :